ХРОНІЧНА ГІПЕРТРОФІЧНА НЕЖИТЬ (RINITIS CHRONICA HYPERTROPHKA)

Характерним для цього захворювання є розрощення та потовщення слизової оболонки носа, переважно у місцях локалізації кавернозної тканини. Частіш за все уражується нижня носова раковина, рідше —се­редня, іноді - задній край леміша та передня третина переділки носа.

Гіпертрофія може бути:

1) дифузною, коли гіпертрофічних змін зазнала вся нижня або се­ редня носова раковина;

2) обмеженою, коли гіпертрофовані лише передні або задні кінці нижніх чи середніх носових раковин.

Виділення дифузної та обмеженої форм гіпертрофічного риніта є ви­ключно важливим у практиці, оскільки визначає хірургічну тактику. Як­що гіпертрофована вся раковина, то виконують резекцію на протязі.

Цього не можна робити при обмеженій гіпертрофії, коли резекції підля­гають тільки передні або задні кінці раковин. До слизової оболонки по­рожнини носа слід ставитись дбайливо і виконувати резекцію лише па­тологічно змінених ділянок.

Поверхня гіпертрофованої слизової оболонки може бути гладенькою або горбкуватою.

Паталогоанатомічні зміни при цій формі риніта полягають у гіперт­рофії слизової оболонки, залоз, а в рідких випадках і кісткової тканини носових раковин.

Основною скаргою хворих є утруднення носового дихання. Можуть з'являтися слизові або слизово-гнійні виділення з носа. Окрім того мо­жуть виникати скарги, що пов'язані із утрудненням носового дихання: головний біль, втомленість, гугнявість.

Діагноз встановлюється на підставі даних передньої та задньої ри­носкопії. Носові ходи звужені внаслідок збільшення об'єму носових ра­ковин. Горбкуваті гіпертрофовані кінці носових раковин нагадують яго­ду шовковиці або малини. Однак гіпертрофія може бути гладкою. Після проведення проби із судинозвужуючими краплями об'єм раковин не змінюється або зменшується несуттєво. Дуже важливо визначити, яка форма гіпертрофії (обмежена чи дифузна) наявна у хворого.

Лікування. Консервативна терапія хронічного гіпертрофічного риніта не ефективна.

При помірно вираженій гіперплазії виконують припікання носових раковин гальванокаутером. Внаслідок глибокого припікання відбу­вається руйнування гіперплазованної тканини та зменшення об'єму но­сової раковини за рахунок рубцювання. Операція проводиться під місцевою поверхневою анестезією. Гальванокаутер вводять до задньо­го кінця нижньої носової раковини, потім щільно притискаючи наконеч­ник до раковини, вмикають електричний струм і проводять гальванока­утером по раковині ззаду наперед і виводять його у розжарюваному стані. Віднімання наконечника у холодному стані призводить до відри­ву утвореного струпу та виникнення кровотечі. У такий спосіб роблять одну, дві або три паралельні смуги. Наконечник гальванокаутера має бути розжарений до червоного кольору, оскільки в цьому випадку він має коагулюючі властивості і сприятиме зупинці кровотечі. Наконеч­ник, розжаренний до білого кольору, таких властивостей не має.

В наш час з метою деструкції гіпертрофованої тканини використову­ють кріовплив.

При значній гіпертрофії, коли гальванокаустика та кріодеструкція не ефективні, виконують резекцію нижньої або середньої носової ракови-

120

Ю.В.Мітін. Оториноларингологія

Ю.В.Мітін. Оториноларишологія

121

ни. При дифузній гіпертрофії виконують резекцію носових раковин по протягу, тобто видаляють тканини уздовж всього вільного края ракови­ни. Ця операція проводиться під місцевою поверхневою та інфільтраційною анестезією. Частину раковини, що підлягає видален­ню, відсікають спеціальними носовими ножицями або щілиновидним конхотомом. При обмеженій гіпертрофії резекції підлягають лише кінці раковин. їх видаляють ріжучою носовою петлею,