Якість в боротьбі з туберкульозом

Відповідно до концепції ВООЗ розрізняють три аспекти якості: якість структури (оснащеність, забезпеченість), якість процесу (медичної, в т.ч. протитуберкульозної, допомоги), якість результатів (наслідків медичної допомоги за оцінками компетентних фахівців, інфраструктури установи).

Заходи, що здійснюються щодо контролю за якістю протитуберкульозної допомоги, також варто розглядати в ракусі 3 компонентів: якість структури, якість процесу, якість результатів.

Під гарантією якості розуміють науково-технічний рівень допомоги, тобто ступінь застосування наявних у цей час медичних знань, медичних технологій при наданні протитуберкульозної допомоги. Говорячи про гарантії якості, треба також говорити про технічну оснащеність протитуберкульозних заходів, безпеку, задоволеність пацієнтів (з врахуванням особистості пацієнта, його довіри й комфорту), а також ощадливого використання ресурсів, рівних можливостей одержання медичної допомоги для осіб, що мають різне економічне становище та проживають в різних адміністративних територіях.

1. Якість структури - це інституціональний критерій (постійний критерій) до складу якого входять:

• Оцінка будинків і споруд, в яких розташовані протитуберкульозні заклади.

• Оцінка медичної техніки протитуберкульозних закладів.

• Оцінка допоміжної й організаційної техніки.

• Оцінка кадрів.

• Оцінка різних ресурсів, у тому числі й лікарських.

Ці дані можна знайти в паспорті установи, без цього паспорта установа не може пройти ліцензування й акредитацію. Для надання якісної послуги необхідно мати якісний кадровий потенціал, сучасну техніку, спеціальні ресурси охорони здоров'я. Експертиза показників структури проводиться органами ліцензування й акредитації, на основі таких документів: типові паспорти будинків і споруд, типовий паспорт оснащення медичною технікою, типовий паспорт оснащення господарською оргтехнікою, штатний розклад і кваліфікаційні вимоги до фахівців (результати атестації й сертифікації),

перелік запасів ресурсів необхідних для надання медичної допомоги.

2. Другий компонент якості - якість процесу. Це технологічний критерій, причому він розглядає медичну й управлінську технологію. Надання медичної допомоги є надзвичайно складним процесом, із застосуванням величезної кількості ресурсів, техніки, тому виникає необхідність у стандартизації надання медичної допомоги. При оцінці технології розглядається й аналізується, як властиво медична технологія - технологічний (технологічні, медико- технологічні) й економічний (економічні, медико-економічні) стандарти, контроль застосування стандартів. В області управління наданням медичної допомоги розглядаються механізми, що забезпечують процес управління.

3. Якість результатів. Критерії результатів - це критерії ефективності, які враховують показники обсягу діяльності й показники результативності (медичні, економічні, соціальні). Набір показників, пов'язаних з поняттям ефективності або результативності стандартизації не підлягають. Ефективність і результативність оцінюються шляхом установлення причинно-наслідкових зв’язків з факторами, що спричиняють відповідні показники. Наприклад, якщо в одному відділенні показники летальності становлять 5 %, у сусідньому 15 %, то не можна порівнювати ці результати, треба подивитися на контингент хворих й інші фактори. Необхідно порівнювати результати з однорідними даними (по роках, з аналогічними відділеннями, із закордонними даними ін.). Фонд медичного страхування на себе не бере відповідальності за якість; у випадку поганої якості надання допомоги фонд має право позбавити ліцензії й сертифікату відповідну установу.

Якщо у загальній медичній практиці медична результативність оцінюється в основному такими загальними показниками результату, як видужання, поліпшення, без змін, погіршення, смерть, спеціальними показниками, то показники результативності лікування хворих на туберкульоз оцінюються за когортним аналізом, а показники реалізації інших протитуберкульозних заходів - іншими спеціальними показниками, які наведені у попередньому розділі.

Економічна результативність у фтизіатрії оцінюється показниками ефективності роботи протитуберкульозної служби в цілому (наприклад, можна оцінити за показником смертності).

Соціальна результативність характеризується двома групами показників:

• Мікросоціальні показники - задоволеність населення медичною допомогою на основі анкетного дослідження населення.

• Макросоціальні показники - це рівні смертності, якості й тривалості життя.

Виділяють 4 напрямки контролю якості протитуберкульозної допомоги залежно від: часу проведення контролю, типу контролюючого органа, виду експертизи (експертиза структури, і ін), або від глибини експертизи.

1. За часом проведення контролю якості: поточний контроль; етапний контроль.

2. За типом контролюючого органу:

Внутрішній контроль - контроль завідувача відділенням, головного лікаря.

Зовнішній контроль - контроль з боку страхової організації, територіальних фондів, товариства споживачів.

3. За напрямком експертизи: експертиза структури, експертиза технології, експертиза результативності

4. За глибиною контролю: скринінг контроль, комплексна розгорнута експертиза.

Розрізняють такі способи проведення контролю: вивчення медичної документації: історії хвороби, амбулаторні карти, спеціальні журнали, звітна документація, статичні звіти; обхід у відділенні: медичний обхід й адміністративний обхід.

Будь-яка система контролю має мету - визначити відповідність проведених заходів тому, що гарантує нормативний документ.

Ліцензування й акредитація. Ліцензування - видача державного дозволу медичній установі на здійснення, виробництво певних видів діяльності й послуг за програмою обов'язкового й добровільного медичного страхування. Воно дозволяє визначити можливості установи для надання лікувально- профілактичної допомоги й надає право здійснювати медичну діяльність в обсязі, що відповідає рівню підготовки медичних кадрів й оснащенню.

На відміну від ліцензування в процесі акредитації виявляється відповідність або невідповідність діяльності установи і медичного персоналу встановленим стандартам щодо надання лікувально-профілактичної допомоги й медичних послуг.

Мета акредитації - захист інтересів споживача й забезпечення необхідного обсягу і якості медичної допомоги й послуг у системі протитуберкульозних закладів. Ліцензуванню й акредитації підлягають всі медичні установи незалежно від форм власності. Проводиться вона ліцензійно- акредитаційною комісією, яка створюються при управліннях охорони здоров'я адміністративної території.

Процедура акредитації й ліцензування складається:

1 етап: попереднє очне ліцензування на підставі комплексної оцінки їх стану й показників роботи.

2 етап: акредитація медичного персоналу. Результати оцінки можуть бути використані для одержання категорії.

3 етап: акредитація діагностичної й допоміжної служби. Результати їх оцінки повинні використовуватися при акредитації клінічних підрозділів.

4 етап: акредитація клінічних служб із присвоєнням категорій - вивчення документів, форм, анкет й інших висновків експертів.