Родина Parvoviridae

Парвовіруси дуже поширені в природі та є одними з найдрібні- ших вірусів еукаріот. Назва родини походить від латин. parvum - "маленький". Родина сформована з двох підродин.

Підродина Parvovirinae

1. Рід Amdovirus - вірус алеутської хвороби норок (ВАХН).

2. Рід Bocavirus - парвовіруси корів (ПВК), собак, бокавіруси людини.

3. Рід Dependovirus - аденоасоційований вірус 1-5 (ААВ 1-5), аденоасоційовані віруси птахів, собак, биків, коней, овець, пар- вовірус качок, гусей та ін.

4. Рід Erythrovirus - вірус В19, парвовірус макак-резус тощо.

5. Рід Parvovirus - вірус панлейкопенії котів, парвовіруси курей, собак, свиней, Н-1 мишей, норок (вірус ентериту норок).

Підродина Densovirinae

1. Рід Brevidensovirus - денсовірус комара Aedes aegypti та ін.

2. Рід Densovirus - денсовіруси лускокрилих: метелика Junonia coenia, вощиної огневки Galleria mellonella.

3. Рід Iteravirus - денсовірус травневого хруща (Bombyx mori).

4. Рід Pefudensovirus - денсовірус таргана Periplaneta fuliginosa та ін.Віріони ікосаедричні, діаметром 18-26 нм, без зовнішньої

ліпідовмісної оболонки (рис. 1.16). Віріон сформовано з 32 капсомерів, що складаються з 60 копій капсидного білка. Основним білком капсиду є VP2 або VP3, рідше VP1.

Рис. 1.16. Електронномікроскопічне зображення віріонів ААВ та двох часток аденовірусу [57]

Віріон містить єдину молекулу лінійної одноланцюгової ДНК, M_r = 1,5-2,0 х 10⁶ Да. Співвідношення G+C становить 41-53 %. У популяціях деяких представників інкапсидована ДНК негативної полярності (комплементарна вірусній мРНК), у інших інкапсидовані ДНК позитивної та негативної полярнос­тей у еквівалентних (ААВ) чи нееквівалентних пропорціях (ПВК). Відсоток часток з позитивною полярністю може варію­вати від 1 до 50 % і збільшуватися в хазяйській клітині, де відбувається репродукція вірусу.

Парвовіруси містять два головні гени: REP чи NS, продукти яких необхідні для транскрипції та реплікації ДНК, і САР чи S, що кодують капсидні білки. Обидва гени містяться на одному ланцюгу ДНК у парвовірусів хребетних і деяких денсовірусів (підродина Densovirinae, роди Iteravirus і Brevidensovirus). У денсовірусів білки REP та CАР закодовані в комплементарних ланцюгах. У деяких вірусів виявляються також інша мінорна рамка зчитування та продукти цих мінорних НК. Мутації всере­дині гена REP (NS) блокують вірусну реплікацію та експресію генів. У деяких вірусів неструктурні білки утворюються в ре­зультаті альтернативного сплайсингу. Паліндромні послідовнос­ті (на обох кінцях) необхідні для цис-реплікації ДНК.

Вірусний геном кодує від двох до чотирьох білків. Залежно від родів маса VP1 становить 80-96 кДа, VP2 - 64-85, VP3 - 60-75, VP4 - 49-52 кДа. Ферменти не виявлені. VP3 утворюється в інтактному капсиді в результаті протеолітичного нарізання VP2. VP1 та VP2 ідентичні, за винятком амінокінців. VP1 через місцезнаходження в структурі капсиду може підсилювати приєднання ДНК. У структурі деяких вірусних часток ідентифіковано спермідин, спермін чи путуресцин.

Ліпіди й вуглеводи у структурі віріонів не виявлені.

У більшості представників можуть бути спільні антигенні епітопи у структурі NS-білків.

Маса віріонів 5,5-6,2 х 10⁶ кДа. Густина в градієнті CsCl 1,39-1,42 г/см3. S_w20= 110-122 S. Інфекційні частки складаються з 80 % білка та 20 % ДНК. Інфекційні частки з густиною в граді­єнті CsCl 1,45 г/см3 можуть бути іншими конформаційними фо­рмами. Дефектні частки з делеціями в геномі характеризуються нижчими показниками густини. Віріони стійкі до органічних розчинників і рН 3-9 та нагрівання (1 год при 50 ^оС). Вірусні частки інактивуються у присутності формаліну, Р-пропіолактону, гідроксиламіну й окисників.

Нині до родини Parvoviridae належать близько 50 вірусів, патогенних для ссавців, птахів і комах. Медичне значення мають віруси В19 і бокавіруси людини. Найбільше ветеринарне значення має вірус алеутської хвороби норок.