<<
>>

Патогенез туберкульозу

Патогенез туберкульозу - це розвиток захворювання на туберкульоз. Коротко, в патогенезі туберкульозу виділяють три етапи:

1) проникнення мікобактерій туберкульозу в організм людини - це зараження;

2) поширення мікобактерій туберкульозу в організмі - це інфікування;

3) виникнення специфічного туберкульозного запалення - це захворювання на туберкульоз.

Хворий на деструктивний туберкульоз виділяє з мокротинням від 15 млн. до 7 млрд. мікобактерій туберкульозу протягом доби. При кашлі, чиханні або розмові хворого на туберкульоз органів дихання, найчастіше легенів, утворюються краплинні, аерозольні ядерця (droplet nuclei - краплинні ядерця, суспензії часток у повітрі), які містять мікобактерії туберкульозу. Малі аерозольні ядерця можуть довго циркулювати в повітрі й потім осідати на навколишні предмети. Рідше інфікування може відбутися при вживанні заражених продуктів харчування (молочні продукти, м’ясо), отриманих від хворих тварин (аліментарний шлях) або через ушкоджені слизові оболонки й шкіру (контактний шлях), ще рідше можливе внутрішньоутробне зараження плода.

Частина аерозолю мікобактерій людина вдихає з довкілля. Великі за розмірами аерозольні ядерця (діаметром більше 10 мікрон) виштовхуються назовні за допомогою миготливого епітелію та слизу, який виділяють бронхи (мукоциліарний кліренс). Ті мікобактерії туберкульозу, яким вдалося проникнути в нижні відділи дихальних шляхів. Місце, де відбувається проникнення мікобактерій туберкульозу в організм людини називається вхідними воротами інфекції: найчастіше це альвеоли позбавлені місцевого захисту, рідше ушкодженні у курців бронхи або мигдалики і лімфатичні вузли ротоглотки (кільце Пирогова). У воротах інфекції мікобактерії туберкульозу захоплюються альвеолярними і легеневими макрофагами. Макрофаги переварюють мікобактерії (фагоцитоз), тобто вбивають їх. Фагоцитоз складається із трьох фаз:

1) фаза доторкання - коли макрофаги з допомогою рецепторів на своїй клітинній мембрані фіксують мікобактерії туберкульозу;

2) фаза проникнення мікобактерій туберкульозу всередину макрофагу шляхом інвазії його стінки й «окутування» мікобактерій;

3) фаза перетравлювання - лізосоми макрофагів зливаються з фагосомами, які містять мікобактерії туберкульозу; виділяються ферменти, що є в лізосомах, які руйнують мікобактерії туберкульозу.

Макрофаги, що фагоцитували мікобактерії туберкульозу виділяють у позаклітинний простір фрагменти зруйнованих мікобактерій, протеолітичні ферменти, медіатори. Один з медіаторів інтерлейкін-7, взаємодіючи з Т- лімфоцитами, активує Т-хелпери. Активовані Т-хелпери виділяють альфа- інтерферон, лімфокіни, зокрема інтерлейкін-2. Останні активують міграцію нових макрофагів до нових мікобактерій, подавляють синтез факторів пригнічення міграції В-лімфоцитів і т.д.

Таким чином мікобактерії туберкульозу розмножуються у макрофагах. Макрофаги розтріскуються, мікобактерії туберкульозу виділяються позаклітинно і знову захоплюються новими макрофагами і так відбувається немов «ланцюгова реакція», яка має кілька різновидів - патофізіологічних ланок у патогенезі туберкульозу:

1. Мікобактерію фагоцитує поліморфно-ядерний лімфоцит і вона знаходиться в його фагосомі. Потім макрофаг фагоцитує поліморфно-ядерний лімфоцит з мікобактерію туберкульозу і відбувається фаголізосомальне злиття. Лізосомальні ферменти руйнують внутрішні структури цієї фагосоми і мікобактерії туберкульозу одержують повний комплекс живильних субстратів для своєї життєдіяльності.

