Патологія повік

буває різного генезу: запалення, алергія, вроджені вади розвитку, функціональні порушення та новоутворення. Виявляються вони за допомогою різних методів діагностики (мал. 3.1, 3.2, 3.5).

Багато із хвороб повік - це прояви системних захворювань: туберкульозу, сифілісу, авітамінозів та ін.

Ячмінь - це гнійне запалення сальної залози біля краю повіки. На початку захворювання - больова крапка на краю повіки, потім набряк і почервоніння шкіри, абсцедування ячменя. Рецидивуючі ячмені свідчать про зниження резистентності організму (авітаміноз, анемія, діабет). Найбільш частим збудником є золотистий стафілокок (мал. 3.6).

Лікування. Із самого початку можливо попередити розвиток ячменя змащенням ділянки больової крапки спиртом. У лікуванні використовуються:

- антибактеріальні очні краплі (сігніцеф, ципромед, оф- таквікс, флоксал, цилоксан, тобрекс, вігамокс), сульфаніламіди (сульфацил натрію 30%);

Мал. 3.1. Метод бічного освітлення

- очні мазі (флоксал, тобра- декс, тетрациклінова);

- змащення краю повік діамантовим зеленим;

- полівітаміни з мікроелементами всередину;

- сухе тепло, УВЧ.

При рецидивуючих та мно-

жинних ячменях необхідно провести дослідження гною на флору та чутливість до антибіотиків. Пов'язку накладати не можна.

Мал. 3.2. Біомікроскопія

Абсцес, флегмона повік - обмежене або розлите гнійне інфільтративне запалення тканин повік. Виникає внаслідок інфікування, пошкодження повіки, фурункула, хвороб навколоносових пазух, захворювань кісток орбіти, сепсису (мал. 3.7).

Лікування. Лікування проводиться в стаціонарі, тому що це захворювання може мати тяжкі ускладнення. Призначається інтенсивна антибактеріальна терапія (антибіотики широкого спектра дії, сульфаніламіди всередину та місцево).

Халязіон (градина) - обмежене, щільне, округле, безболісне утворення в товщі хряща повіки - проліферативне запалення хряща навколо мейбо- мієвої залози. Частіше за все є результатом закупорки мейбомієвої залози, що викликає подальше проліферативне запалення. Шкіра повік над халя- зіоном не змінена, рухома (мал. 3.8).

Лікування. На першому етапі лікування використовується сухе тепло та втирання в уражену ділянку очної мазі (гідрокортизонова, флоксал, тоб- радекс). При неефективності можливе введення в товщу халязіона кена- лог-40, дипроспану або тріамцинолону (0,2 мг 1-2 рази з тижневим інтервалом). Таку ін'єкцію можливо виконати з боку шкіри або кон'юнктиви. При неефективності - видалення хірургічним шляхом (мал. 3.9).

Блефарит - хронічне запалення краю повік (мал. 3.10).

Клінічні прояви різні:

1) простий - потовщення та почервоніння краю повік;

2) лускоподібний - край повіки, шкіра поблизу краю повіки, вії вкриті лусочками; під ними краї повік гіперемійовані;

3) виразковий - кірочки на краю повік, під ними виразки, крапкові абсцеси навколо основи вій.

Причини блефаритів:

- забруднення повітря (механічне, токсичне);

- загальні захворювання (анемія, цукровий діабет, авітамінози, шлунково-кишкові захворювання);

- некорегована гіперметропія, міопія, астигматизм.

Лікування в першу чергу полягає в проведенні масажу країв повік із маззю флоксал або гідрокортизон. У разі наявності лусочок чи кірочок, їх попередньо розм'якшують вазеліновим маслом або риб'ячим жиром і знімають ватним тампоном. Потім краї повік припікають спиртовим розчином і вже далі проводять масаж країв повік.

Демодекоз - запалення країв повік, викликане кліщем демодексу. Діагностика демодексу нескладна. Необхідно видалити 5-8 вій, покласти на покривне скло, змочене водою, покрити предметним склом і розглянути під мікроскопом.

Лікування. Поетапна схема лікування демодекозу повік:

- умивання антибактеріальним милом (дігтярним);

- відсік-гель - 1 крапля перед обробкою спиртовим розчином;

- обробка країв повік (настій календули, евкаліпту, 70% розчин спирту з ефіром), обробка шкіри в області брів, лоба, крил носа, підборіддя, зовнішнього слухового проходу - двічі з інтервалом у 15 хв. (перед застосуванням мазі);

- протипаразитний гель (метрогіл);

- флоксал-мазь - втирати в краї повік (вії, брови, шкіру обличчя);

- відсік-гель - 1 крапля після закінчення процедури;

- консультація в дерматолога;

- під час лікування бажано проводити масаж повік;

- курс лікування - 10 днів. Його необхідно повторити 3 рази з інтервалом у 10-14 днів.

