Концепція Національної програми контролю за туберкульозом

В Україні перед формуванням цільових програм повинна затверджуватися концепція цієї програми, яка згідно із Законом України від 18 березня 2004 р. № 1621-ІУ «Про державні цільові програми» повинна мати такі розділи.

Визначення проблеми, на розв’язання якої спрямована програма

На початку нового тисячоліття склалася вкрай загрозлива ситуація із захворюванням на туберкульоз. Щороку у світі виявляється від 7 до 10 млн. хворих на цю хворобу, від якої помирають 2,5 - 3 млн. осіб. Загальна кількість хворих сягає 50 - 60 мільйонів. Смертність населення від туберкульозу посідає перше місце за рейтингом серед інших інфекційних та паразитарних хвороб і становить понад 80%.

Світовий досвід свідчить, що захворювання на туберкульоз призводить до скорочення тривалості життя людини, зростання рівня смертності, тимчасової та стійкої втрати працездатності, збільшення витрат на організацію медичних послуг, соціальної нерівності та дискримінації населення. Погіршення епідемічної ситуації з туберкульозу у світі наприкінці минулого тисячоліття змусило Всесвітню організацію охорони здоров’я у 1993 році оголосити туберкульоз глобальною небезпекою.

Епідемія туберкульозу в нашій державі, за критеріями ВООЗ, існує з 1995 року і відтоді продовжує поширюватися. Щогодини в Україні реєструється чотири нових випадки захворювання на туберкульоз та один випадок смерті від цієї хвороби. Щороку виявляється 37 - 39 тис. і помирає близько 11 тис. осіб, хворих на туберкульоз. За 14 останніх років захворюваність на туберкульоз зросла в 2,4 рази і досягла рівня 84,1 осіб на 100 тис. населення, а смертність - у 2,7 разів і становить відповідно 22,6 осіб на 100 тис. населення. На сучасному етапі Україна віднесена до групи країн з високим рівнем захворюваності на туберкульоз і має вищий рівень захворюваності, аніж в більшості країн Центральної та Східної Європи.

Визначення термінів

У цій Концепції наведені нижче терміни вживаються в такому значенні:

бактеріовиділювач - хворий на туберкульоз, який виділяє мікобактерії туберкульозу в зовнішнє середовище;

контрольоване лікування - прийом протитуберкульозних препаратів в присутності медичного працівника, волонтера;

кабінети контрольованого лікування (ДОТ кабінети) - кабінети, де хворий на туберкульоз, який не виділяє мікобактерії туберкульозу в зовнішнє середовище, приймає протитуберкульозні препарати в присутності медичного працівника;

Референс-лабораторія - бактеріологічна лабораторія державного рівня (з можливим подальшим створенням філій на рівні областей згідно з нормативно- правовими актами), де проводиться мікробіологічна діагностика туберкульозу, визначення чутливості мікобактерій до протитуберкульозних препаратів, яка контролює роботу і надає допомогу лабораторіям нижчого рівня, проводить на своїй базі навчання фахівців по мікробіологічній діагностиці туберкульозу всіх рівнів;

хіміорезистентний туберкульоз - різновид туберкульозу, при якому мікобактерії туберкульозу резистентні до одного або декількох протитуберкульозних препаратів;

ВІЛ-асоційований туберкульоз - поєднання туберкульозу та ВІЛ/СНІДу у одного і того ж хворого;

антимікобактеріальні препарати - медикаменти, які діють на мікобактерії туберкульозу;

групи ризику захворювання на туберкульоз за медичними факторами - інфіковані мікобактеріями туберкульозу, особи, які мають контакт з хворими на туберкульоз (людьми або тваринами), хронічні захворювання (алкоголізм, наркоманія, психічні захворювання, цукровий діабет, виразкова хвороба шлунку і дванадцятипалої кишки, хронічні запальні процеси в легенях), імунодефіцити (в т.ч.

групи ризику захворювання на туберкульоз за соціальними факторами - біженці, мігранти, безробітні, заробітчани, особи, які перебувають в установах кримінально-виконавчої системи, особи без постійного місця проживання та інші (групи ризику можуть бути розширені наказами МОЗ або територіальними);

стандартизований короткостроковий режим антимікобактеріальної терапії -лікування хворих на туберкульоз згідно стандартів, розроблених відповідними науковими закладами, і затверджених МОЗ України для визначеної категорії;

категорія хворих - це група хворих, які об’єднані за певним принципом (хворі на туберкульоз поділені на 4 відповідно до рекомендацій ВООЗ і наказів МОЗ);

