ФУНКЦІОНАЛЬНІ ГАСТРОІНТЕСТИНАЛЬНІ РОЗЛАДИ

(Шифри за MKX-IO у рубриках: RH, R19, P92.1, F98.2, К59.0)

Визначення. Функціональні гастроінтестиналь- ні розлади (ФГР) — це порушення функції орга­нів травлення, пов’язані зі зміною їхньої регуля­ції, різним поєднанням гастроінтестинальних симп­томів без структурних або біохімічних порушень.

Епідеміологія. Точна розповсюдженість усіх форм ФГР у дітей невідома.

Emionamoгенез. Функціональні гастроінтести- нальні розлади зумовлені незрілістю системи трав­лення, ЦНС і процесів регуляції функції різних від­ділів шлунково-кишкового тракту.

Класифікація. Згідно з Римськими критеріями діа­гностики III (2006), ФГР у дітей розподіляються на дві групи: G і Н. До групи H включені ФГР, що виявляються в дітей і підлітків, а до групи G — ФГР, що спостерігаються у новонароджених і ді­тей раннього віку: регургітація в немовлят (Gl), синдром румінації в немовлят (G2), синдром цик­лічного блювання (G3), коліки в немовлят (G4), функціональна діарея (G5), дисхезія в немовлят (G6), функціональний запор (G7).

Регургітація в немовлят — періодичні мимовільні пасивні звурдження з’їденою їжею з викидом її у ро­тову порожнину та назовні у дітей перших шести мі­сяців життя, які не супроводжуються активним ско­роченням м’язів шлунка, стравоходу та діафрагми. Найчастіше є фізіолог ічним станом, притаманним дітям першого півріччя життя, спостерігається у 50- 85 % дітей, зумовлений становленням фізіологічно­го пасажу їжі по стравоходу, шлунку та кишечнику. Спеціального лікування не потребує. Диференційну діагностику проводять із пілороспазмом, при якому є спазм м’язів воротаря шлунка й утруднене спо­рожнення шлунка, що призводить до звурдження та блювання. Дитина продовжує набувати маси тіла, у неї є щоденні випорожнення. При ендоскопічному дослідженні виявляють зімкнутий воротар шлунка, через який вільно проходить ендоскоп.

Синдром румінації — постійна регургітація не­давно з’їденої їжі, яку дитина знову пережовує та повторно ковтає, за відсутності ознак якого-небудь явного органічного захворювання. Характеризу­ється періодичними нападами скорочень м’язів че­ревного преса, діафрагми й язика, що призводить до безболісного закидання шлункового вмісту в порожнину рота, де дитина її знову пережовує та проковтує. При румінації епізодам регургітації зав­жди передує підвищення внутрішньочеревного тис­ку, що супроводжується затримкою їжі у шлунку на термін понад 4 год. Трапляється як у здорових дітей, так і у дітей з розумовою відсталістю. Румі- нація найчастіше починається у віці 3-8 міс., через деякий час після прийому їжі, не супроводжується нудотою або ознаками дискомфорту, не відбуваєть­ся протягом сну та при спілкуванні дитини з члена­ми родини. Відсутній ефект від зміни характеру хар­чування (годування через соску або гастростому) та застосування антихолінергічних препаратів.

Діагноз встановлюють, якщо означені симпто­ми тривають понад 3 міс. та відсутні докази запа­льного, анатомічного, метаболічного або неопла- стичного процесу.

При лікуванні дитини необхідно забезпечити сприятливе навколишнє середовище та заспокійли­вий режим. Годувати повільніше, невеликими пор­ціями їжі й обмежити додаткове застосування ріди­ни під час годування. Рекомендується постійне по­зиційне лікування: дитину варто вкладати у ліжко з піднятим головним кінцем на 50° у положенні на спині або на боці, на 30° — у положенні на живо­ті. У дітей з румінацією не можна застосовувати речовини, які при регургітації призводять до знач­них неприємних відчуттів. Ефективного фармако­логічного лікування не існує. Можна використо­вувати прокінетики й антисекреторні препарати (блокатори H₂ гістамінових рецепторів, інгібіто­ри протонної помпи), антациди. Рекомендується сімейна та поведінкова психотерапія.

