<<
>>

ВІКОВА ПЕРІОДИЗАЦІЯ

Організм дитини безперервно росте і розвивається. В процесі онтогенезу виникають специфічні анатомічні та функціональні особливості, які дістали назву вікових. Відповідно до цього життєвий цикл людини поділений на періоди, або етапи.

В основу такого поділу фізіологи і лікарі брали такі ознаки, як прорізування зубів, строки окостеніння окремих частин скелету, особливості росту, психічного розвитку тощо.

Віковий період охоплює відрізок часу, протягом якого процеси росту, розвитку і функціональні особливості організму однакові. Одночасно віковий період — це відрізок часу, необхідний для завершення певного етапу розвитку організму і досягнення готовності його до відповідної діяльності на цьому етапі.

Перша періодизація росту і розвитку людини була запропонована ще на початку XX століття видатним російським педіатром М.П.Гундобіним (1906 р.). В основі її були біологічні особливості організму.

На спеціальному Міжнародному симпозіумі з проблем вікової періодизації (Москва, 1965) була запропонована та затверджена схема вікової періодизації, яка враховувала морфо-функціональні, психологічні та соціальні особливості організму людини на різних вікових етапах розвитку.

Сучасна фізіологія, розглядаючи період дозрівання організму дитини від моменту запліднення яйцеклітини, поділяє його на два етапи:

I. Внутрішньоутробний етап, який складається з:

1) фази ембріонального розвитку (0-2 місяці);

2) фази фетального (плацентарного) розвитку (3-9 місяців).

II. Позаутробний етап ділиться на:

1) період новонародженості, або неонатальний (0-1 місяць);

2) грудний (немовляти) період (1 місяць - 1 рік);

3) ранній дитячий період (переддошкільний) -1-3 роки;

4) дошкільний період (3-6 років);

5) шкільний період, який ділиться на:

а) молодший шкільний (6-9 років);

б) середній шкільний (10-14 років);

в) старший шкільний (10-14 років) (Е.П.Сушко і ін., 2000).

Вікова періодизація - умовне визначення віку, яке враховує мінливі в процесі розвитку властивості організму дітей. Розроблена гія наукового обґрунтування охорони здоров’я і розвитку фізичних і психічних можливостей дітей, прийомів виховання і навчання. В них процесах необхідно враховувати і особливості розвитку окремо и пі того індивідуума, який володіє певними відмінностями і >не пічного коду і складною мозаїкою умов людського життя. Ось чому календарний (паспортний) вік дітей не завжди відповідає їх біологічній зрілості. Різниця між календарним і біологічним віком при патології може досягати 5 років (Г.Н.Сердюковська, 1989). Причинами відставання - ретардації (від лат. retardatio - сповільнення) індивідуального розвитку може бути недоношеність дитини, пологові травми, інтоксикації, рахіт, а також вплив несприятливих соціальних умов (алкоголізм батьків, безпритульність дітей та ін.). Діти, які випереджають біологічний вік, зустрічаються рідко. Серед них більше дівчаток. Характерними для таких дітей є надлишкова маса тіла, хронічні тонзиліти, вегето-судинні дистонії тощо.

В 1935 р. Е.Кох запропонував термін акселерація (від лат. acseleratio - прискорення) для визначення змін у рості і розвитку дітей XX ст. порівняно з темпами цих процесів у XIX ст.

У сучасного покоління етап біологічного дозрівання завершується справді раніше. Прискорений розвиток спостерігається з раннього віку: маса тіла новонароджених збільшилась на 100-200 г, довжина тіла - на 1,2-1,5 см (Ю. А.Ямпольська, 1980). Збільшення ваги у два рази проходить уже на 4-5-ому місяці, а не в півроку. На рік раніше завершується зміна молочних зубів. Найбільш яскраво акселеровані зсуви проявляються в підлітковому віці.

Явище акселерації пояснюється впливом широкого комплексу факторів на біологію сучасної людини (іонізуюче і радіоактивне випромінювання; гетерозис, пов’язаний з міграцією сучасного населення: урбанізація, хімізація та ін.) і не завжди позитивно впливає на організм дітей. Сучасні спеціалісти вважають, що темпи акселерації в останні роки помітно знизились.

