Родина Poxviridae

Родина Poxviridae налічує велику кількість найбільших за розмірами вірусів людини, хребетних і безхребетних тварин. Підрозділяється на дві підродини: Chordopoxvirinae та Entomopoxvirinae.

1. Представники роду Avipoxvirus уражують лише птахів (типо­вим є вірус віспи курей). Також до роду відносять віруси віспи голубів, індиків, канарок, горобців, шпаків, перепелів, ворон та ін.

2. Типовий представник роду Capripoxvirus - вірус віспи овець. До роду належать збудники захворювань тварин: віруси віспи кіз, овець, лімфатичної шкіряної хвороби корів (вірус хвороби рябої шкіри ВРХ), модулярного дерматиту ВРХ.

3. До роду Cervidpoxvirus належить вірус віспи оленя-мула.

4. Рід Milluscipoxvirus включає вірус контагіозного молюска людини.

5. До роду Leporipoxvirus відносять віруси-збудники захво­рювань тварин: міксоми й фіброми кролів; ерітроми зайців, білок; вірус каліфорнійської міксоми. Типовим представником є вірус міксоми кролів.

6. До роду Orthopoxvirus входять віруси натуральної (чорної) і білої віспи, вісповакцини, віспи мавп, корів, буйволів, верблюдів, свиней, кролів, коней, мишей (ектромелії). Типовий представ­ник - вірус вісповакцини.

7. Рід Parapoxvirus містить збудники захворювань людини (вірус псевдовіспи корів, паравакцини та Орф) і тварин (віруси паравакцини, бичачого папульозного стоматиту, псевдовіспи корів, Орф, ектими антилоп, пустульозного стоматиту ВРХ). Типовий представник - вірус Орф.

8. До роду Suipoxvirus належить вірус віспи свиней.

9. До роду Yatapoxvirus входять вірус Яба (хазяї - людина й мавпи), вірус людини Тана та поксвіруси м'ясоїдних, слонів, морських левів.

До підродини Entomopoxvirinae належать поксвіруси комах, які формують три роди.

1. Рід Alphaentomopoxvirus. Типовий представник - ентомо- поксвірус травневого хруща Melolontha melolontha.

2.

3. Рід Gammaentomopoxvirus містить віруси двокрилих. Типовий представник - ентомопоксвірус комара-дергуна Chironomus luridus.

Віріони поксвірусів великі, розміром 300-450 х 170-260 нм (рис. 1.20). Мають форму паралелепіпеда, кулі, цегли або овоїдну, іноді нагадують ягоду шовковиці. Віріони мають три чітко відмінні структури - двошарову зовнішню оболонку з пепломе- рами ліпопротеїдної й фосфоліпідної природи, латеральні (бічні) тіла (одне чи два) і щільну центральну структуру - серцевину, або нуклеоїд, оточену двошаровою оболонкою. Розмір нуклеої- ду 100 х 200 нм. Він складається з білкових структур і ниткопо­дібного матеріалу, який іноді має вигляд S-подібної спіралі (S-структури), утвореної з трьох кільцеподібних структур. До складу нуклеоїду входить геном вірусу (ниткоподібний матеріал).

Рис. 1.19. Електронномікроскопічне зображення віріонів поксвірусів.

Вірус натуральної віспи: зовнішній вигляд (А); внутрішня будова (В) [57]

Геном представлений однією молекулою лінійної двониткової ДНК із молекулярною масою (85-250) х 10⁶ Да. На кінцях ДНК є ковалентні зшивки, що виникають завдяки інвертованим повто­рам. Розмір геному 130-375 тис. п. о. Співвідношення G+C-пар становить 35-64 % (для підродини Chordomopoxvirinae) чи 20 % (для підродини Entomopoxvirinae).

До складу віріонів вірусу вісповакцини входить близько 89 % білків, 3-7,5 % ДНК. Вірусний геном кодує близько 200 білків. Особливістю поксвірусів є те, що до складу віріонів входять і ран­ні, і пізні білки. Ліпіди входять до складу оболонки. На їх частку припадає 4 % від загальної маси віріона. Склад вірусних ліпідів і ліпідів клітинних мембран подібний. Ліпіди вірусів мають як клітинне походження, так і синтезуються de novo (під час ранньої фази реплікації).

Усі антигени можна поділити на структурні (NP-антиген - загальноспецифічний), розчинні (L - термолабільний і C - термостабільний) і гемаглютинін (ліпопротеїдний комплекс, що містить три глікопротеїди). Гемаглютинін викликає аглюти­націю еритроцитів курчат. Окрім того, до оболонки вірусів вбудовуються антигени клітини: видоспецифічний гетерогенний антиген Форсмана і групові антигени А та В.

Реакція вірусів на фізичні й хімічні фактори неоднозначна. Вони порівняно стійкі до низької температури (при +4 °С мо­жуть зберігатися роками), але лабільні до високої. При +100 °С у сухому середовищі інактивуються за 10 хв, у вологому - за 1-5 хв. Ультрафіолетові промені та у-опромінення інактивують віруси. Це саме стосується й таких хімічних сполук, як азотне срібло, етиловий і метиловий спирти та ін. Незважаючи на наявність ліпідів у оболонці, вірус нечутливий до ефіру та інших органічних розчинників. Інактивується дезинфікуючими розчинами: KMnO₄, сулема, 50 % етиловий і метиловий спирти (за 1 год), 5 % хлорамін, лізол, фенол (2 год), хлороформ, хлорне вапно, 1 % азотне срібло. У 50 %-му розчині гліцерину вірус зберігає інфекційність при +4 °С протягом кількох років.

Коло хазяїв поксвірусів досить вузьке. Характерною особли­вістю багатьох поксвірусів хребетних є поява макуло- папульозного й везикулярного висипу на тлі розвитку системно- го або локального захворювання. Усі відомі нині поксвіруси людини, за винятком контагіозного молюска й натуральної віспи, відносять до збудників антропозоонозів.