Ризик розвитку туберкульозу

Відомі деякі захворювання та фактори, які створюють підґрунтя для розвитку туберкульозу, тобто настільки знижують імунітет, що організм стає більш чутливий до туберкульозної інфекції.

Ризиком розвитку туберкульозу називають імовірність того, що у особи, яка зазнала впливу тих чи інших факторів (факторів ризику) виникне туберкульоз. Групу населення, яка виділена на основі наявності факторів ризику туберкульозу, називають групою ризику.

Основні фактори ризику туберкульозу наведені у таблиці 3.6.1.

Таблиця 3.6.1 - Основні фактори ризику розвитку туберкульозу

Деякі захворювання і стани організму збільшують ризик переходу туберкульозної інфекції в захворювання на туберкульоз. Ступінь ризику може бути приблизно в 3,0 рази вищий (наприклад, при діабеті), досягаючи більше, ніж в 100 разів (при ВІЛ-інфекції), порівняно з людьми, що не мають факторів ризику.

Усі фактори ризику щодо розвитку туберкульозу можна розподілити на три групи: за соціальними, медико-біологічними та епідеміологічними чинниками:

1) за соціальними чинниками:

• безпритульні;

• мігранти;

• біженці;

• ув’язнені й особи, що звільнилися з місць позбавлення волі та члени їх родин;

• малозабезпечені особи;

• безробітні;

• особи, що знаходяться на обліку в службі зайнятості;

• особи, що звернулися у відділ субсидій;

• особи у приймальниках-розподільниках;

• особи, що в ізоляторах тимчасового утримання;

2) за медико-біологічними чинниками:

• хворі на цукровий діабет;

• хворі на силікоз;

• хворі, що тривало лікувалися кортикостероїдами;

• хворі, що отримували імуносупресивне і променеве лікування;

• хворі на рак (особливо, лейкемія, хвороба Ходжкіна (злоякісний лімфогранулематоз);

• ВІЛ-інфіковані;

• хворі на СНІД;

• особи з тяжкими хронічними соматичними хворобами (важкі захворювання нирок, деякі кишкові захворювання та ін.);

• особи з дефіцитом маси тіла (на 10 % і нижче ідеальної);

• особи, що зловживають алкоголем;

• особи, що зловживають наркотиками;

• пацієнти, що знаходяться в наркологічних і психіатричних установах;

• особи із залишковими змінами після спонтанно вилікуваного туберкульозу;

• особи, які вилікувались від туберкульозу;

• усі рентгенпозитивні особи;

3) за епідеміологічними чинниками:

• контактні із хворими на туберкульоз та члени їх сімей.

Постановою Кабінету Міністрів України від 15 лютого 2006 р.

“Про затвердження Порядку проведення обов’язкового профілактичного огляду певних категорій населення на виявлення туберкульозу” зазначено, що обов’язковому профілактичному огляду на виявлення туберкульозу (далі - обов’язковий огляд) підлягають: діти та особи віком до 21 року; працівники, зайняті на важких роботах; працівники, зайняті на роботах із шкідливими чи небезпечними умовами праці; працівники окремих професій виробництв та організацій, діяльність яких пов’язана з обслуговуванням населення; особи, які тримаються в установах кримінально-виконавчої системи; особи, звільнені з установ кримінально-виконавчої системи; особи, які понад один рік зареєстровані в державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу, та безробітні; члени малозабезпечених сімей, які понад один рік отримують державну соціальну допомогу; особи, які перебували під медичним (диспансерним) наглядом у протитуберкульозних закладах; особи, які перебувають під медичним (диспансерним) наглядом у наркологічному чи психоневрологічному закладі.

Кожна із груп ризику повинна базуватися на фінансово-економічних обрахунках та медичній ефективності. В кожній адміністративній території можуть формуватися свої групи ризику. Щоб визначити, яку групу населення слід вважати групою ризику, а яку ні, треба:

• виділити дві групи населення:

1) з передбачуваною групою ризику;

2) загальне населення без передбачуваної групи ризику.

• порівняти захворюваність туберкульозом в обох групах ризику: якщо у передбачуваній групі ризику захворюваність статистично вірогідно вища від захворюваності серед загального населення (без передбачуваної групи ризику), то цю групу відносять до ризику.

Деякі автори вважають, що якщо серед групи населення захворюваність більша від 100 на 100 тис. населення, то це група ризику. Однак, якщо захворюваність серед населення більша 100 на 100 тис. населення, то все населення повинно бути віднесене до групи ризику.