Родина Flaviviridae

Назва родини й родів походить від слів flavus - жовтий, pestis - бляшка, hepatos - печінка. Родина об'єднує три роди.

1. Рід Flavivirus - віруси антигенного комплексу жовтої гарячки, комплексу кліщового енцефаліту (європейський, сибірський і східносибірський, хвороби лісу Кіасанур, Омської геморагічної гарячки (ОГГ) та ін.), комплекси вірусів Ріо-Браво і вірусів японського енцефаліту (вірус долини Муррея, енцефаліт Сент-Луїс, вірус Західного Нілу та ін.), віруси комплексів Тюле- ній, Нтайа, денге, Модок тощо.

2. Рід Pestivirus - вірус класичної чуми свиней (ВКЧС), віруси діареї корів першого, другого типів, вірус хвороби Бордер (вівці).

3. Рід Hepacivirus - віруси гепатитів С та G.

Віріони сферичні (рис. 1.8), діаметром 40-60 нм, мають ліпопро- теїнову оболонку, на поверхні якої є пепломери. Серцевина віріона ікосаедрична, діаметром 39 нм. У флавівірусів ліпідна оболонка ото­чена щільним шаром завтовшки 6 нм, що складається з двох білків: Е та преМ (у випадку вірусних часток, асоційованих із клітинами) і Е та М (у випадку позаклітинних віріонів).

Рис. 1.8. Електронномікроскопічне зображення вірусу жовтої гарячки [57]

Віріони містять одну молекулу лінійної олРНК позитивної полярності. Розміри геномів флавівірусів, пестивірусів і ВГС становлять 10,7; 12,5 та 9,5 тис. о., відповідно. 5'-кінець вірусної РНК не охарактеризований для всіх представників. У деяких флавівірусів, зокрема вірусу кліщового енцефаліту, геномна РНК не містить полі(А) на З'-кінці.

Вірусна РНК є інформаційною. Єдина відкрита рамка зчиту­вання кодує білок, який розщеплюється в процесі дозрівання на зрілі вірусні білки. Структурні білки розташовані біля 5'-кінця; неструктурні, що включають протеази, хелікази, полімерази, закодовані біля З'-кінця.

У вірусу гепатиту С на 5'- і З'-кінцях розташовані некодуючі зони з 332 та 54 нуклеотидів.

До складу віріонів входять два - три білки, асоційовані з ліпідною мембраною, та один білок капсиду (13,5 кДа). Е-мембранний білок (50 кДа) завжди глікозильований. Він містить 12 залишків цистеїну, що формують 6 дисульфідних містків. М-мембранний білок (8 кДа) слабко гликозильований і містить 6 дисульфідних містків. С-капсидний білок (13 кДа) багатий на аргінін і залишки лізину.

Неструктурні білки, які в геномі розташовані за Е-білком, включають: NS1 (виявляється на клітинній поверхні), NS2Λ (інтегральний мембранний білок), NS2B (інтегральний білок, пов'язаний із NS3), NS3 (на N-кінці - активність серинової про­теази та на С-кінці - хелікази), NS4A (інтегральний мембранний білок), NS4B (інтегральний мембранний білок), NS5 (перифе­рійний мембранний білок, компонент - РНК-залежна РНК- полімераза); NS3 та NS5 є компонентами РНК-полімерази.

У пестивірусів до складу віріонів входять чотири структурні білки: нуклеокапсидний білок p14, три оболонкових глікопроте- їни: gp48, gp25 та gp53. У ВГС три структурні та п'ять неструк- турних білків.

Ліпіди мають клітинне походження.

Віріони містять гліколіпіди та глікопротеїни. Деякі з віріонів не містять глікозильованих білків оболонки. Співвідношення та структура вуглеводів залежать від клітини-хазяїна.

Представники кожного роду близькоспоріднені між собою, проте не з представниками інших родів.

РНК становить 8 %, ліпіди - 25 % від сухої маси віріона, усе інше - білки. Молекулярна маса віріона 60 х 10⁶ Да. Густина в градієнті сахарози 1,1-1,23, у CsCl - 1,31-34 г/см3. S_20w = 140-200. Віріони чутливі до нагрівання (втрачають інфекційність при нагрівання при 56-60 ^оС протягом 10-30 хв), низьких рН, органічних розчинників і детергентів.

Флавівіруси здатні викликати епідемії (жовта гарячка, гарячка Денге), епідемічні спалахи (японський енцефаліт, Вент-Луї, Росіо, долини Муррея, кліщового енцефаліту, ОГГ). Більша частина флавівірусів передається комарами, деякі - кліщами. Віруси поширені на всіх континентах, більша частина - у краї­нах з екваторіальним і тропічним кліматом (ті, що передаються комарами), менша - в умовах помірного кліматичного поясу (передаються кліщами). Пестивіруси мають велике ветеринарне значення, інфікують свійських і диких копитних тварин. У патології печінки велику роль відіграють віруси гепатитів С та G, що передаються парентерально.