Родина Reoviridae

Назва родини походить від початкових слів respiratory enteric orphan, що в перекладі з англ. означає "респіраторний ентераль- ний сиротський вірус" (Себін, 1959).

Раніше реовіруси відносили до вірусів ЕСНО.

Підродина Spinareovirinae містить роди: Orthoreovirus Aquareovirus, Oryzavirus, Fijivirus, Mycoreovirus, Cypovirus, Idnoreovirus, Dinovernavirus, Coltivirus.

1. Рід Aquareovirus включає шість антигенних груп (Λ-G). Група Л містить реовіруси американського омара 13p2V, атлан­тичної сельді; В - віруси чавичі; С -золотавого синця; D -сома; Е - віруси білокорового палтуса; F - реовіруси кети, кіжуча; G - вірус американського трав'яного коропа.

2. До роду Coltivirus належать віруси колорадської кліщової гарячки, Ейч, каліфорнійського зайця, річки лосося.

3. Рід Cypovirus містить 14 серотипів вірусів лускокрилих, зокрема тутувого шовкопряда та ін.

4. До роду Orthoreovirus належать ортореовіруси ссавців, птахів, бабуїнів, рептилій.

5. Рід Idnoreovirus містить віруси дрозофіли, плодової мошки тощо.

6. Рід Dinovernavirus - реовірус комара Aedes pseudoscutellaris.

Роди Fijivirus та Oryzavirus містять віруси рослин, а рід Mycoreovirus - віруси грибів.

До складу підродини Sedoreovirinae входять:

1. Рід Orbivirus - віруси синього язика овець, епізоотичної геморагічної хвороби оленів, африканської хвороби коней, Корріпарта, Чангінола, Орунго, Кемерово та ін.

2. Рід Rotavirus включає п'ять антигенних груп (Л-Е) і, можливо, ще дві групи (F та G). До групи Λ відносять ротавіруси мавп, до С, Е - свиней, до D, F, G - ротавіруси курей.

3. Рід Seadornavirus - віруси Банна, Кадіпіро, Лаонінг.

4. Рід Cardoreovirus - реовірус китайського мохнаторукого краба Eriocheir sinensis.

Представники роду Mimoreovirus інфікують мікроводорості Micromonas pusilla, а роду Phytoreovirus - вищі рослини.

Віріони діаметром 60-80 нм. Зовнішня ліпідна оболонка відсутня (рис. 1.20). Віріон може складатися з одного, двох чи трьох шарів капсомерів. Кожна капсидна оболонка має ікосаед- ричну симетрію. У випадку двошарового капсиду зовнішній капсид складається з 32 капсомерів діаметром 18 нм. Він може бути видалений шляхом обробки хемотрипсином або детерген­тами. Серцевина має 12 п'ятикутних фасеток, що утворюються капсомерами внутрішнього капсиду, у центрі яких є відростки діаметром 10 нм із внутрішнім каналом, через який виходять назовні наново синтезовані молекули мРНК.

Рис. 1.20. Електронномікроскопічне зображення віріонів ротавірусів [57]

Геном складається з 10-12 сегментів лінійної дволанцюгової РНК (длРНК) із загальною молекулярною масою 12-20 х 10⁶ Да. Вміст РНК становить 14 % від сухої маси віріона. Кожний фрагмент РНК є окремим геном. Для виникнення інфекційного процесу необхідна наявність усіх фрагментів РНК.

Віріони містять від шести до десяти поліпротеїнів, включаючи транскриптазу та інші ферменти (фосфогідролаза, гуанілінтрансфераза, метилтрансфераза), необхідні для синтезу кеп-структури. Вісім білків є структурними: λ1-λ3, μ1, μ2, σ1-σ3. Три поліпептиди (μ1C, σ1 та σ3) входять до складу зовнішнього капсиду, а п'ять - до складу серцевини. Білок σ1 забезпечує зв'язування з клітинними рецепторами, він також є вірусним гемаглютиніном і основним типоспецифічним антигеном. Білок ^ііС забезпечує проникнення вірусу в клітину та його поширення в організмі. Він утворюється шляхом протеолітичного нарізання білка μ1.

Ліпіди у структурі віріонів не виявлені. Вуглеводи входять до складу глікопротеїдів зовнішнього капсиду.

Реплікація та збірка відбуваються в цитоплазмі, часто у зв'яз­ку з гранулярною чи фібрилярною віроплазмою.

М=13025 х 10³ кДа. Густина в градієнті хлориду цезія 1,36-1,39 г/см3. Коефіцієнт седиментації 740 S. Віруси стійкі до нагрівання при температурі 56 °С упродовж 2 год, стабільні при рН 2,2-8, стійки до ефіру й детергентів. Відносно стійки до дії деяких хімічних речовин, у тому числі до 3 % розчину формалі­ну та 1 % розчину перекису водню.

Реовіруси мають широкий спектр хазяїв. Вони виділені від ВРХ, мавп, собак, курей, мишей, диких птахів, москитів, рослин. Антитіла до вірусів виявлені в багатьох видів тварин. Ротавіруси найчастіше є збудниками гастроентеритів у дітей і молодих тварин. Рота- й реові- руси передаються прямим шляхом, а орбівіруси та вірус колорадсь­кої кліщової гарячки переносяться членистоногими. Орбівіруси передаються за допомогою кліщів, москитів, комарів і викликають хвороби з природною вогнищевістю.