ГОСТРІ РОЗЛАДИ ТРАВЛЕННЯ У ДІТЕЙ РАННЬОГО ВІКУ

Гострі захворювання органів травлення за частотою і тяжкістю займають одне з перших місць у структурі захворюваності й дитячої смертності. Цс зумовлено анатомо-фізіологічними особливостями травного апарату, недосконалістю нейроендокринної регуляції, лабільністю обміну речовин, насамперед водно-сольового.

Термін “живлення” є фізіологічним поняттям, яке об’єднує процеси підтримання основного обміну й побудови нових тканини, забезпечення росту і розвитку дитини. Розлад живлення може зумовлюватися порушенням приймання їжі, травлення, всмок тування в кишках, обміну в клітиних і тканинах.

Розрізняють гострі розлади і хронічні розлади травлення і живлення. В кінці XIX ст. віденський педіатр Відснгофер увів термін “диспепсія” для позначення захворювання дітей раннього віку у вигляді проносу і блювання, яке є функціональним порушенням травлення. Хронічні розлади травлення і живлення називають гіпотрофіями.

За визначенням Г.Н.Спсранського, “диспепсія у дітей - самостійне захворювання; порушення функції травлення, яке залежить від невідповідності між вимогами у кількості або складу їжі, що їх висуває організм, і можливостями перетравлювати цю їжу нормальною кількістю відповідних ферментів травного каналу”.

Диспепсія розвивається переважно у дітей першого півріччя життя, які перебувають на штучному вигодовуванні. При грудному вигодовуванні диспепсія зустрічається значно рідше.

Розрізняють дві форми гострої диспепсії: просту і токсичну.

Проста диспепсія (розлад травлення) характеризується блюванням і проносом без значних змін у загальному стані дитини.

Причини: порушення аліментарних факторів; кількісне і якісне порушення харчування, коли дитина одержує надмірну або недостатню кількість грудного молока, адаптованих молочних сумішей або інших видів їжі, коли їжа не відповідає віку дитини (наприклад, незбиране коров’яче молоко в перші місяці життя); додаткове харчування або введення прикорму без дотримання правил потупового збільшення його кількості, приймання недоброя­кісної їжі, дефіцит білків, надмірна кількість вуглеводів, жирів, недостатній вміст вітамінів, недотримання водного режиму, особливо в жарку пору року, відсутність нічної перерви в годуванні; порушення режиму і догляду (перегрівання) за дитиною; конституційні фактори (аномалії в будові органів і систем, дефекти обміну речовин, діатези); порушення нормальної мікрофлори кишок.

Загальний стан дитини при простій диспепсії задовільний. Температура тіла нормальна або зрідка підвищена. Бувають зригування, блювання 1-2 рази на початку захворювання. Блювотні маси складаються з неперетравленої їжі, мають кислу реакцію і сворідний запах. При диспепсії змінюється секреторна і моторна функція шлунка, рухова функція кишок. Знижується продукція ферментів у тонких кишках. Випорожнення часті до 6-8 і більше на добу, рідкі неоднорідні (серед жовтуватих або зеленуватих калових мас трапляються білі грудочки - солі кальцію, жирні кислоти, бактерії та прозорі склоподібні нитки слизу). При диспепсії утворюється велика кількість газів (метеоризм) - живіт здутий, дитина неспокійна через кишкові кольки. Апетит знижений. Язик сухий, з білим нальотом. Спостерігається пониження маси тіла.

Захворювання триває не більше 5-7 днів, при правильному лікуванні закінчується видужанням.

У лікуванні призначають водно-чайну дієту на 6-12 год., щоб забезпечити спокій травному каналу і запобігти бактеріальному розкладанню їжі у верхніх відділах кишок. Слабкий чай, 5% рисовий відвар. Переварену воду з 3% цукру, 5% розчин глюкози, настій шипшини, овочеві відвари. Добова кількість рідини 150-180 мл/кг маси тіла. Рідину кімнатної температури дають невеликими порціями, після чого здійснюють дозоване годування груддю (5-7 разів на добу) грудним зніженим молоком, а при штучному вигодовуванні - молочними сумішами, які розводять концентрованим рисовим відваром у співвідношенні 2:1, кислими адаптованими сумішами. Режим годування залишається таким самим, як і до захворювання. Кількість їжі в перші дні зменшують до 1/2-173 звичайного об’єму і поступово до 5-7-го дня переходять на харчування, що відповідає віку. При зниженому апетиті призначають соляну кислоту з пепсином або натуральний шлунковий сік.

Токсична диспепсія характеризується переважанням різких порушень з боку нервової системи, розладу проміжного обміну та інших органів і систем.