Розподіл дітей на вікові групи в дитячому дошкільному закладі

Для педагогів найбільш зручна в роботі періодизація з урахуванням педагогічних і соціальних критеріїв і охоплює вік від народження до 17-18 років. При цьому враховується сукупність анатомо-фізіологічних особливостей дітей, умов життя, виховання і навчання Кожній віковій групі повинні відповідати оптимальні умови, які забезпечують нормальний розвиток організму дитини та формування її особистості.

За цією класифікацією дитячий вік поділяється на такі періоди:

1. Період немовляти (грудного віку) - до 1 року.

2. Переддошкільний (ясельний) - від 1 до 3 років.

3. Дошкільний - від 3 до 6-7 років.

4. Шкільний: а) молодший - від 6-7 до 11-12 років;

б) середній шкільний - від 11-12 до 15 років;

в) старший шкільний (підлітковий) - від 15 до 17-18 років.

Дошкільні дитячі заклади організовуються для дітей у віці від 2 міс. до 6-7 років.

Групи комплектуються з урахуванням віку дітей так:

1. Ясельні: перша група раннього віку - від 2 міс. до 1 року;

друга група раннього віку - від 1 року до 2 років.

2. Дошкільні: перша молодша група - від 2 до 3 років;

друга молодша група - від 3 до 4 років; середня - від 4 до 5 років;

старша (підготовча до школи) група від 5 до 6-7 років.

1.2.1.

<< | >>
Источник: Коцур Н.І.. Основи педіатрії і гігієни дітей раннього та дошкільного віку: Навчальний посібник. - Чернівці: Книги - XXI,2004. - 576 с.. 2004

Еще по теме ВІКОВА ПЕРІОДИЗАЦІЯ:

  1. Гігієнічне виховання дітей різних вікових груп
  2. 51. Розвиток особистості в онтогенезі в працях радянських психологів (Л.С. Виготський, Д.Б. Ельконін)
  3. ГЕМОБЛАСТОЗИ У ДІТЕЙ
  4. ДИФТЕРІЯ ГОРТАНІ
  5. КМФ ГПХ середнього ступеня тяжкості.
  6. Своєрідність викладання психології на сучасному етапі.
  7. Експеримент у віковій і педагогічній психології.
  8. Предмет, мета та завдання методики викладання вікової психології. Змістові пріоритети у викладанні вікової психології.
  9. Поняття про методи викладання, методику і технологію викладання. Загальна характеристика методів викладання.
  10. 9.2.1. Доброякісні пухлини гортані
  11. МЕДИЧНИЙ НАГЛЯД ДІТЕЙ ПІДЛІТКОВОГО ВІКУ
- Акушерство и гинекология - Анатомия - Андрология - Биология - Болезни уха, горла и носа - Валеология - Ветеринария - Внутренние болезни - Военно-полевая медицина - Восстановительная медицина - Гастроэнтерология и гепатология - Гематология - Геронтология, гериатрия - Гигиена и санэпидконтроль - Дерматология - Диетология - Здравоохранение - Иммунология и аллергология - Интенсивная терапия, анестезиология и реанимация - Инфекционные заболевания - Информационные технологии в медицине - История медицины - Кардиология - Клинические методы диагностики - Кожные и венерические болезни - Комплементарная медицина - Лучевая диагностика, лучевая терапия - Маммология - Медицина катастроф - Медицинская паразитология - Медицинская этика - Медицинские приборы - Медицинское право - Наследственные болезни - Неврология и нейрохирургия - Нефрология - Онкология - Организация системы здравоохранения - Оториноларингология - Офтальмология - Патофизиология - Педиатрия - Приборы медицинского назначения - Психиатрия - Психология - Пульмонология - Стоматология - Судебная медицина - Токсикология - Травматология - Фармакология и фармацевтика - Физиология - Фтизиатрия - Хирургия - Эмбриология и гистология - Эпидемиология -