Синдром циклічного блювання — захворювання проявляється стереотипними повторними епізода­ми блювання, що змінюються періодами повного благополуччя.

Патогенетичною основою синдрому є підвищен­ня функції симпатичного відділу вегетативної сис­теми, синтезу та викиду кортикотропін-рилізинг фактора, а також взаємодії гіпоталамуса, гіпофіза та надниркових залоз. Найчастіше провокується та­кими факторами: респіраторною інфекцією, сину­ситами, психологічною травмою, депривацією сну, білково-енергетичною недостатністю з недостат­

ньою масою тіла або виснаженням, харчовими продуктами, які мають стимулювальні властивості (чай, шоколад).

Розрізняють чотири періоди: між нападами, про- дромальний, період нападу і період видужання. У періоді між нападами діти почуваються добре і не згадують про епізоди захворювання. У продромаль­ному періоді дитина починає відчувати наближен­ня епізоду циклічного блювання, стає неспокій­ною, відмовляється від їжі. Цьому стану можна за­побігти за допомогою прийому медикаментів усе­редину. Продромальний період триває від кількох хвилин до годин або днів і закінчується разом з початком блювання. Нерідко цей період відсутній, але завдяки стереотипності початку захворюван­ня діти здебільшого відчувають наближення напа­ду. Період нападу характеризується нестримними нудотою і блюванням з домішкою жовчі або кро­ві, яке може виникати до 6 разів протягом 1 год. Наростають явища дегідратації. Практично в усіх хворих під час нападу виявляються ознаки вегета­тивних порушень — блідість шкіри і слинотеча. Діти загальмовані, сонливі, летаргія може бути глибокою, хворі не здатні пересуватися чи говори­ти, стан деяких з них може нагадувати кому. Часто під час нападу спостерігаються головний біль, фото­фобія, фонофобія та запаморочення, біль у животі, анорексія та діарея. Тривалість періоду нападу — від 2 год до 10 днів. У половини хворих напади виника­ють кожні 2-4 тиж., а у третини — переважно вночі або вранці. Понад 80 % пацієнтів мають у анамнезі сімейні випадки мігрені. У періоді видужання підви­щується активність дитини, відновлюється апетит і водно-сольовий баланс, шкіра набуває нормального кольору, повертаються позитивні емоції.

Діагноз установлюють за наявності двох чи більше періодів інтенсивної нудоти й стійкого блювання або тривалого блювання протягом кіль­кох годин чи днів і повернення до звичайного ста­ну здоров’я протягом кількох тижнів або місяців За умови виключення іншої патології, що супро­воджується блюванням.

Лікування залежить від періоду. У періоді між нападами потрібно запобігати впливу тригерів і проводити профілактику мігрені. У продромально­му періоді призначають препарати, які здатні запо­бігти виникненню нападу (лоразепам та/або ондан- сетрон сублінгвально, аналгетики при головному болю). Під час нападу призначають внутрішньовен­не введення рідини в поєднанні з Н₂-блокаторами. Для термінації нападу внутрішньовенно признача­ють лоразепам (0,05 мг/кг) або ондансетрон, який за­стосовують у дітей віком понад 2 роки, разовою до­зою 0,1 мг/кг (максимально до 4 мг) повільно. Для седацїї — хлорпромазин (по 0,5-1,0 мг/кг) і дифеніл- гідрамін (по 0,5-1,0 мг/кг). У періоді видужання — відновлення харчування та розширення дієти.

Кишкові коліки — це раптові виражені напади плачу та неспокою немовлят, які тривають 3 год і більше протягом доби не менше 3 днів на тиждень протягом хоча б одного тижня.

Зазвичай коліки вперше проявляються на 3-му тижні життя дитини, частіше увечері, повторюють­ся 1-2 рази на тиждень і тривають до ЗО хв, потім їх інтенсивність і тривалість збільшується. Напад ко- лік починається раптово, під час годування або від­разу після нього. Дитина голосно пронизливо кри­чить; у неї спостерігається почервоніння обличчя або блідість носогубного трикутника, руки притис­нуті до тулуба, живіт здутий, напружений, ноги під­тягнуті до живота і періодично миттєво випрямля­ються, стопи холодні на дотик. У тяжких випадках напад триває довго і закінчується лише тоді, коли дитина повністю виснажена. Після дефекації стан полегшується. Загальний стан дитини не змінений, у період між нападами вона спокійна, має добрий апетит; крива набуття маси тіла відповідає віку.