Причини: інфекційного походження (патогенні серотипи кишкової папочки, сальмонела, протей, дизентерійна панічна, клсбсіела, віруси, гриби та ін.): аліментарні порушення; дефекти режиму і догляду за дитиною; аномалії конституції; синдром порушеного кишкового всмоктування; розвиватися з простої диспепсії через огріхи у дієтотерапії, режимі й догляді.

Загальний стан дитини при токсичній диспепсії важкий. Спостерігається повторне блювання, яке не залежить від приймання їжі, рідини, нерідко нестримне. Водянисті випорожения, з невеликою кількістю калових мас. Виражені симптоми обезводнення організму. Збудження в перші години захворювання переходить у пригніченість, іноді з розвитком коми. Можуть спостерігатися стереотипні рухи язиком, кінцівками, обличчя маскоподібне, погляд спрямований удалину. Згасають кон’юнктивальний рефлекс, реакція зіниць на світло. Гіпорсфлексія. Шкіра з сірувато-ціанотичним або землистим відтінком, суха. Риси обличчя загострені. Втрата маси тіла перевищує 500-800 г. Дихання стає глибоким, токсичним, іноді ари тмічним, періодичним. Тони серця глухі, тахікардія. Пульс частий, слабкого наповнення і напруження. Артеріальний тиск понижений. Спостерігається метеоризм. Діурез зменшений. Температура тіла може бути високою (до 39°С), нормальною або нижче 36"С.

Виражені ознаки згущення крові: збільшення кількості еритроцитів, гемоглобіну, лейкоцитів, загального білка сироватки. Розрізняють три ступені зневоднення залежно від кількості втраченої рідини: легкий - 5% маси тіла; середньої тяжкості - до 10%: тяжкий понад 10% маси тіла.

Тривалість токсичної диспепсії при правильному лікуванні становить 3-4 дні, повне видужання настає на 3-4 тижні.

У лікуванні важливе значення має дієтотерапія: водно-чайна пауза призначається на 18-24 год. Рідину кімнатної температури (переварену воду з 3% цукром або чаєм, рисовий відар, ізотонічний розчин натрію хлориду та ін.) дають по 2-3 чайні ложки кожні 10- 15 хв. Добова кількість рідини 150-220 мл/кі маси, з них 50-80% вводять внутрішньовенно краплинно. Після закінчення водно-чайної дієти призначають годування за принципом максимального щадіння. Режим годування здебільшого зберігається таким самим, як і до захворювання (7-6-5) на добу. Дитина повинна одержувати зціджене грудне молоко або при його відсутності адаптовані молочні суміші у розведенні 2:1 концентрованим рисовим відваром, В-ксфіру або інших кисломолочних сумішей. Кількість їжі поступово збільшують: у першу добу кількість іжі становить 100 мл (по 15-20 мл 5-7 разів)

Після водно-чайної паузи і до періоду нормалізації випорожнень призначають терті яблука, морквяний суп по 10-20 мл на прийом, який багатий на солі калію, луги, пектини.

У лікуванні токсичної диспепсії важливу роль також відіграє організація правильного режиму і догляду за дитиною, яка підлягає ізоляції до отримання результатів триразового бактеріологічного дослідження калу. Застосовують антибактеріальну терапію (антибіотики - ампіцілін, канаміцин, ампіокс, гентаміцин і ін.), поліміксин М, фуразолідон, нсвіграмон, інтсстопан, ентеросептол, сульфаніламіди (фталазол, бісептол), вибір яких зумовлений характером збудника і його чутливістю до антибактеріальних засобів; симптоматичні засоби.

Парантеральна диспепсія являє собою гострий розлад травлення, що виникає у дитини разом з основним захворюванням поза травним каналом. Зригування, блювання, пронос з’являються на початку, в розпалі, рідше в періоді видужування після ГРВІ або бактеріальної пневмонії, отиту, пієлонефриту, захворювань шкіри, підшкірної основи та ін. На відміну від дорослих, дитина раннього віку відповідає на підвищення температури тіла почастішанням випорожнень. Знижується вироблення і сила перетравлювання травних ферментів, зменшується толерантність (витривалість) до їжі.

Лікування парантеральної диспепсії складається із дієтичних заходів і тих, що спрямовані на лікування основного захворювання.

Профілактика диспепсії. У профілактиці гострих розладів травлення та живлення вирішальна роль належить раціональному вигодовуванню дитини, пропоганда природного вигодовування, боротьба з гіпогалактією. Якщо немає материнського молока і не можна забезпечити дитину донорським грудним молоком, застосовують адаптовані молочні суміші. Своєчасне введення ягідно-фруктових соків, овочевого прикорму забезпечує організм дитини вітамінами і мікроелементами. Треба до тримуватися режиму годування, який є основою утворення харчового стереотипу.

Профілактика диспепсії - це забезпечення правильного догляду, режиму сну і неспання, загартовування, запобігання контактам з інфекційними хворими, боротьба з рахітом, анемією.

5,7.5.