когортний аналіз - щоквартальний аналіз ефективності лікування кожної категорії хворих (когорта формується на протязі кожного кварталу календарного року);

паліативне лікування - симптоматичне лікування;

стандартизований п’ятикомпонентний режим лікування - лікування хворих із застуванням 5 протитуберкульозних препаратів з гідно розроблених стандартів;

стандартизований шестикомпонентний режим лікування - лікування хворих із застуванням 6 протитуберкульозних препаратів з гідно розроблених стандартів;

Аналіз причин виникнення проблеми та обґрунтування необхідності її розв’язання шляхом розроблення і виконання програми

Ситуація з туберкульозу в країні не обмежується лише медичною проблемою. На зростання рівня захворюваності та смертності від цієї хвороби впливають численні соціально-економічні та медичні фактори: зниження рівня життя населення та наявність значної кількості осіб, які перебувають у місцях позбавлення волі, недостатнє фінансування протитуберкульозних заходів, дефіцит кваліфікованих медичних кадрів та волонтерів, зростання хіміорезистентного туберкульозу в структурі контингенту хворих, розповсюдження ВІЛ-інфекції.

Аналіз виконання протитуберкульозних заходів в Україні, передбачених Національною програмою боротьби із захворюванням на туберкульоз на 2002 - 2005 роки показав, що за кошти державного бюджету здійснювалась централізована закупівля протитуберкульозних препаратів, поживних середовищ для мікробіологічної діагностики туберкульозу, пересувних флюорографів, бронхоскопів та незначної кількості мікроскопів і спірографів для протитуберкульозних закладів. За рахунок коштів місцевих бюджетів здійснено закупівлю лише незначної кількості одиниць діагностичного обладнання у Вінницькій, Львівській областях та м. Києві. Проведено реорганізацію ліжкового фонду протитуберкульозних закладів із створенням відділень (або виділенням окремих палат) для бактеріовиділювачів, хворих з хронічним та хіміорезистентним туберкульозом. В ряді областей (Донецькій, Одеській, Миколаївській) створені відділення для лікування хворих з поєднаною патологією - туберкульозу та ВІЛ/СНІДу. Для виявлення туберкульозу і моніторингу лікування розпочато проведення семінарів по методу мікроскопії мазка на базі Референс-лабораторії. Завдяки централізованій закупівлі живильних середовищ почала налагоджуватися робота по виявленню хіміорезистентного туберкульозу. Проводилось удосконалення первинної облікової документації і форм звітності. Разом з тим аналіз засвідчив наступні недоліки:

- діюча система лікувально-профілактичних заходів в країні виявилася недосконалою та малоефективною в боротьбі з погіршенням епідемічної ситуації з туберкульозу;

- відсутній механізм координації виконання заходів в межах Національної програми між медичними та немедичними закладами і установами різних форм власності, неурядовими організаціями, впровадженими в Україні пілотними проектами, Проектом „Контроль за туберкульозом та ВІЛ/СНІД в Україні” та ін.;

- не налагоджено моніторинг виконання заходів Національної та інших програм по туберкульозу;

- незадовільна матеріально-технічна база протитуберкульозних закладів, 77% діагностичного обладнання функціонує із закінченим терміном придатності;

- недостатнє виявлення хворих на туберкульоз та контролю за їх лікуванням;

- не в повному обсязі виконуються заходи по профілактиці та поширенню ВІЛ-асоційованого та хіміорезистентного туберкульозу;

- низькій рівень підготовки медичних працівників, волонтерів, працівників соціальних служб;

- незадовільне кадрове забезпечення медичними працівниками протитуберкульозних закладів;

- недосконала система інформування населення з питань профілактики та лікування туберкульозу;

- недостатнє залучення громадськості до проведення заходів щодо первинної профілактики туберкульозу та соціальної підтримки хворих;

- невелика кількість соціальної реклами здорового способу життя.

Все вище викладене свідчить про те, що надзвичайно гостро постала необхідність розробки нової Державної цільової програми щодо контролю за туберкульозом на 2007 - 2011 роки, яка продовжить впровадження ефективних заходів попередньої Національної програми, та передбачила би повний комплекс заходів, спрямованих на забезпечення контролю за епідемією в країні.

