Родина Retroviridae

Родина Retroviridae підрозділяється на дві підродини: Orthoretrovirinae та Spumovirinae. До складу підродини Orthoretrovirinae входять шість родів.

1. Рід Alpharetrovirus: віруси лейкозу птахів, саркоми Рауса, карциноми птахів Мілл-Хілл 2, мієлобластозу птахів, мієлобластозу птахів 29, саркоми птахів СТ10, сарком UR2, У73, Фуджінамі.

2. Рід Betaretrovirus: віруси Лангур, мавп Мезон - Пфайзера, раку молочних залоз мишей; ретровіруси мавп, овець Джагсікте та ін.

3. Рід Gammaretrovirus: віруси саркоми й лейкозу мишей, лейкозу котів; онковіруси мурчаків і свиней типу С; вірус саркоми шорстистих мавп; вірус гадюк; синцитіальний вірус курей та ін.

4. Рід Deltaretrovirus: вірус лейкемії ВРХ, Т-лімфотропний вірус приматів 1 (Human T-Iymphotropic virus; HTLV-1), 2 (HTLV-2), Т-лімфотропний вірус мавп 1-3, L.

5. Рід Epsilonretrovirus: віруси саркоми шкіри; епідермальної гіперплазії Уллі 1, 2; гіперплазії окуней; ретровірус змій.

6. Рід Lentivirus. До нього належать: віруси імунодефіциту люди­ни 1 (ВІЛ1), 2 (ВІЛ2), мавп, ВРХ, котів; віруси інфекційної анемії коней, артриту/енцефаліту овець, вісна/меді; лентівірус пум.

Підродина Spumovirinae має єдиний рід Spumavirus. Віруси не пов'язані з патологією у тварин, але викликають пінні зміни в культурі клітин людини, мавп, биків.

Віріони сферичної форми, діаметром 100-120 нм (рис. 1.21). На поверхні вірусних часток розміщені глікопротеїнові пепло- мери завдовжки 8 нм. Вірусний нуклеокапсид оточений білком серцевини. Сферичний нуклеокапсид розміщений ексцентрично (у представників роду Betaretrovirus) і концентрично (роди Alpharetrovirus, Gammaretrovirus, Deltaretrovirus та Spumavirus). У представників роду Lentivirus нуклеокапсид паличкоподібний.

Рис. 1.21. Електронномікроскопічне зображення часток вірусу імунодефіциту мавп [57]

Вірусний геном складається з димеру лінійної олРНК, кожний мономер якої має розмір 7-11 тис. о.

Ретровірусна РНК має три основні рамки зчитування та, відповідно, кодує три головні групи структурних білків, що виявляються у складі віріона ретровірусів. Білки групи gag формують внутрішню структуру віріона та включають три основні поліпептиди: капсид (СА), матриксний білок (МА) і нуклеокапсидний білок (NC). Ферменти, що відповідають за різні етапи розмноження ретровірусів, входять до складу другої групи білків - Pol, включаючи протеазу (Pro), зворотну транскриптазу (Rt) та інтегразу (Int). Остання третя група вірусних білків - Env - має два глікопротеїди: поверхневий (SU) і трансмембранний (TM).

У геномі вірусу імунодефіциту людини виявлено дев'ять генів: структурні (gag, pol, env), регуляторні (tat, rev, nef), допоміжні (vif, vpr, vpu). Геном вірусу кодує 15 білків.

Структурні білки становлять приблизно 60 % від сухої маси віріона. Вміст ліпідів - приблизно 35 % від сухої маси. Вони походять від плазматичної мембрани клітини-хазяїна.

Вуглеводи становлять близько 3 % від маси віріона. Цей рівень варіює залежно від виду вірусу. Щонайменше один, здебільшого два оболонкові білки глікозильовані. У вірусній оболонці також виявлено клітинні гліколіпіди.

Плавуча густина віріонів у градієнті сахарози становить 1,16-1,18 г/см³. Коефіцієнт седиментації приблизно 600 S. Віріони чутливі до нагрівання, детергентів і формальдегіду. Поверхневі глікопротеїди можуть бути частково зруйновані протеолітичними ферментами. Віріони відносно стійкі до ультрафіолетового опромінення.

Незважаючи на подібність морфології віріона та організації геному, ретровіруси мають значні відмінності в патогенних властивостях - деякі віруси з цієї групи взагалі непатогенні для своїх хазяїв, водночас ВІЛ є причиною пандемії СНІДу у світі.