ФУНКЦІОНАЛЬНІ ЗАХВОРЮВАННЯ ТОВСТОЇ кишки

Функціональні захворювання товстої кишки зустрічаються надзвичайно часто. їх виявляють у 50—70 % гастроентеро­логічних хворих. Функціональні порушення включають зміни секреторної та моторної функцій, активності кишкової мікро­флори, чутливості нейрорецепторів кишки.

Розвиток дискінезій кишечнику зумовлюють зміни психо­емоційного стану, порушення функцій нервової системи та ендокринних органів, патологічні рефлекси з інших органів травлення, вплив токсичних агентів, паразитарна інвазія.

До функціональних захворювань кишечнику відносять диспепсію. Розрізняють шлункову, кишкову та панкреатичну диспепсію. Виникнення шлункової диспепсії пов'язане зі зни­женням шлункової секреції і спостерігається у хворих з атро­фічними формами хронічного гастриту. Кишкову диспепсію спричинюють запальні процеси в тонкій кишці, а панкреатич­ну — зниження зовнішньосекреторної функції підшлункової залози. При захворюваннях товстої кишки часто поєднуються всі три види диспепсій. Залежно від переважання порушень за­своювання вуглеводів чи білків виділяють два основні види диспепсії: бродильну та гнильну. Розвитку бродильної дис­пепсії сприяє вживання великої кількості рослинної їжі, вона частіше спостерігається влітку. Захворювання проявляється ви­раженим метеоризмом, бурчанням у животі, колікоподібним болем, посиленим відходженням газів. Випорожнення бувають

3— 4 рази на добу (світло-жовтого кольору, рідкі або кашко­подібні). Під час копрологічного дослідження виявляють зни­ження pH калу, велику кількість крохмалю, йодофільної мікрофлори.

Лікування бродильної диспепсії. Призначають голод на 1—3 дні. Під час голоду дозволяється пити чай без цукру, від­вари трав із закріплювальною дією, чай із сушених чорниць. Потім можна рекомендувати нежирний протертий сир, омлет, некруто зварене яйце, відварне нежирне м'ясо, молочнокислі продукти (кефір, нежирний йогурт, ацидофільне молоко).

Гнильна диспепсія супроводжується посиленим розмножен­ням протеолітичної мікрофлори. Її розвитку сприяють зниження шлункової секреції та зовнішньосекреторної функції підшлунко­вої залози, надмірне вживання білкової їжі. Хворі скаржаться на метеоризм, часті випорожнення. Кал має виражений гнильний запах, коричневий колір. Під час копрологічного дослідження в калі виявляють велику кількість м'язових волокон.

Лікування. Призначають голод (протягом 1—2 днів). У ці дні можна пити міцний чай із цукром, відвари трав. Потім ре­комендуються протерті каші з рису, гречки, сухарі, підсушений білий хліб, протерті круп'яні та овочеві супи. Білкові продукти додають у раціон поступово. Спочатку слід вживати молочно­кислі продукти, протертий нежирний сир, омлет, відварне м'ясо. У період ремісії хворим не можна вживати надто багато м'ясних і рибних продуктів, газованих напоїв, морозива.

Хворим з диспепсією, незалежно від її виду, за наявності клінічних проявів показані ферментні препарати (фестал, ме- зим-форте, креон), препарати беладони, бактеріальні препа­рати. У разі зниження шлункової секреції призначають план­таглюцид, сік подорожника, абомін, ацидин-пепсин.

У хворих із зовнішньосекреторною недостатністю підшлун­кової залози та зниженою холесекреторною функцією пе­чінки може виникати жирова, чи мильна, диспепсія. У таких випадках спостерігаються поліфекалія, випорожнення світло­го кольору. Під час копрологічного дослідження виявляють велику кількість нейтрального жиру та жирних кислот у калі. Лікування полягає в обмеженні вживання жирної їжі, призна­ченні ферментних препаратів. Показані також препарати, які містять жовч (алохол, холензим).

До функціональних захворювань кишечнику відносять дискінезію, яка в літературі відома під назвою «синдром по­дразненого кишечнику».

36-2-1923

Дискінезії товстої кишки частіше зустрічаються в жінок. Хворі скаржаться на слабість, психоемоційну лабільність, по­рушення сну та апетиту, нудоту. При цьому характерно, що загальний стан хворих залишається задовільним, маса тіла не змінюється. Біль буває різним за інтенсивністю — від легкого дискомфорту до колікоподібного. У частини хворих біль у животі може бути спровокований нераціональним харчуван­ням. Найчастіше біль локалізується в лівій половині живота, інколи в інших відділах. Локальний метеоризм і локальний біль є проявами таких синдромів: 1) селезінкового кута; 2) печінкового кута; 3) синдрому сліпої кишки.

Одним з найхарактерніших симптомів дискінезії кишечнику є порушення випорожнення. Вони можуть бути різного харак­теру — від діареї, нестійких випорожнень, коли діарея зміню­ється на запор, до запору. У частини хворих немає чіткої залеж­ності між моторикою кишечнику і характером випорожнень. Так, при гіперкінетичній дискінезії можуть спостерігатись як проноси, так і нестійкі випорожнення чи спастичні запори.