Діагноз встановлюють, керуючись «правилом трьох»: коліки в перші 3 тиж. життя, продовжують­ся близько 3 год на день, трапляються переважно у дітей перших 3 міс. життя. Напади або крики по­чинаються і припиняються без очевидної причини, відсутні ознаки їх прогресування.

У лікуванні рекомендовано використовувати препарати симетикону, які знижують поверхневий натяг бульбашок газу в просвіті кишечнику, при- зводячи до їх розриву та зменшення метеоризму. За відсутності позитивного ефекту призначаються про- кінетики і спазмолітичні препарати, а для зняття гостроти болю в момент коліки застосовують га­зовідвідну трубку або клізму.

Функціональна діарея — безболісна щоденна повторювана дефекація 3 і більше разів на добу не- оформленими випорожненнями протягом понад 4 тиж.; початок симптомів відмічається у віці між 6-36-м місяцями життя; дефекація з’являється під час неспання; у дитини відсутня затримка в роз­витку, якщо енергетичні потреби адекватно за­довольняються.

Патогенетичною основою функціональної діареї є порушення вегетативної нервової системи. За від­сутності клінічних ознак синдрому подразненого кишечнику вона розглядається як самостійне захво­рювання. У дітей раннього віку діарею діагносту­ють, коли об’єм випорожнень становить більше 15 г/кг на добу. У віці 3 роки і старше об’єм випорож­нень більше 200 г на добу визначається як діарея.

Лікування полягає у корекції психологічного та вегетативного стану, ліквідації провокуючих фак­торів та терапії супровідних захворювань, які збіль­шують прояви функціональних порушень. Важли­во забезпечити адекватне харчування для попов­нення енергетичних витрат. Можливе застосуван­ня пробіотиків, смекти.

Дишезія в немовлят — дисфункція мискового дна або сфінктера ануса, що призводить до порушення акту дефекації у здорової дитини віком до 6 міс.

В основі патогенезу лежать порушення коорди­нації скорочення м’язів прямої кишки, мискового дна та сфінктера ануса через незрілість нервових гангліїв прямої кишки. Клінічно проявляється на­пруженням з почервонінням обличчя, тривалістю до 10 хв, болем і плачем до акту дефекації кашкопо­дібним калом.

Функціональний запор — порушення функції кишечнику зі збільшенням інтервалів між актами

дефекації або систематичним недостатнім споро­жнюванням кишечнику.

В основі функціонального запору лежать розла­ди вегетативної регуляції функції кишечнику. Се­ред причин функціонального запору виділяють: алі­ментарні (недостатня кількість їжі та харчових во­локон у раціоні; надмірна кількість жиру, м’яса та яєць; гомогенний характер їжі; недостатня кількість рідини або її втрата; швидка їда та порушення ре­жиму харчування); психофізіологічні (пригнічення позиву на дефекацію, страх перед горщиком, не­вроз); рефлекторні (при захворюваннях інших ор­ганів).

У грудних дітей віком до 6 міс. кал кашкоподіб­ний, після 6 міс. може бути більш оформленим, а з 2 років має бути оформленим у формі «ковбаски» з ребристою поверхнею або гладкий і м’який у фор­мі «ковбаски-змії». Симптоми функціонального за­пору у дітей різноманітні. Може бути зменшення частоти випорожнень від одного разу у 2-3 дні до одного разу на тиждень і рідше або відсутність са­мостійних випорожнень. Запор може проявлятися утрудненням акту дефекації (гіпомоторний) або кіль­кома актами дефекацій на день малими порціями твердого, сухого, фрагментованого калу, без по­чуття полегшення після випорожнення кишечни­ку (гіпермоторний). При тривалому запорі вияв­ляються симптоми хронічної калової інтоксикації, травматизація слизової оболонки прямої кишки з формуванням тріщин анального каналу та реак­тивного запалення (проктит, проктосигмоїдит).

