Родина Togaviridae

Назва родини походить від лат. toga - "плащ", що підкреслює наявність у структурі віріона ліпідної оболонки зі вбудованими в неї вірусними ліпопротеїдами у вигляді п'яти- та шестивимір­них фасеток пепломерів.

Родина складається з двох родів.

1. До роду Alphavirus відносять віруси Синдбіс, лісу Семліки, венесуельського енцефаломієліту коней (ВВЕК), східного енце- фаломієліту коней (ВСЕК), західного енцефаломієліту коней (ВЗЕК), карельської гарячки, Чикунгун'я, О'Ньонг-Ньонг, Аура, Бебару, Маяру та ін.

2. До роду Rubivirus належить вірус червоної висипки (німецький кір).

Віріони сферичні, діаметром 70 нм (рис. 1.23). Капсид діаметром 40 нм ікосаедричного типу симетрії (Т=4), побудований з 80 капсомерів і оточений ліпідною оболонкою, яка щільно прилягає до нього. До складу оболонки входять гетеродимерні глікопротеїнові виступи, що складються з двох вірусних глікопротеїнів (Е1 та Е2). Віріони вірусу червоної висипки плейоморфні, у них відсутній тісний зв'язок між глікопротеїдами оболонки та білками нуклеокапсиду.

Рис. 1.23. Електронномікроскопічне зображення часток вірусу червоної висипки [50]

Геном - єдина молекула лінійної РНК позитивної полярності. Розмір РНК від 9 до 11,8 тис. о. На 5'-кінці розташована кеп-структура, а на З'-кінці - полі(А). Дві некодуючі ділянки розташовані біля кінців РНК. Інформація про структурні білки займає 1/3 геному, а про неструктурні - 2/3.

Неструктурні білки: NSPl (метилування й кепування вірусної РНК); NSP2 (геліказа та протеаза); NSP3 (білок, що переключає реп- ліказу на реплікацію ланцюгів РНК позитивної полярності); NSP4 (репліказа). Структурні білки включають: капсидний білок (С); білки, що формують пепломери оболонки (E1-E3); окрім того, у структурі віріона виявлений малий трансмембранний білок.

Ліпіди становлять близько 30 % від загальної маси віріона. Вони походять із цитоплазматичної мембрани клітини (альфавірус) або плазматичної та внутрішньоклітинних мембран (вірус червоної висипки). Їх склад і структура залежать від клітини-хазяїна. Співвідношення фосфоліпідів і холестеролу в оболонках для альфавірусів становить 2 : 1, а для вірусу червоної висипки 4 : 1.

У складі глікопротеїнів оболонки виявлені комплекси N-зв'язаних гліканів і високоманозний. До складу білка Е2 віру­су червоної висипки входить також О-зв'язаний глікан.

Маса віріонів близько 52 х 10⁶ Да. Плавуча густина віріонів альфавірусів у сахарозі 1,22 г/см3. S_20w =280 S. Плавуча густина віріонів вірусу червоної висипки в сахарозі 1,18-1,19 г/см3. Коефіцієнт седиментації подібний до такого в альфавірусів. Альфавіруси чутливі до дії фізико-хімічних факторів. Інактиву- ються протеазами, ліпазами, неіонними детергентами, прогрі­ванням при температурі 56-60 °С упродовж 30 хв, високочутли­ві до УФ. Стабільні в широкому діапазоні рН (від 6,5 до 9,0). Віріони вірусу червоної висипки чутливіші до підвищеної тем­ператури, ніж альфавіруси (півперіод їх активності при 37 °С 1-2 год, а при 58 °С - від 5 до 20 хв).

Найбільше медичне значення мають ВСЕК, ВВЕК та ВЗЕК (Південна та Північна Америка), гарячки Чикунгун'я (Азія), О'Ньонг-Ньонг (Африка), Росс-Рівер (Австралія), карельська (Феноскандія), Синдбіс (Африка, Європа, Азія, Австралія). Для вірусів Нового світу характерні захворювання з важким перебігом, включаючи гарячку та енцефаліти (летальність 15-20 %). Деякі представники альфавірусів належать до вірусів другої групи патогенності та є етіологічною причиною низки нових інфекцій і тих, що повертаються (emerging-reimerging infections).

Вірус червоної висипки дуже поширений у світі й викликає гостре респіраторне захворювання в дітей, а також ураження плоду у вагітних.