Синдром подразненої товстої кишки інколи проявляється посиленням гастроректального синдрому (позивом на дефе­кацію після іди). У хворих може з'являтися біль у животі, який зникає після випорожнення. У деяких хворих під впли­вом психоемоційних факторів може розвиватися діарея, яка швидко минає після зняття стресу. Функціональна діарея не супроводжується порушенням загального стану, у таких ви­падках неможливо визначити періоди загострення та ремісії. За наявності функціональних змін слід насамперед виключи­ти органічні захворювання органів травлення.

Одним з найпоширеніших функціональних захворювань кишечнику є хронічний запор.

Запор — сповільнене, утруднене або систематично недостатнє спорожнення кишечнику.

Виникнення моторних розладів товстої кишки пов'язують з дисбалансом у системі гастроінтестинальних гормонів, що стимулюють (гастрин, холецистокінін, субстанція П, енке- фаліни) і сповільнюють (глюкагон, вазомоторний інтести- нальний поліпептид, серотонін) рухову функцію кишечнику, а також з порушеннями рецепторного апарату кишкової стін­ки. Вторинні моторні розлади, які спричинюють запори, часто виникають у хворих на цукровий діабет, гіпотиреоз, системну склеродермію, поліміопатію з патологією судин, ураженням спинного мозку. У деяких хворих вони розвиваються внас­лідок уживання ліків, що сповільнюють пропульсивну актив­ність кишечнику (спазмолітики, М-холіноблокатори, блока- тори кальцієвих каналів та ін.), а також при дисбактеріозі, надходженні в кишку подразнювальних речовин. Запори виникають при розладах аноректальної чутливості, хворобі Гіршпрунга, ректоцеле (випинання передньої стінки прямої кишки в піхву), ентероцеле (здавлювання прямої кишки тон­кою кишкою, яка під час напруження м'язів черевного преса потрапляє в простір Дугласа), випаданні прямої кишки, а також за наявності нориці, анальної тріщини. Важливе зна­чення має характер харчування. Часто запори спричинюються кількома факторами.

Діагностика. Проводять рентгенологічне, ендоскопічне та копрологічне дослідження, а також посів калу на дисбак­теріоз. Жінок має оглянути гінеколог.

Лікування. Призначають лікувальне харчування. При гіпомоторній дискінезії кишечнику рекомендується вживати продукти, багаті на харчові волокна: моркву, буряк, гарбуз, кабачки, баклажани, яблука, банани, свіжі ягоди та фрукти, сухофрукти, а також хліб з муки грубого помелу, з додаван­ням висівок, розсипчасті каші з перлової, пшеничної, греча­ної, вівсяної круп, пшона.

При спастичних запорах з больовим синдромом клітковина повинна бути ніжною. Корисні печені яблука, відварені та про­терті овочі та фрукти. Поступово можна включати в раціон сирі овочі та фрукти. Можна вживати пшеничні висівки, які додають у каші, салати, супи, киселі.

Медикаментозну терапію призначають з урахуванням ста­ну моторної функції кишечнику. При гіпомоторних запорах застосовують препарати, які посилюють перистальтику. При­значають координакс (по 20 мг 2 рази на день після їди). Цей препарат можна використовувати і в свічках. Застосовують жовчогінні засоби: ліобіл, алохол, холензим та ін.

При спастичному запорі застосовують М-холіноблокатори (гастроцепін), міотропні спазмолітики (но-шпа, галідор, па­паверину гідрохлорид) у таблетках, свічках. Проводять те­рапію дисбактеріозу.

Якщо всі ці заходи не дають ефекту, призначають проносні засоби, які залежно від механізму дії поділяють на 4 групи: 1) препарати, які спричинюють хімічне подразнення рецеп­торного апарату кишки: похідні антрахінонів (препарати ко­ри крушини, ревеню), дифенілметану (фенолфталеїн, бісако- дил, гуталакс, дульколакс), рицинова олія; 2) препарати, які мають осмотичні властивості: натрію сульфат, магнію суль­фат, сіль карловарська, лаутулоза (нормазе, дуфалак, порта- лак, форлакс); 3) препарати, що збільшують об'єм кишкового вмісту: висівки, агар, метилцелюлоза, морська капуста; 4) препарати, які пом'якшують калові маси і полегшують їх просування (вазелінове і мигдалеве молоко, рідкий парафін). Слід зазначити, що в разі тривалого застосування послаблю- вальних засобів виникає привикання до них, що вимагає збільшення дози, а це може зумовити синдром відміни. Крім того, можлива втрата електролітів, нерідко уражуються печінка та нирки, розвиваються алергічні реакції.

Лікування. Найбільше значення має правильне харчу­вання. Крім того, застосовують ксиліт, сорбіт, суміші ксиліту чи сорбіту з натрію гідрокарбонатом, магнію сульфатом та ли­монною кислотою. При хворобі Гіршпрунга, аномаліях пря­мої кишки показано хірургічне лікування.

При функціональних захворюваннях кишечнику добрий ефект дають фізіотерапевтичне та санаторно-курортне ліку­вання, ЛФК, масаж живота.