МІОКАРДІОДИСТРОФІЯ

Міокардіодистрофія (МКД, дистрофія міокарда) - незапальне ураження міокарду різної етіології, яке характеризується порушенням трофічних, біохімічних і фізико-хімічних процесів у міокарді.

Дистрофія міокарда може призвести до розвитку недостатності кровообігу (І та II ступенів). Третя стадія дистрофічного процесу в міокарді незворотна, оскільки розвивається некроз з наступним переходом в рубець (міодистрофічний кардіосклероз). Найчастіше дистрофія міокарда зустрічається у спортсменів, чиї тренування направлені переважно на розвиток витривалості. Довгий час захворювання може протікати без симптомів, але відомі випадки раптової смерті при гострому фізичному перевантаженні у спортсменів. При цьому розвивається контрактура кардіоміоцитів за рахунок надлишкового накопичення іонів кальцію.

Причини, які призводять до розвитку міокардіодистрофії, поділяються на кардіальні і екстракардіальні. Кардіальні супроводжуються порушенням обмінних процесів в серцевому м’язі, можуть супроводжувати розвиток міокардіодистрофії (міокардити, вади серця, ішемічна хвороба серця та ін.).

Рис. 101. Дистрофія міокарда

До екстракардіальних факторів відносяться захворювання крові,

ендокринних залоз, захворювання, що протікають з порушенням обміну

речовин, гострі і хронічні інфекції, гіпо- і авітамінози, гострі і хронічні

інтоксикації, професійні шкідливості, дія деяких фізичних факторів (іонізуюче

опромінення, вібрація, травми грудної клітки, перегрівання), нейрогенні дії

(стрес, симпатикотонія), гостре і хронічне фізичне перевантаження, нервово- м’язові захворювання (міотонія, міастенія, прогресуюча м’язова дистрофія).

Існує три стадії міокардіодистрофії:

1. Гіперфункція міокарда: тривалий біль в серці, не пов’язаний з фізичним навантаженням, погане перенесення фізичних навантажень,

незадоволення вдихом. Об’єктивних змін немає.

2. Виснаження механізмів компенсації: задишка при фізичному навантаженні, порушення ритму серця, в кінці дня можуть бути невеликі набряки на ногах. На ЕКГ з’являються нехарактерні зміни.

3. Тотальна серцева недостатність по обмінному типу: постійний біль в серці, задишка при фізичному навантаженні і в спокої, набряки на ногах, виражені зміни на ЕКГ.

Перша ознака захворювання серцевого м’яза (як при будь-якій слабкості серця) - задишка, особливо при підйомі на сходи, а в подальшому може приєднатися частий слабкий пульс, набряки, ціаноз.

Клінічні види міокардіодистрофій:

1. Дисгормональна міокардиодистрофія зустрічається у жінок 45-50 років і обумовлена порушенням естрогенної функції яєчників, у чоловіків 50-55 років і обумовлена порушенням вироблення тестостерону. Характерні дві групи симптомів: загальні і серцеві. Із загальних симптомів варіюють підвищену збудливість, емоційну нестабільність, порушення сну, головокружіння, відчуття нестачі повітря. Із серцевих - колючий або ниючий точковий біль в ділянці верхівки серця. Часто носить тривалий характер, посилюється при хвилюванні, глибокому диханні, непов’язаний з фізичним навантаженням. Може бути порушення ритму.

До цієї групи міокардіодистрофій відноситься захворювання серця, що пов’язане з порушенням функції щитовидної залози. Зниження функції щитовидної залози - гіпотиреоз, проявляється зниженням обміну речовин, відчуття мерзлякуватості, проявленням набряків, зниженням тиску, постійними ниючими болями в ділянці серця.

Підвищення функції щитовидної залози - тиреотоксикоз, проявляється підвищенням обміну речовин - схудненням, спрагою, підвищеною нервозністю, поганим сном, колючими болями в серці, порушенням ритму роботи серця.

2. Тонзилогенна міокардіодистрофія розвивається, як ускладнення тонзиліту.

3. Дистрофія міокарда внаслідок фізичного перевантаження виникає, коли організму пред’явлені фізичні навантаження, неадекватна фізичним можливостям. Стомлення - це фізіологічна реакція організму на навантаження, перевтомлення - крайній ступінь стомлення - це фон для розвитку захворювання. Перевтомлення може бути гострим і хронічним. При гострих ситуаціях розвивається спазм коронарних артерій, що може привести до важкого порушення ритму і раптової смерті. Хронічне перенапруження серця розвивається поступово. Найчастіше його викликають всі види гімнастики, плавання, фігурне катання. Проявляється колючими болями в серці на висоті навантаження, або протягом наступних діб після навантаження, характеризується перебоями в роботі серця, задишкою.