2. Мікобактерія фагоцитується поліморфно-ядерним лімфоцитом,

руйнується, і в міжклітинний простір потрапляють її фрагменти з фагосомами, що містять мікобактерії туберкульозу. Ці фагосоми фагоцитує макрофаг і мікобактерії туберкульозу, знаходячись внутрішньоклітинно, зазнають

фаголізосомального злиття, залишки поліморфно-ядерного лімфоциту руйнуються і мікобактерії туберкульозу одержують повний комплекс субстратів для своєї життєдіяльності.

3. Мікобактерію фагоцитує макрофаг і, не впоравшись з нею, руйнується. Його фрагменти й фагосому з мікобактеріями туберкульозу фагоцитує новий макрофаг. Там відбувається фаголізосомальне злиття з комплексом живильних субстратів для мікобактерій туберкульозу.

4. Мікобактерію фагоцитує макрофаг і руйнує її.

Велику кількість вельми вірулентних мікобактерій туберкульозу, особливо, коли організм-хазяїна ослаблений, макрофаги не можуть переварити мікобактерій - це незавершений фагоцитоз при туберкульозній інфекції.

В процесі зазначеної «ланцюгової реакції» макрофаги транспортують мікобактерії з воріт інфекції у регіональні лімфатичні вузли.

Таким чином формується первинний туберкульозний комплекс - у воротах інфекції в легені розвиваються гранулеми у вигляді горбків (туберкул) - вогнища Гона. Від нього йде туберкульозний лімфангіт і лімфаденіту. Продукти життєдіяльності та лізису мікобактерій, токсини, некроз запальних тканин сенсибілізує організм, може розвиватися інтоксикаційний синдром.

При достатньому імунітеті первинний туберкульозний комплекс може завершитися регресією і одужанням. Якщо імунітет ослаблений, то можливе локальне прогресування первинного туберкульозного комплексу, а якщо імунітет мінімальний, то з первинного туберкульозного комплексу наступає генералізація у віддалені органи.

З лімфатичних вузлів фагоцити, що містять мікобактерії, надходять у гирло крові та/або в лімфи і розносяться по всьому організмі. Найчастіше органом-мішенню для мікобактерій туберкульозу стають легені. У них забезпечуються найсприятливіші умови для життєдіяльності мікобактерій.

Мікобактерії можуть осідати у будь-якому органі чи тканині організму, але частіше в нирках, кістках, суглобах, статевих органах, очах, шкірі, нервовій системі, залозах внутрішньої секреції. Звичайно, протягом 4-х - 8-ми тижнів втручається імунна система організму, зупиняючи розмноження і подальше поширення мікобактерії. Імунна система - це система клітин і тканин в організмі, які захищають організм від сторонніх речовин, в даному випадку від мікобактерій туберкульозу.

У ослабленому організмі, в який потрапила велика кількість високо вірулентних мікобактерій туберкульозу, імунна система не справляється і протягом періоду - від 8 тижнів до багатьох років може наступити активний туберкульоз в людини. Це залежить від стану макроорганізму, його імунітету й вірулентності мікобактерій.

Отже, якщо імунна відповідь не може призупинити, стабілізувати і зменшити кількість мікобактерій туберкульозу в організмі, то наступає первинне інфікування мікобактеріями туберкульозу і розвивається первинний туберкульоз. Він проявляється частіше розвитком туберкульозу внутрішньогрудних лімфатичних вузлів, первинним туберкульозним комплексом, рідше осередковим туберкульозом, плевритом, позалегеневими або генералізованими формами туберкульозу (міліарний туберкульоз, туберкульоз центральної нервової системи, казеозна пневмонія).

У результаті первинного зараження первинний туберкульоз розвивається лише в 20 % інфікованих, а клінічно проявляється в 10 %.

