Рогова оболонка

відноситься до оптичних середовищ ока. На долю захворювань рогівки припадає більше 25% усієї патології ока, а наслідки їх часто бувають причиною стійкого зниження зору та сліпоти (майже 50% випадків).

У нормі рогівці властиві прозорість, блиск, висока чутливість, сферичність, дзеркальність, сталі розміри та відсутність судин.

Патологія рогівки зустрічається у вигляді вроджених аномалій, запалень, ушкоджень і дистрофій. Основні захворювання рогівки - запальні процеси (кератити), перебіг, яких може бути гострим, хронічним і рецидивуючим.

У клініці розрізняють кератити поверхневі (кератокон'юнктивіти, або катаральні) з локалізацією процесу в епітелії та передній пограничній пластинці (боуменова оболонка), глибокі - інтерстиціальні (або паренхіматозні) з ураженням строми рогівки та увеальні - зміни розвиваються в задній пограничній пластинці (десцеметова оболонка) та ендотелії.

Згідно класифікації А. І. Волоконенко, кератити поділяють на 3 групи:

I. Екзогенні:

1) ерозія рогівки;

2) травматичні кератити (зумовлені механічною, фізичною або хімічною травмою);

3) кератити, викликані захворюваннями кон'юнктиви, повік, мейбомієвих залоз (бактеріальні та вірусні);

4) грибкові кератити (кератомікози).

II. Ендогенні:

1) інфекційні кератити:

а) туберкульозні (гематогенні та алергічні);

б) сифілітичні;

в) герпетичні;

2) нейропаралітичні кератити;

3) авітамінозні кератити.

III. Нез'ясованоїетіології.

Для більшості кератитів характерна спільна симптоматика, яка включає суб'єктивні та об'єктивні ознаки. Світлобоязнь, сльозотеча, блефароспазм, відчуття сторонього тіла під верхньою повікою, зниження гостроти зору при центральній локалізації процесу в рогівці - це суб'єктивні ознаки, які в поєднанні з перикорнеальною ін'єкцією мають назву рогівкового синдрому.

Серед кератитів найбільш тяжкий перебіг має виразка рогової оболонки (ulcus comeae) (мал.

Прогресивний період - у роговій оболонці є дефект з інфільтрованим дном і краями. Регресивний період - настає в різні терміни, залежно від тяжкості процесу, стану реактивності організму й лікування. У прогресивний період інфільтрація може поширюватись по поверхні й углиб, епітелій рогівки обривається по краю інфільтрату. Повзуча виразка рогівки в цьому періоді характеризується наявністю прогресивного й регресивного країв. Прогресивний край трохи піднятий, підритий і оточений смужкою гнійної інфільтрації. Протилежний - регресивний - чистий. Дно виразки вкрите брудно-жовтим інфільтратом. Навколо виразки рогова оболонка набрякла й дифузно-мутна. Виразка збільшується за рахунок поширення по поверхні прогресивного її краю. При прогресуванні вглиб і руйнуванні шарів рогівки деструкція поступово доходить до десцеметової оболонки, однією із властивостей якої є еластичність і здатність довго протистояти інфекції. Під впливом тиску рідини з боку передньої камери десциметова оболонка випинається вперед у вигляді пухирця - чорної точки на фоні інфільтрації тканини виразки, виникає грижа десцеметової оболонки (десцеметоцеле). Згодом може настати перфорація десцеметової оболонки, що супроводжується витіканням вологи передньої камери. У перфоративний отвір може випасти райдужна оболонка, або тільки защемитися в ньому. При цьому інфекція може потрапити в середину ока, де знаходить умови для розвитку, і виникає надто тяжке ускладнення, яке зазвичай призводить до загибелі ока (гнійне запалення всіх оболонок ока - панофтальміт). Виразка рогової оболонки в прогресивному періоді завжди супроводжується запаленням райдужної оболонки (іритом), яке проявляється звуженням зіниці, зміною кольору і малюнка райдужної оболонки. Особливо це спостерігається при повзучій виразці рогівки, коли внаслідок токсичного ураження райдужної оболонки з її судин можуть виходити лейкоцити й осідати на дно передньої камери у вигляді гною (гіпопіон).