4. Алкогольна міокардіодистрофія розвивається при систематичному вживанні алкогольних напоїв. Етанол, який циркулює в крові, пошкоджує м’яз серця, порушуючи мембрани клітин, знижує кількість калію і жирних кислот всередині клітини. Дефіцит калію веде до порушення ритму. Різновидністю цього захворювання є кобальтова міокардіодистрофія - хвороба «баночного» пива (для піноутворення пива в банки додається кобальт). Процес важкий і швидко прогресуючий. При даному виді хвороби на перше місце виступає порушення ритму у вигляді частого неритмічного серцебиття і задишки. Болю в серці може і не бути.

Рис. 102. Ультразвукова діагностика серця

Комплексна реабілітація включає медикаментозну терапію, вітамінізацію, санацію ротової порожнини (вогнищ інфекцій), ЛФК, масаж, помірні фізичні навантаження (дозована ходьба, лижні прогулянки і ін.).

Перш за все потрібно усунути причини, що призвели до розвитку міокардіодистрофії (профілактика ГРВЗ та загострень хронічних вогнищ запалення), що має першочергове значення і дозволяє нормалізувати функцію міокарду без виконання інших напрямків у лікуванні міокардіодистрофії.

Для усунення гіпоксії і ацидозу у міокарді, рекомендується:

• тривале перебування на свіжому повітрі;

• інгаляції зволоженого кисню;

• кисневі коктейлі.

Методика ЛФК при дистрофії міокарду залежить від функціонального стану системи кровообігу, характеру ураження серцевого м’яза, віку і ступеня пристосованості хворого до фізичних навантажень. Найчастіше застосовується така ж методика як при недостатності кровообігу І ступеня, але обсяг засобів буде залежати від індивідуальних можливостей хворого. При перевантаженні серця необхідно різко знизити рухову активність (за показами може бути призначений ліжковий режим). В подальшому об’єм і інтенсивність занять поступово збільшують, здійснюється тренування з метою адаптації організму до фізичних навантажень. Переважно застосовують вправи для середніх і великих м’язових груп з елементами силового напруження, з чергуванням дихальних вправ та розвитком діафрагмального дихання. Вправи з предметами, обтяженням та опором, рухливі ігри низької інтенсивності, дозована ходьба (1 км), короткочасний біг у повільному темпі. Використовуються в.п. - стоячи, сидячи, лежачи. Кількість повторень кожної фізичної вправи 8-12 разів. Розширення методики ЛФК відбувається відповідно з загальними методичними принципами.

При міокардіодистрофії масажують шию, комірцеву ділянку, спину, грудну клітку (погладжують і розтирають міжреберні м’язи), нижні кінцівки (починаючи з проксимальних відділів).

Санаторно-курортне лікування в місцевій кліматичній зоні (у вересні - жовтні - в Криму). Хворих з дистрофією міокарда та недостатністю кровообігу не вище І ступеня санаторно-курортне лікування проводиться на бальнеологічних та кліматичних курортах. З недостатністю кровообігу II ступеня і миготливою аритмією в місцевих санаторіях. На даному етапі реабілітації використовують теренкур, ходьбу вздовж берега моря, ЛФК, дієтотерапію, прийом кисневих коктейлів, оксигенотерапія, вітамінізацію.

Бальнеотерапія: хвойні, жемчужні, кисневі, азотно-термальні, хлоридно- натрієві, морські, повітряні ванни, а при деяких формах дистрофії, які обумовлені захворюваннями і при яких не протипоказано геліотерапія - сонячні ванни, гідротерапія. При тиреотоксикозі з дистрофією міокарда показані радонові або йодобромні ванни, протипоказано - геліотерапія. При міокардіодистрофії, обумовленій мікседемою, ожирінням, оваріальною гіпофункцією, - вуглекислі і сірководневі ванни.

Бальнеотерапія може поєднуватися з таласотерапією, електросном, електрофорезом солей брому або поєднуватися з гальванічним комірцем при наявності ознак порушення функції центральної нервової системи. Ванни відпускаються через день, тривалість 10-15 хв, на курс лікування 10-12 ванн.

