Етіологія туберкульозу

У фтизіатрії термін “етіологія” (грецьк. “aitia” - причина, “logos” - вчення, наука) означає вчення про причини й умови виникнення туберкульозу. Збудником туберкульозу є Mycobacterium (грецьк.

В природі (ґрунті, воді, гною, злаках, харчових продуктах) існують різні види мікобактерій, в т.ч. й патогенні для людини і тварин. Описано більше 250 найменувань мікобактерій, хоча Міжнародний підкомітет з мікобактерій, який створений при Міжнародному комітеті з бактеріологічної систематики Міжнародної ради мікробіологічних товариств, затвердив тільки 26 найменувань видів мікобактерії.

Найчастішими збудниками туберкульозу є такі мікобактерії: M. tuberculosis (людський вид), M. africanum (проміжний вид) і M. bovis (бичачий вид). Інші патогенні мікобактерії називаються нетуберкульозними, тому що вони не викликають туберкульоз. Захворювання, викликані ними, називаються мікобактеріозами. Одним зі звичайних типів нетуберкульозних мікобактерій є М. avium complex. Нетуберкульозні бактерії переважно не поширюються від людини до людини.

Мікобактерії туберкульозу - це грампозитивні кислотостійкі

мікроорганізми, облігатні анаероби, факультативні внутрішньоклітинні

паразити. Вони дуже стійкі до впливу різних природних, фізичних і хімічних факторів. Мікобактерії туберкульозу найкраще ростуть при 37 - 38 0С, а при 42 0С і більше та 29 0С і нижче - їх ріст і розмноження призупиняється. Температурі 50 0С вбиває чисту культуру мікобактерій туберкульозу через 12 хвилин, а 70 0С - через 1 хвилину.

Потрапляючи у довкілля з мокротинням, мікобактерії туберкульозу зв’язуються з білком мокротиння, і стійкість їх зростає: у молоці при 60 0С мікобактерії живуть 1 годину, при 70 0С - 30 хвилин, при 90 - 95 0С та кип’ятінні - до 5 хвилин.

Однією з видових полі детермінантних ознак мікобактерій є патогенність, тобто видова потенційна здатність мікобактерій туберкульозу викликати захворювання туберкульоз. Це означає, що мікобактерії туберкульозу здатні проникати в організм хазяїна, розмножуватися в ньому й ушкоджувати його органи туберкульозним процесом. За ступенем патогенності мікобактерії туберкульозу поділяють на 3 групи:

• патогенні: M. tuberculosis, M. bovis, M. africanum, M. avium, M. intracellulare;

• умовно-патогенні: M. kansasii, M. marinum, M serofulaceum, M. xenopi, M. ulcerans, M. forluitum, M. chelonei;

• непатогенні: це кислотостійкі сапрофіти.

Ступенем патогенності, що дає можливість росту й розмноженню мікобактерій в організмі людини з виникненням специфічних патологічних змін є вірулентність. Фактором вірулентності є корд-фактор, який міститься у стінці клітини мікобактерій туберкульозу і включає в себе гліколіпіди. Вірулентні штами збудника туберкульозу містять більше корд-фактору, аніж авірулентні. Ця закономірність використовується для диференціації ступеня вірулентності мікобактерій туберкульозу.

Високо вірулентні штами спричиняють тяжчий туберкульоз, швидше розповсюджуються серед людей і тварин, аніж слабо вірулентні. Вірулентність зменшується при старінні мікобактерій та в процесі лікування і зростає в період загострення туберкульозного процесу або при пасажі на тварин.

Під впливом антимікобактеріальних препаратів або навколишнього середовища відбувається втрата вірулентності й персистенція мікобактерій туберкульозу: з’являються зернисті, атипові, кокоподібні, фільтруючі штами, L-форми, які не мають оболонки. Через певний час за сприятливих умов можливі відновлення структури і вірулентності збудника, тобто реверсія.

3.2.