Родина Iridoviridae

Назва родини походить від імені давньогрецької богині весе­лки Іриди, оскільки тканини комах, уражених іридовірусами, і осад, що утворюється при виділенні вірусів, мають веселкове забарвлення - флуоресціюють.

Родина Iridoviridae налічує п'ять родів.

1. Рід Iridovirus - дрібні іридісцентні віруси комах: іридісцен- тні віруси безхребетних 1, 2, 6, 9, 10, 16-18, 21-24, 28-32, іридіс- центний вірус Chilo (IV6), іридовірус личинки Costelytra zaelandica та ін.

2. Рід Chloriridovirus - великі іридісцентні віруси комах: іридісцентний вірус безхребетних третього типу, іридовірус москітів.

3. Рід Lymphocystivirus - віруси лімфоцитарної хвороби (лімфоцитозу) риб (ВЛХР) 1, 2.

4. Рід Ranavirus - віруси: жаби третього типу; епізоотичного некрозу гемопоетичних клітин; європейського сома; леопардової жаби; тигрової амбістоми; тритона Люке першого типу; серед- ньоазійських черепах та ін.

5. Рід Megalocystivirus - віруси інфекційного некрозу селезінки й нирок риб, ляща Червоного моря; іридовіруси сонної хвороби морського окуня, тайванського морського окуня та ін.

Віріони ікосаедричні, розміром 165-350 нм, складаються з трьох концентричних структур: зовнішнього білкового капсиду, середнього ліпідного шару, асоційованого з поліпептидами, і центральної серцевини, що містить ДНК-білковий комплекс (рис. 1.12). Нуклеокапсид діаметром 125-300 нм побудований із 72 капсомерів. Деякі іридовіруси (не всі) набувають зовнішньої ліпідовмісної оболонки в результаті брунькування через клітин­ну мембрану. Також на поверхні віріонів виявлені фібрілярні структури (ВЛХР-1).

Рис. 1.12. Електронномікроскопічне зображення часток іридовірусів [50]

Геном - дволанцюгова ДНК розміром від 150-280 тис. п. о. Займає 12-30 % від сухої маси віріона. Співвідношення G+C становить 20-58 %.

У структурі віріона виявляють від 25 до 75 структурних білків, які мають молекулярну масу від 12 до 15 кДа. Загальною властивістю для всіх іридовірусів є наявність мажорного білка масою 50 кДа, що становить до 45 % загальної маси білка.

Ліпіди входять до складу внутрішнього шару. Їх уміст стано­вить від 3 до 14 % маси віріона. Структура та склад ліпідів віріона й клітинних мембран відрізняються. Отже, ліпіди не є дериватами клітинних мембран, включеними у віріони.

Віруси дуже стабільні до умов зовнішнього середовища поза організмом хазяїна. Стабільні в широкому діапазоні рН (4-12), перечікують зиму на дні озер. Інактивуються органічними роз­чинниками.