Діагноз встановлюють за наявності у дітей до 4-річного віку протягом 1 міс. не менше 2 з таких ознак: два або менше спорожнювання кишечнику на тиждень; принаймні один епізод на тиждень не­тримання калу після набуття гігієнічних навичок; наявність епізодів затримки дефекації; наявність болю при спорожнюванні кишечнику або твердих випорожнень; присутність великої кількості фе­кальних мас у прямій кишці; утворення «калових каменів», які утруднюють акт дефекації; дратівли­вість; зниження апетиту; почуття раннього наси­чення; зникнення симптомів відразу після дефека­ції. Диференційна діагностика проводиться з вро­дженими вадами розвитку кишечнику, хворобою Гіршпрунга, пухлинами черевної порожнини.

Лікування включає повноцінну дієту з підвище­ним вмістом продуктів, які підсилюють моторну функцію кишечнику (чорний хліб, овочі та фрукти, до складу яких входить целюлоза; сухофрукти, особ­ливо чорнослив, курага, інжир; вівсяна каша; м’я­со з більшою кількістю сполучної тканини — су­хожилля, фасції, квашені овочі, маринади, соки, газовані мінеральні води, квас, компоти, кисломо­лочні продукти, варення, мед, рослинні олії). Ре­комендується дробне харчування — 5-6 разів на день. Виключення з раціону продуктів, які затри­мують спорожнювання кишечнику: бульйони, про­терті супи, каші (рисова), киселі, компоти (з груш, айви, чорниці), міцний чай, каву, фрукти, що ма­ють в’яжучі властивості (груша, айва, гранат). До­за харчових волокон (г) дорівнює: вік дитини у роках + 5. Під час прийому харчових волокон ди­тина повинна отримувати рідини не менше 1,5 л, щоб не спровокувати посилення запору, тому що харчові волокна поглинають велику кількість рі­дини з просвіту кишечнику як сорбенти. Дітям ві­ком старше 5-7 років призначають мінеральні води: слабомінералізовані, слаболужні (Єсентуки № 4, Слав’яновська, Смирновська, Поляна Квасо­ва та ін.) у теплому вигляді при гіпермоторних за­порах; сильномінералізовані (Єсентуки № 17), хо­лодні при гіпомоторних запорах. Воду приймають із розрахунку 3-5 мл/кг на прийом, 2-3 рази на день за 40 хв до прийому їжі.

Для нормалізації моторики шлунка дітям віком

3- 5 років застосовують тримебутин по 25 мг 3 рази на день. За відсутності ефекту від терапії призна­чають проносні препарати.

Осмотичні проносні —лактулоза, натрію суль­фат, магнію сульфат. Засоби, що пом’якшують консистенцію випорожнень, — вазелінове масло й оливкова олія. Вазелінове масло не всмоктується у кишечнику і не впливає на всмоктування пожив­них речовин, призначається дітям: віком до 1 ро­ку — 2,5-5 мл; віком 1-3 роки — 5-10 мл; віком

4- 7 років — 10-15 мл. Частота прийому — 2-3 ра­зи на день між прийомами їжі. Подразнюють ре­цептори кишечнику похідні дифенілметану (біса- кодил, рицинова олія, фенолфталеїн, гіпосульфат натрію) і група антрахінонів (корінь ревеню, кора жостеру, листя сени, кафіол, регулакс). Збільшу­ють об’єм вмісту кишечнику целюлоза, агар-агар, морська капуста, насіння льону. Тривале застосу­вання проносних засобів недоцільне через розви­ток звикання та необхідність постійного підвищен­ня дози. При тривалому запорі та наявності симп­томів калової інтоксикації використовують очис­ну, сифонну або гіпертонічну клізми. Необхідно підібрати мінімальний об’єм, при якому відбува­ється дефекація. При запаленні слизової оболон­ки прямої кишки застосовують масляні клізми. Перед проведенням високих очисних клізм доціль­но призначити засоби для пом’якшення калових мас (вазелінове масло, осмотичні проносні засоби).

