ХРОНІЧНА КАТАРАЛЬНА НЕЖИТЬ (RHINITIS CATARAUS CHRONICA)

В основі цієї форми хронічного риніта лежить хронічне катаральне за­палення, яке викликає порушення тонуса судин слизової оболонки носа.

Хворий скаржиться на утруднення носового дихання та виражені слизові виділення з носа.

При передній риноскопії слизова оболонка гіперемована, має ціанотичний відтінок. Судинозвужуючі засоби викликають зменшення набряклості слизової оболонки, що свідчить про відсутність істиної гіпертрофії. Проба із судинозвужуючими речовинами є виключно важ-

118

Ю.В.Мітін. Оториноларингологгя

Ю.Б.Мітін. Оториноларингологгя

119

ливою у ринології. Цю пробу лікар повинен проводити майже при кож­ному огляді порожнини носа. Проведення проби полягає в тім, що в за­гальні носові ходи вводять ватні тампони, просочені одним з судиноз­вужуючих засобів на 5—10 хвилин. Після видалення тампонів лікар візу­ально визначає, на скільки скоротились носові раковини та розшири­лись носові ходи. У випадку, коли носові раковини були збільшені за ра­хунок набряку, після проведення проби їх об'єм зменшиться. Якщо ж збільшення було викликане гіпертрофією, то слизова оболонка майже не скоротиться. Це й буде визначати подальшу лікувальну тактику. У разі набряку слизової оболонки хворий потребує консервативного лікування, при гіпертрофії — хірургічного. Нерідко тільки після прове­дення проби із судинозвужуючими препаратами виникає можливість в повній мірі визначити характер деформації переділки носа.

Основною диференціально-діагностичною ознакою хронічного ката­рального риніта та нейровегетативної форми вазомоторного риніту є наявність слизових виділень з носа при катаральному процесі та сухість слизової оболонки носа при вазомоторному риніті. Утруднення носового дихання більше виражене при вазомоторному риніті.

Лікування хронічного катарального риніта. Насамперед хворі от­римують рекомендацію не зловживати судинозвужуючими краплями! З лікувальною метою використовують в'яжучі речовини (3—5% розчин протаргола або коларгола у вигляді крапель для носа; змащення сли­зової оболонки носа 3-5% розчином ляпіса 4-5 разів з інтервалом у 2— З дні). У порожнину носа можна вводити мазі та емульсії, що містять ан­тисептики (стрептоцидова, синтоміцинова, "Сунореф" та ін.). Широко використовуються фізіотерапевтичні процедури: УВЧ, ЛУЧ-2 на ніс, КУФ — ендоназально.