ЛФК призначається у вигляді лікувальної гімнастики, в тому числі і в воді, і дозованої ходьби (щоденно). Між ваннами і процедурами ЛФК дотримується інтервал в 2-3 год. Оксигенотерапія (киснева палатка, кисневі коктейлі) відпускаються щоденно.

Фізіотерапевтичні процедури зазвичай призначають з обережністю, так як хворі часто їх погано переносять.

Крім того, в комплекс лікування включаються морські і штучно приготовлені радонові і вуглекислі ванни, а також жемчужні, кисневі ванни. При недостатності кровообігу вище II ступеня бальнеотерапія не проводиться.

В місцевих санаторіях методики лікування будується по такому ж принципу, як і в санаторіях та кліматичних курортах. Основними лікувальними факторами є кліматотерапевтичні і фізіотерапевтичні процедури, лікувальна фізична культура, медикаментозне лікування.

Профілактика міокардіодистрофії включає в себе виключення дії на організм промислових і побутових токсичних речовин, санація вогнищ хронічної інфекції, ранньому і адекватному лікуванні захворювань, при яких може розвинутися міокардіодистрофія, а також в забезпеченні повноцінного, особливо за складом білків і вітамінів, харчування, відповідне по калорійності енергетичним затратам організму. Важливе значення має фізична культура і спортивні заняття, фізичне перенавантаження виключити.

«Пізня реабілітація» - проводяться за методикою недостатності кровообігу І ступеня, але об’єм застосованих засобів визначається функціональними можливостями кожного пацієнта. При серцевій недостатності І ступеня включають вправи для середніх і крупних м’язових груп, вправи з предметами та обтяженням і опором, рухливі ігри низької інтенсивності; дозована ходьба (1км), короткочасний біг у повільному темпі. Фізичні вправи чергуються з дихальними вправами. Кількість повторень кожної фізичної вправи 8-12 разів. Використовуються в.п. - стоячи, сидячи, лежачи. Розширення методики ЛФК відбувається у відповідності з загальними методичними принципами.

Комплекс вправ для пацієнтів із міокардіодистрофією

1. В.п. - стоячи над сидінням стільця, руки на поясі. Відвести руки в сторони - вдих; руки на пояс - видих. 4-6 разів.

2. В.п. - те ж саме. Руки вгору - вдих, нахил вперед - видих. 5-7 разів.

3. В.п. - стоячи, руки перед грудьми. Відвести руки в сторони - вдих; повернутися в в.п. - видих. 4-6 разів.

4. В.п. - стоячи біля стільця. Присісти - видих. Підвестися - вдих. 5-7 разів.

5. В.π. - сидячи. Зігнути праву ногу - хлопок; повернутися у в.п. Те ж саме з іншою ногою. 3-5 разів.

6. В.п. - сидячи на стільці. Присісти на передній частині стільця; повернутися у в.п. 5-7 разів.

7. В.п. - те ж саме, ноги прямі, руки перед собою, ноги зігнути в колінах, руки на пояс, повернутися у в.п. 4-6 разів.

8. В.п. - стоячи. Відвести праву ногу назад, руки вгору - вдих. Повернутися у в.п. - видих. 4-6 разів.

9. В.п. - стоячи, руки на поясі. Нахили вліво-вправо по 3-5 разів.

10. В.п. - стоячи, руки перед грудьми. Відвести руки в сторони - вдих, повернутися у в.п. - видих. 4-6 разів.

11. В.п. - стоячи. Відвести праву ногу і руку вперед. Те ж саме з лівою ногою. 3-5 разів.

12. В.п. - стоячи, руки вгору. Присісти, повернутися у в.п. 5-7 разів.

13. В.п. - те ж саме, руки вгору, кисті "в замок". Обертання тулуба. 3-5 разів.

14. В.п. - стоячи. Крок з лівої ноги вперед - руки вгору. Повернутися у в.п. Те ж саме з правої ноги. По 5-7 разів.

15. В.п. - стоячи, руки перед грудьми. Повороти вліво-вправо з розведенням рук. 4-5 разів.

16. Ходьба на місці - 30 с.

Контрольні запитання і завдання:

1. Дайте визначення поняття «дистрофія міокарду».

2. Етіологія та патогенез дистрофії міокарду.

3. Основні клінічні прояви.

4. Особливості застосування лікувальної фізичної культури при дистрофії міокарду.

5. Особливості застосування масажу при дистрофії міокарду.

6. Особливості застосування фізіотерапії при дистрофії міокарду.

7. Складіть орієнтовний комплекс ЛФК для хворих.