Застосовують: ЛФК і масаж з перших місяців життя, фізіотерапію — місцевий електрофорез лі­карських препаратів та ванни з лікарськими трава­ми з 4-6 тиж. життя, голкорефлексотерапію й елек­тростимуляцію товстої кишки з 2 років життя.

Підтримувальна терапія триває 6-24 міс. Під­ставою для відміни препаратів є нормалізація функції кишечнику та наявність епізодів дефека­ції понад 6 разів на тиждень.

Рекомендують активний спосіб життя, фізичні вправи та дієту, які сприяють покращанню мото­рики кишечнику, відсутності болю під час акту де­фекації. Психотерапія спрямована на подолання страху перед актом дефекації та формування нор­мального ставлення до нього. При своєчасному лі­куванні можливе видужання.

ПИТАННЯ ДЛЯ САМОКОНТРОЛЮ

Й ОБГОВОРЕННЯ

1. Поняття «функціональні гастроінтестиналь- ні розлади».

2. Етіопатогенез функціональних гастроінтести­нальних розладів.

3. Класифікація функціональних гастроінтести- нальних розладів.

4. Клініка, діагностика, диференційна діагнос­тика регургітації в немовлят.

5. Клініка, діагностика, диференційна діагнос­тика, лікування синдрому румінації.

6. Клініка, діагностика, диференційна діагнос­тика, лікування синдрому циклічного блювання.

7. Клініка, діагностика, диференційна діагнос­тика, лікування кишкових колік у дітей.

8. Клініка, діагностика, диференційна діагнос­тика, лікування функціональної діареї.

9. Клініка, діагностика, диференційна діагнос­тика дишезії в немовлят.

10. Клініка, діагностика, диференційна діагнос­тика, лікування функціонального запору у дітей.

КЛІНІЧНІ СИТУАЦІЙНІ ЗАВДАННЯ

Завдання 1. Дитині 1,5 міс. Мати скаржиться на періодичні звурдження дитиною невеликої кількості незміненого молока. Дитина народжена доноше­ною з масою тіла 3500 г, довжиною 53 см, оцін­кою за шкалою Anrap 8-9 балів. Прикладена до грудей через ЗО хв після народження. При обсте­женні: загальний стан дитини задовільний, маса тіла 4600 г, перебуває виключно на грудному ви­годовуванні, смокче швидко. Дитина спокійна, по­сміхається, фіксує погляд, гулить. Шкіра рожева, помірно волога. Підшкірний шар розвинутий до­статньо. Частота дихання — 40 за 1 хв, над легеня­ми — перкуторно легеневий звук, дихання везику­лярне; ЧСС 120 за 1 хв, тони серця дзвінкі, чисті. Живі г м’який, печінка виступає з-під краю реберної дуги на 1,5 см, селезінка під краєм реберної дуги. Ви­порожнення після кожного годування, кашкоподіб­ні жовтого кольору. Сечовипускання вільне.

Установіть діагноз:

1. Синдром румінації

2. Регургітація в немовлят

3. Синдром циклічного блювання

4. Кишкові коліки

Завдання 2, 3. Дитині 1 міс. Мати скаржиться на періодичні, раптові напади плачу та неспокою піс­ля годування, частіше увечері, щодня, тривалістю понад 3 год протягом доби, що спостерігаються протягом 2 тиж. Дитина народжена доношеною з масою тіла 3700 г, довжиною 52 см, оцінкою за шкалою Anrap 9-10 балів. Прикладена до грудей відразу після народження. При обстеженні: загаль­ний стан дитини задовільний, маса тіла 4600 г, пе­ребуває виключно на грудному вигодовуванні. Ди­тина голосно та пронизливо кричить, руки при­тиснуті до тулуба, ноги підтягнуті до живота і періодично миттєво випрямляються. Шкіра рожева, волога, при крику спостерігається почервоніння об­личчя, стопи холодні на дотик. Підшкірний шар роз­винутий достатньо. Частота дихання — 40 за 1 хв, над легенями — перкуторно легеневий звук, дихан­ня везикулярне; ЧСС — 132 за 1 хв, межі серцевої тупості відповідають віковій нормі, тони дзвінкі, чисті. Живіт здутий, напружений, печінка виступає з-під краю реберної дуги на 1 см, селезінка не пальпу­ється. Випорожнення після кожного годування каш­коподібні, жовтого кольору. Сечовипускання вільне.