1) стихання запальних явищ, очищення дна виразки, зменшення інфільтрації її країв, зменшення набряку рогівки навколо виразки; 2) розвиток у рогівці поверхневих судин, що відходять від лімба до найближчого краю виразки; 3) епітелізація виразки: поступово по краях з'являється блиск, і виразка набирає вигляду блискучого заглиблення по поверхні рогівки без ознак інфільтрації (фасетка). Пізніше під епітелієм розвивається рубцева тканина, яка заповнює дефект до рівня решти рогової оболонки.

Наслідки запальних захворювань рогівки - перебіг запальних захворювань може завершуватись утворенням на рогівці рубцевого помутніння. Залежно від інтенсивності запального процесу, в рогівці можуть утворюватись рубцеві помутніння: хмарка, пляма, більмо.

План лікування хворого на виразковий кератит. Мідріатики, антибіотики місцево - краплі (сігніцеф, ципромед, тобрекс, флоксал, цилоксан, оф- таквікс, вігамокс) щогодини, нестероїдні протизапальні препарати (ди- клоф, індоколлір), реперативні (офтолік, корнерегель). При малих периферичних інфільтратах альтернативою є ципрофлоксацин 0,3% по 2 краплі кожні 15 хв. протягом 6 год., потім по 2 краплі кожні 30 хв. Субкон'юнкти- вально (у тяжких випадках) вводять гентаміцин (20-40 мг) і цефазолін (100 мг) або ванкоміцин (25 мг). При тяжкому перебігу процесу - антибіотики широкого спектра дії, системно (згідно інструкції). При перфорації рогівки показана наскрізна кератопластика.

У випадках тяжкого перебігу виразки з утворенням гіпопіону застосовують хірургічне втручання - парацентез: по лімбу списоподібним ножем, частіше в нижньому відділі, розрізають рогівку, випускаючи вміст передньої камери. Мета парацентезу не тільки видалити гній із передньої камери, а й створити гіпотонію, при якій покращується живлення рогівки. При цьому до передньої камери притікає нова рідина, насичена бактерицидними речовинами й антитілами, пожвавлюється обмін рідини, що постійно омиває задню поверхню рогівки.

Заходи, які застосовуються з метою поліпшення живлення рогової оболонки:

1) субкон'юнктивальні ін'єкції крові;

2) закапування аскорбінової кислоти з рибофлавіном, глюкозою, офто- лік, корнерегель, солкосеріл гель;

3) важливо зняти біль, цьому сприяє застосування хініну 1%, що прискорює епітелізацію;

4) з метою впливу на трофічну іннервацію рогівки застосовується новокаїнова блокада - перивазальна (по ходу поверхневої скроневої артерії вводять 4-5 мл 0,5% розчину новокаїну), супраорбітальна (2% розчин новокаїну - 2 мл в ділянку incisura supraorbitalis), перилімбальна (2% розчин новокаїну - 0,5-1мл під кон'юнктиву навколо лімба), рет- робульбарна (2% розчин новокаїну - 2 мл ретробульбарно).

Загальні засоби. Збагачення організму вітамінами групи А - 50000 ОД на добу, С - по 0,5 г на день, групи В - по 10-20 мг на день). Від самого початку захворювання рекомендується тканинна терапія у вигляді підшкірних ін'єкцій, антибіотики широкого спектра дії. Показана також осмотерапія. На стадії регенерації корисні кортикостероїди в невеликих дозах для ніжнішого рубцювання, ферментативні, тканинні препарати. Через 6-12 місяців для ліквідації більма проводять кератопластику або кератопротезування.

Профілактика. За найменших ушкоджень рогівки показані інстиляції в кон'юнктивальний мішок антисептичних крапель.