Інші інфіковані мікобактеріями туберкульозу переносять первинну туберкульозну інфекцію без клінічних проявів, зараження проявляється лише вираженими туберкуліновими реакціями - це латентна туберкульозна інфекція. Вона розвивається тоді, коли імунна відповідь зможе призупинити, стабілізувати і зменшити кількість мікобактерій туберкульозу в організмі. Частина метаболічно неактивних мікобактерій туберкульозу залишається в організмі й наступає інфікування мікобактеріями туберкульозу і хвороба не розвивається. До латентної туберкульозної інфекції відносять здорових осіб, які позитивно реагують на туберкулін.

В окремих випадках відзначається тривалий хронічний перебіг латентної туберкульозної інфекції з наявністю різноманітних параспецифічних проявів, так званих «машкар туберкульозу».

У більшості інфікованих людей життєздатні мікобактерії можуть роками зберігатися у вогнищах первинної інфекції, однак, імунітет організму-хазяїна тримає їх під контролем, не даючи розмножуватися (бактерії «сплять»). Коли місцевий або загальний імунітет слабшає (з віком, при тяжких захворюваннях, при прийомі імунодепресантів, при ВІЛ-інфекції й ін.), «сплячі» мікобактерії активізуються, починають посилено розмножуватися, і розвивається активний туберкульоз. Отже, при несприятливих для організму умовах можлива ендогенна реактивація латентної туберкульозної інфекції з розвитком вторинного туберкульозу.

Якщо в організм людини, інфікованої мікобактеріями туберкульозу, поступає додаткова порція аерозолю зі збудником туберкульозу (повторне зараження), то завдяки екзогенній реінфекції розвивається вторинний туберкульоз.

3.4.

<< | >>
Источник: Ю.І. Фещенко, та ін.. Менеджмент у фтизіатрії. - К.: Здоров’я,2007. - 640 с.. 2007

Еще по теме Патогенез туберкульозу:

  1. Вирішення особливих задач щодо ВІЛ-асоційованого туберкульозу, туберкульозу з множинною медикаментозною стійкістю.
  2. Латентна туберкульозна інфекція і туберкульоз
  3. Ризик розвитку туберкульозу
  4. ТУБЕРКУЛЬОЗ
  5. Система реєстрації випадків туберкульозу
  6. Епідемічна ситуація з туберкульозу в світі
  7. ТУБЕРКУЛЬОЗ У ДІТЕЙ, ЙОГО ПРОФІЛАКТИКА
  8. Лікування хворих на туберкульоз
  9. Лікування туберкульозу сальника
  10. Системи організації контролю за туберкульозом
  11. Профілактика нозокоміального туберкульозу
  12. ТУБЕРКУЛЬОЗ
  13. Епідеміологія туберкульозу
  14. Туберкульоз
  15. Раннє виявлення хворих на туберкульоз
  16. Проблеми щодо контролю за туберкульозом в Україні
  17. Лікування туберкульозу кісток і суглобів
  18. Контроль лікування хворих на позалегеневий туберкульоз
- Акушерство и гинекология - Анатомия - Андрология - Биология - Болезни уха, горла и носа - Валеология - Ветеринария - Внутренние болезни - Военно-полевая медицина - Восстановительная медицина - Гастроэнтерология и гепатология - Гематология - Геронтология, гериатрия - Гигиена и санэпидконтроль - Дерматология - Диетология - Здравоохранение - Иммунология и аллергология - Интенсивная терапия, анестезиология и реанимация - Инфекционные заболевания - Информационные технологии в медицине - История медицины - Кардиология - Клинические методы диагностики - Кожные и венерические болезни - Комплементарная медицина - Лучевая диагностика, лучевая терапия - Маммология - Медицина катастроф - Медицинская паразитология - Медицинская этика - Медицинские приборы - Медицинское право - Наследственные болезни - Неврология и нейрохирургия - Нефрология - Онкология - Организация системы здравоохранения - Оториноларингология - Офтальмология - Патофизиология - Педиатрия - Приборы медицинского назначения - Психиатрия - Психология - Пульмонология - Стоматология - Судебная медицина - Токсикология - Травматология - Фармакология и фармацевтика - Физиология - Фтизиатрия - Хирургия - Эмбриология и гистология - Эпидемиология -