2. Установіть діагноз:

1. Синдром румінації

2. Регургітація в немовлят

3. Синдром циклічного блювання

4. Кишкові коліки

3. Призначте лікування:

1. Но-шпа внутрішньом’язово

2. Препарати симетикону всередину

3. Пробіотики всередину

4. Антибіотики всередину

Завдання 4. Дитині 6 міс. Мати скаржиться, що протягом 3 міс. дитина часто зригує звурджене мо­локо та знову пережовує його, потім повторно ков­тає. Ці ознаки не спостерігаються під час сну або гри з малям. Дитина народжена доношеною з ма­сою тіла 3400 г, закричала відразу. Перебуває ви­ключно на грудному вигодовуванні з народжен­ня. При обстеженні: загальний стан дитини задо­вільний, маса тіла — 7800 г, психомоторні навички відповідають віку. Шкіра рожева, помірно воло­га. Підшкірний шар розвинутий достатньо. Час­тота дихання — 32 за 1 хв, над легенями — перку­торно легеневий звук, дихання везикулярне; ЧСС — 120 за 1 хв, тони серця дзвінкі, чисті. Живіт м’який, печінка виступає з-під краю реберної дуги на 2 см, селезінка під краєм реберної дуги. Випорожнення двічі на добу кашкоподібні, жовтого кольору. Сечо­випускання вільне. Загальний аналіз крові, загаль­ний аналіз сечі, копрограма без патологічних змін.

Установіть діагноз:

1. Синдром румінації

2. Регургітація в немовлят

3. Синдром циклічного блювання

4. Кишкові коліки

Завдання 5. У дитини 3 років періодично виника­ють епізоди блювання, частіше після вживання шо­коладу або на фоні гострої респіраторної вірусної інфекції (ГРВІ). Перед блюванням дитина стає не­спокійною, відмовляється від їжі, з’являються слино­теча та блідість шкіри, біль у животі, через ЗО хв виникає блювання з домішками жовчі, до трьох разів протягом години. Після нападу протягом кіль­кох діб стан покращується, підвищується актив­ність дитини, відновлюється апетит, шкіра набу­ває нормального кольору, повертаються позитивні емоції. Матір дитини страждає на мігрень. При об­стеженні: у період між епізодами блювання загаль­ний стан дитини задовільний, її фізичний і психо­моторний розвиток відповідають віку. При додат­ковому обстеженні у дитини не виявлено ніяких патологічних процесів.

Установіть діагноз:

1. Синдром румінації

2. Регургітація в немовлят

3. Синдром циклічного блювання

4. Кишкові коліки

Завдання 6. Дитині 1,5 року. Мати скаржиться, що протягом 5 тиж. у дитини відмічається без­болісне почастішання випорожнень до 3 разів на добу неоформленим калом. Дитина народжена до-

ношеною, до року годувалася груддю, своєчасно вводилися прикорми (підгодовування), щеплення за календарем. При обстеженні загальний стан за­довільний. Маса тіла — 10 600 г, довжина тіла 82 см. Шкіра рожева, помірно волога, стійкий червоний дермографізм. Підшкірний шар розвинутий достат­ньо. Частота дихання — 32 за 1 хв, над легенями — перкуторно легеневий звук, дихання везикулярне; ЧСС— 108 за 1 хв, межі серцевої тупості відпові­дають віковій нормі, тони серця дзвінкі, чисті. Жи­віт м’який, печінка виступає з-під краю реберної дуги на 0,5 см, селезінка під краєм реберної дуги. Випорожнення 3 рази на добу, неоформлені, корич­невого кольору, до 170 г на добу, без патологічних домішок. Сечовипускання вільне. Загальний аналіз крові, загальний аналіз сечі, копрограма без пато­логічних змін, яйця гельмінтів у калі не виявлені.

