ХРОНІЧНІ РИНІТИ

Хронічна нежить (rhinitis chronica) є неспецифічним запально-дис­трофічним процесом слизової оболонки носа. В деяких випадках про­цес розповсюджується на хрящі та кістки носа. Співвідношення запаль­ного та дистрофічного компонентів при різних формах хронічного риніта нерівнозначне.

Розрізняють слідуючі основні форми хронічної нежиті.

1. Хронічний катаральний риніт.

2. Хронічний гіпертрофічний риніт:

1) дифузний;

2) обмежений.

3. Хронічний атрофічний риніт:

1) простий хронічний атрофічний риніт;

2) сморідний хронічний атрофічний риніт або озена.

4. Вазомоторний риніт:

1) алергічна форма —

а) постійний тип,

б) сезонний тип ( поліноз);

2) нейровегетативна форма.

Деякі фахівці пропонують виділяти гіпертрофічну та гіперпластичну форми хронічного риніту. На їх думку ці різні форми потребують різно­го терапевтичного підходу. Чи є необхідність клінічного розподілу гіпертрофічного та гіперпластичного ринітів? На це питання я б дав та­ку відповідь. Згідно з визначенням, гіперплазія — це різновид гіперт­рофії, для якого характерним є збільшення кількості клітинних еле­ментів. Проста гіпертрофія — це збільшення існуючих елементів ткани­ни без збільшення кількості клітин. Ці поняття були введені німецьким вченим Рудольфом Вірховим і відносяться до морфологічних, a he до клінічних визначень. Дослідження у цьому напрямку при хронічному гіпертрофічному риніті можуть бути цікавими, але на сьогодні вис­новків, які б мали прикладне значення, зробити не можна.

Виникнення хронічних нежитів пов'язано із тривалою гиперемією, змінами кровонаповнення слизової оболонки порожнини носа. До ви­никнення такої ситуації може привести ціла низка факторів.

1. Часті гострі запальні процеси у порожнині носа — гострі риніти, в тому числі при різних інфекціях.

2. Подразнюючий вплив зовнішнього середовища. Мова перш за все йтиме про професійні шкідливості.

3. Тривале використання деяких лікарських препаратів. Зокрема приймання гіпотензивних засобів, перш за все похідних раувольфії. Зловживання ендоназальним використанням судинозвужуючих за­ собів.

4. Істотну роль у розвитку хронічних ринітів можуть відігравати за­ гальні захворювання — сердцево-судинна патологія, захворювання ни­ рок, хронічний закріп, алкоголізм.

5. Місцеві процеси — аденоїдні розрощення (особливо з явищами аденої диту), гнійні виділення при синуїтах, сторонні тіла носа. В таких випадках риніт є симптомом іншого захворювання.

6. Спадкова схильність, вади розвитку, дефекти носа, консти­ туціональні особливості.

Після загальної характеристики хронічних ринітів я перехожу до ви­кладення окремих нозологічних одиниць.