ОРБІТАЛЬНІ УСКЛАДНЕННЯ

До риногенних орбітальних ускладнень відносять слідуючі захворю­вання.

1. Реактивний набряк клітковини орбіти та повік.

2. Періостит (негнійний та гнійний).

3. Абсцес повік.

4. Субперіостальний абсцес.

5. Ретробульбарний абсцес.

6. Флегмона орбіти.

Реактивний набряк орбіти та повік розвивається частіш за все у дитячому віці при гострих етмоїдитах, що виникають на фоні гострої респираторної інфекції. При цьому залежно від фону захворювання та клінічного перебігу етмоїдита в деяких випадках має місце виражена інтоксикація, досить важкий загальний стан хворого, що у сукупності з місцевими проявами може симулювати більш важке внутрішньо-орбітальне ускладнення.

Під час зовнішнього огляду відзначають набряклість та почервоніння шкіри у ділянці повік, очна щілина звужена, помітно виражена гіперемія та набряк кон'юнктиви повік та очного яблука. Однак вказані зміни є до­сить непостійними, і розпочате лікування, обмежене лише покращен­ням відтоку патологічного вмісту з пазухи, спричинює швидкий регрес ознак орбітального ускладнення.

Періостит негнійний. Залежно від того, яка пазуха уражена - лоб­на, ґратчаста або верхньощелепна, на верхній, медіальній або нижній стінці орбіти з'являється незначна, болісна при пальпації припухлість,

що поступово розсмоктується після припинення синуїту.

Гнійний періостит має більш важкий перебіг. Він супроводжується загальною реакцією (висока температура тіла, загальна слабкість, го­ловний біль). Місцево — на стінці орбіти утворюється надзвичайно болісний інфільтрат. Відбувається відшарування окісті від кістки та ут­ворення субперіостального абсцесу.

Абсцеси повік можуть бути самостійним ускладненням або нас­лідком інших орбітальних ускладнень. Для захворювання характерною є гіпертермія, різко виражена слабкість, головний біль. З місцевих про­явів відмічають значний набряк повік та кон'юнктиви, хемоз.

Субперіостальний абсцес виникає внаслідок проникнення гною з приносової пазухи під окістя орбіти через ушкоджену кісткову стінку. Захворювання у більшості випадків починається з набряклості та по- . червоніння шкіри повік. Невздовзі виникає хемоз, самостійне розплю-щення ока значно утруднюється або стає неможливим, рухомість очно­го яблука різко обмежена, можливий розвиток екзофтальму внаслідок супутнього набряку клітковини. У порожнину орбіти гній потрапляє рідко, частіш за все він розповсюджується назовні, утворюючи норицю. Абсцес у більшості випадків розташований у глибині орбіти, тому флюктуація може не визначатись. Виражена напруга та набряклість тканин також утруднює пальпаторне дослідження. Утворення норице­вого ходу вказує на локалізацію абсцесу та може свідчити про уражен­ня тієї або іншої пазухи. Наприклад, при етмоїдитах отвір норицевого ходу звичайно знаходиться над серединною зв'язкою повік, при фрон­титах — у ділянці нижньої стінки лобної пазухи, при запаленні верхньо­щелепної пазухи — біля нижньомедиального краю.

Ретробульбарний абсцес виникає внаслідок прориву у орбіту гли­боко розташованого субперіостального абсцесу у хворих на синуїти або гематогенним шляхом при гнійних запальних процесах на обличчі (фурункул носа, верхньої губи тощо). Порівняно із субперіостальним абсцесом він має більш важкий перебіг. Характерною є значна інтокси­кація із септичною температурою та ознобом. При дослідженні крові виявляється значне підвищення ШОЕ, лейкоцитоз із зсувом лейкоци­тарної формули ліворуч. Місцево наявний значний набряк та гіперемія шкіри обох повік, очна щілина різко звужена, розвивається набряк кон'юнктиви з хемозом. Потім виникає обмеження рухомості очного яблука у всіх напрямках, екзофтальм.

Нерідко ретробульбарний абсцес спричинює різні порушення зоро­вої функції, особливо якщо він викликаний запаленням задніх ґратчас­тих клітин. У таких випадках може спостерігатися зниження гостроти зору, до повної сліпоти, звуження полів зору, парези та паралічи окору-

152

Ю.ВМітін.

Ю.В.ЬАітін.. Оторинолііришологія

153

хового, блокового та відвідного нервів, порушення рефракції у вигляді астигматизму та гіперметропії.

Флегмона орбіти характеризується гнійним розплавлєнням всієї орбітальної клітковини. При цій формі орбітального ускладнення за­гальні та місцеві клінічні прояви є найбільш вираженими. Характерними є важка інтоксикація, септична температура із ознобом, різкий голо­вний біль та біль у ділянці ураженої орбіти, що посилюється при натис­куванні на очне яблуко. З місцевих симптомів наявні набряк та гіпе­ремія повік, м'яких тканин щоки, іноді із багряно-синюшним відтінком. Очна щілина закрита, розвивається набряк кон'юнктиви з хемозом, різке обмеження рухомості очного яблука до повної її втрати, екзоф­тальм, зниження або відсутність корнеальних та зіничних рефлексів, функціональні розлади зору.

Розвиток флегмони орбіти супроводжується тромбоутворенням та розповсюдженням інфекції по ходу венозних сплетінь. Це може при­звести до тромбозу вен обличча та переходу процесу на кавернозний, поперечний та поздовжний синуси.