Контагіозний молюск. Захворювання викликає фільтруючий вірус (дер- матотропний кокс-вірус). На шкірі повік утворюються дископодібної форми вузлики жовтого кольору. В центрі їх вдавлення і крапкоподібний отвір, з якого при натисканні на вузлик видавлюється вміст. Вузликів може бути декілька. Розмір - від булавочної голівки до 1,5-2,0 мм. Вузлики підлягають видаленню, припіканню йодом або діамантовим зеленим (мал. 3.11).

Дерматит алергічний. Алергічні реакції можуть розвиватися дуже швидко (кропивниця, набряк Квінке) і повільно - через 6-12 год. (екзема шкіри повік, токсодермія шкіри повік). Причиною алергічних уражень можуть бути і медикаменти, і косметичні засоби для повік.

Лікування. Виключення причин, які викликали алергічний дерматит. Місцево краплі: опатонол, кромофарм, лекролин. Консультація в алерголога.

Із вродженої патології найчастіше трапляються епікантус і птоз (мал. 3.13).

Епікантус - це шкірні складки по обидва боки від спинки носа, що мають форму півмісяця і прикривають внутрішній кут очної щілини. Потреба в оперативному лікуванні зумовлена не лише з косметичних міркувань, а й через необхідність розширити поле зору, обмежене шкірними складками.

Вроджений птоз. На відміну від набутого, частіше є двобічним і має різні ступені - від ледь помітного до майже повного. Характерний зовнішній вигляд хворих: закинута назад голова, підняті брови, глибокі зморшки на чолі. Захворювання здебільшого має спадковий характер. Причинами патології можуть бути недорозвиненість, цілковита відсутність або неправильне прикріплення леватора верхньої повіки, рідше - аплазія ядра око- рухового нерва.

Лікування птозу оперативне, здійснюють його в перші 3 роки життя дитини.

Захворювання нервово-м'язового апарату повік: незмикання очної щілини (лагофтальм), опущення верхньої повіки (птоз), заворіт повіки, виворіт повіки (мал. 3.14, 3.15).

Лагофтальм виникає внаслідок ураження лицьового нерва. Очна щілина не змикається. Око відкрите під час сну. Внаслідок цього очне яблуко висихає, постійно подразнюється, виникає кон'юнктивіт і запалення рогівки. Лікування проводиться сумісно з неврологами. Для запобігання висихання ока та приєднання інфекції призначають сльозозамінні краплі (оф- толік, систейн-ультра, оксіал, офтагель, відісік). При стійкому лагофтальмі показане часткове вшивання очної щілини.

Птоз може бути вродженим та набутим. Лікування повинне бути спрямоване на усунення причини птозу. Якщо опущена повіка закриває зіничну ділянку рогівки, що впливає на зір, показане оперативне лікування. Найбільш поширеними способами є підшкірне проведення швів, повіку підтягають до лобного м'яза. Операції спрямовані на вкорочення леватора.

Заворіт повіки - це захворювання, при якому передній війковий край повернутий до очного яблука. При цьому вії пошкоджують рогівку, що викликає її запалення.

Заворіт може бути спастичним або рубцевим. Лікування спрямоване на ліквідацію основної причини.

Виворіт повіки може бути спастичним, паралітичним, атонічним і рубцевим. Лікування як правило оперативне (операції Кунта-Шимановського).

Новоутворення повік поділяють на доброякісні та злоякісні.

До доброякісних пухлин належать бородавки (на шкірі повіки ближче до її переднього ребра), шкірний ріг (утворення у вигляді невеличкого підвищення з ороговілих епідермальних клітин), ангіоми (варикозно або кавернозно змінені судини, телеангіектазії). Лікування хірургічне, за необхідності вдаються до електрокоагуляції, рентгенотерапії (мал. 3.16).

До злоякісних пухлин відносять саркому (зовні схожа на халязіон, але швидше росте й постійно рецидивує після видалення) і карциному (найчастіше локалізується біля внутрішнього кута ока на нижній повіці та має вигляд ущільнення на шкірі з виразками в центрі, нерівним дном, ділянками розпаду та рубцювання тканин).

Лікування залежить від розмірів пухлини та її локалізації. Застосовують хірургічне видалення, електроексцизію, кріодеструкцію, рентгено- та хіміотерапію.