Родина Arenaviridae

Назва родини (від лат. arenosus - піщаний) відображує наяв­ність дрібних часток (рибосом), що нагадують піщини, усереди­ні віріонів. Родина Arenaviridae містить один рід Arenavirus.

Таксономічно аренавіруси близькі до вірусів лейкозу птахів і мишей. Усі вони імунологічно зв'язані один з одним, а їхнім прототипом є вірус ЛХМ.

Віріони округлі чи плейоморфні, діаметром 50-300 нм (середній діаметр 110-130 нм) (рис. 1.2). Вони складаються з нуклеокап- сиду спіральної симетрії й ліпопротеїдної оболонки, на поверхні якої є булавоподібні виступи завдовжки 10 нм. Нуклеокапсид представлений спіральними циркулярними нитками завдовжки 450-1300 нм. У складі віріонів виявлені електроннощільні част­ки діаметром 20-25 нм, що є рибосомами.

Рис. 1.2. Електронномікроскопічне зображення віріонів вірусу Ласса [56]

Геном аренавірусів складається з двох сегментів спіральної неінфекційної РНК: L (2,2-2,8 МД) та S' (1,1 МД). У геномі зако­довано п'ять білків. L-PHK містить 7102-7220 нуклеотидів і кодує великий білок L (компонент транскриптази) та малий білок S, що має цинкозв'язуючий домен. S-PHK складається з 3375-3432 нуклеотидів і кодує білок нуклеокапсиду та глікоп- ротеїни. У міжгенній ділянці РНК виявлена послідовність нук- леотидів, що діє як термінатор транскрипції. У віріонах виявлені також 3 типи клітинних РНК: 28S, 18S, H4-6S.

Ліпіди становлять 20 % від сухої маси віріона та подібні до ліпідів цитоплазматичної мембрани клітини-хазяїна.

Вуглеводи у формі складних гліканів (GP1, GP2) становлять близько 8 % від сухої маси віріонів.

Плавуча густина віріонів у CsCI становить l,19-1,2 г/см3, у сахарозі - 1,17-1,18 г/см3. Константа седиментації S_w20=325-500 S. Віруси швидко інактивуються при 56 °С та при ультрафіолето­вому й гамма-опроміненні, дії ліпідних розчинників, при рН нижче 5,5 і вище 8,5. Віріони не чутливі до заморожування та ліофілізації.

Резервуаром аренавірусів є гризуни (Rodentia). Більшість аренавірусів викликають персистуючу, часто безсимптомну інфекцію в гризунів, яка супроводжується хронічною вірусемією. У людей (які заражаються при контакті з гризунами, а також повітряно-крапельним шляхом) розвиваються тяжкі захворю­вання з ураженням ЦНС і розвитком геморагічного синдрому (аргентинська, болівійська, бразильська, венесуельська гемора­гічна гарячка).