Установіть діагноз:

1. Гострий ентероколіт

2. Функціональна діарея

3. Синдром подразненого кишечнику

4. Глистна інвазія

Завдання 7. Дитині 2 міс. Мати скаржиться, що під час дефекації дитина плаче, в неї червоніє об­личчя, після дефекації самопочуття дитини поліп­шується. Дитина народжена доношеною, з масою тіла 3700 г, перебуває виключно на грудному ви­годовуванні за потреби з народження. При обсте­женні загальний стан дитини задовільний. Маса тіла — 4700 г. Шкіра рожева, помірно волога. Під­шкірний шар розвинутий достатньо. Частота ди­хання — 44 за 1 хв, над легенями — перкуторно легеневий звук, дихання везикулярне; ЧСС — 132 за 1 хв, межі серцевої тупості відповідають віковій нормі, тони серця дзвінкі, чисті. Живіт помірно на­пружений до дефекації, після неї стає м’яким. Пе­чінка виступає з-під краю реберної дуги на 1 см, селезінка під краєм реберної дуги. Випорожнення — 4-5 разів на добу, кашкоподібні, жовтого ко­льору. Сечовипускання вільне.

Установіть діагноз:

1. Кишкові коліки

2. Функціональний запор

3. Дишезія в немовлят

4. Функціональна диспепсія

Завдання 8, 9. Дитині 3 роки. Мати скаржить­ся, що протягом 3-4 міс. у дитини спостерігаються дратівливість, зниження апетиту, дефекація один раз на 2-3 дні, кал твердий, сухий; дитина боїться сідати на горщик для дефекації, після дефекації само­почуття дитини покращується. З народження пере­буває на штучному вигодовуванні адаптованими сумішами. Отримує всі страви прикорму з 6 міс., у раціоні досі преважають протерті страви, буль­йони з курки. Суворо відведених годин для при­йому їжі немає. При обстеженні: загальний стан за­довільний, маса тіла — 15 100 г, зріст —103 см. Шкі­ра бліда, помірно волога. Підшкірний шар розви­нутий достатньо. Частота дихання — 28 за 1 хв, над легенями — перкуторно легеневий звук, дихан­ня везикулярне; ЧСС — 100 за 1 хв, межі серцевої тупості відповідають віковій нормі, тони серця дзвінкі, чисті. Живіт помірно напружений, печін­ка та селезінка під краєм реберної дуги. Сечо­випускання вільне. Загальний аналіз крові, загаль­ний аналіз сечі, копрограма без патологічних змін.

8. Установіть діагноз:

1. Кишкові коліки

2. Функціональний запор, гіпомоторний ва­ріант

3. Функціональний запор, гіпермоторний варіант

4. Дишезія в немовлят

9. Призначте лікування:

1. Тримебутин

2. Лактулоза

3. Сифонна клізма

4. Мінеральна вода

Завдання 10. Дитині 3 роки. Мати скаржиться, що у дитини протягом 6 міс. є зниження апетиту, 2-3 акти дефекації щодня невеликими порціями, кал твердий, сухий, фрагментований, «овечий», пе­ріодично на калі є тоненька смужка крові, часто — сліди калу на трусиках. Дитина народжена доно­шеною, з народження перебуває на штучному ви­годовуванні адаптованими сумішами. Страви при­корму отримує з 6 міс. На другому році життя у раціоні превалюють м’ясні страви, бульйони, кар­топля, горіхи, шоколад. Строго відведених годин для прийому їжі немає. Загальний стан дитини за­довільний. Маса тіла дорівнює 11 200 г. Психомо­торний розвиток відповідає віку. Шкіра бліда, по­мірно волога. Підшкірний шар розвинутий достат­ньо. Частота дихання — 28 за 1 хв, над легенями — перкуторно легеневий звук, дихання везикулярне; ЧСС — 100 за 1 хв, межі серцевої тупості відпові­дають віковій нормі, тони серця дзвінкі, чисті. Жи­віт помірно здутий, печінка та селезінка не паль­пуються. Сечовипускання вільне. Між епізодами дефекації дитина поводить себе адекватно. Обсте­жена — вад розвитку кишечнику не встановлено.

Установіть діагноз:

1. Кишкові коліки

2. Функціональний запор, гіпомоторний варіант

3. Функціональний запор, гіпермоторний варіант

4. Дишезія в немовлят