Визначення мети Державної цільової програми щодо контролю за туберкульозом в Україні на 2007-2011 роки

Метою Державної цільової програми щодо контролю за туберкульозом в Україні на 2007 - 2011 роки (далі - Програма) є поліпшення епідеміологічної ситуації за рахунок зниження темпів зростання захворюваності та смертності, попередження розвитку медикаментозної резистентності, підвищення ефективності лікування, продовження покращання підготовки і перепідготовки медичних працівників, залучення до навчання волонтерів з питань туберкульозу, покращання лабораторної діагностики, порівняно з періодом дії попередньої Програми (2002 - 2005 рр.) шляхом запровадження адаптованої ДОТС-стратегії, координація діяльності медичних та немедичних закладів і установ різних форм власності, неурядових організацій, впроваджених в Україні пілотних проектів, проекту „Контроль за туберкульозом та ВІЛ/СНІД в Україні” та інших.

Визначення, порівняльний аналіз можливих варіантів розв’язання проблеми та обґрунтування оптимального варіанту

На сучасному етапі можливі три варіанти розв’язання проблеми туберкульозу.

Перший з них - це програмна система підходу до боротьби з туберкульозом, побудована на основі попередньої планової системи колишнього СРСР, яка передбачала повний комплекс протитуберкульозних заходів з їх належним фінансуванням.

Ця система передбачала повноцінне фінансування заходів Програми без визначення першочерговості у разі недостатнього фінансування та контролю фінансових потоків, спрямованих на боротьбу з туберкульозом, на усіх рівнях фінансування та була розрахована лише на організоване населення.

Другий, програмна система підходу до боротьби з туберкульозом, рекомендована ВООЗ у 2005 році і має назву Stop TB Partnership („Стоп ТБ Стратегія”).

I. ДОТС-стратегія:

1) зобов’язання уряду щодо мобілізації додаткових людських та фінансових ресурсів;

2) забезпечення якісного виявлення хворих на туберкульоз, заснованого в першу чергу на проведенні мікроскопії мазка та скринінгу серед соціально- дезадаптованих груп населення;

3) використання стандартизованих курсів хіміотерапії для хворих на туберкульоз під безпосереднім контролем;

4) безперебійне забезпечення ефективними лікарськими засобами;

5) створення раціональної системи обліку і звітності про результати лікування конкретного пацієнта та виконання програми;

II. Вирішення особливих задач, пов’язаних із ВІЛ-асоційованим та хіміорезистентним туберкульозом;

ТТТ. Покращення роботи медичних закладів, установ та підприємств всіх форм власності;

IV. Залучення медичних закладів та установ;

V. Надання соціальних послуг пацієнтам і залучення громадськості;

VI. Проведення досліджень.

Така система визнана ВООЗ і передбачає планування комплексу необхідних протитуберкульозних, як медичних так і немедичних, заходів, спрямованих на подолання епідемії туберкульозу, в т.ч. зменшення захворюваності на хіміорезистентний туберкульоз, із забезпеченням пріоритетного цільового фінансування та контролю за виконанням цих заходів.

Третій шлях розв’язання проблеми - це запровадження Адаптованої ДОТС-стратегії. Вона увібрала всі найкращі надбання з попередніх двох стратегій і ґрунтується на диспансерному принципі надання протитуберкульозної допомоги населенню України.. З 1 січня 2006 року розпочалося її запровадження на всій території України (наказ МОЗ України № 610 від 15.11.05 „Про впровадження в Україні адаптованої ДОТС-стратегії”).

Визначення на основі оптимального варіанту шляхів і засобів розв’язання проблеми, термінів виконання Програми

Програма передбачає реалізацію таких заходів:

1) Організаційні заходи, розвиток матеріально-технічної бази протитуберкульозних закладів і установ, політична та фінансова підтримка зазначеної програми, соціальна реклама здорового способу життя.

2) Виявлення осіб, хворих на туберкульоз.

3) Діагностика туберкульозу.

4) Лікування осіб, хворих на туберкульоз.

5) Забезпечення протитуберкульозних закладів та установ

антимікобактеріальними препаратами.

6) Постійний моніторинг епідемічної ситуації, пов’язаної з

туберкульозом, диспансеризація та науковий супровід протитуберкульозних заходів.

7) Профілактика туберкульозу.

8) Запобігання поширенню ВІЛ-асоційованого та хіміорезистентного туберкульозу.

9) Підготовка медичних кадрів та санітарно-гігієнічне навчання населення з актуальних питань, пов’язаних із захворюванням на туберкульоз.

Виходячи із поставлених задач, оптимальними строками їх реалізації й відповідно реалізації програми є 2007-2011 роки, що зумовлене необхідністю реалізації також „Плану поширення програми ДОТС для боротьби з туберкульозом в Європейському регіоні ВООЗ”, „Цілей розвитку тисячоліття”, які зобов’язалися досягти до 2015 року 189 країн, включаючи Україну.

Дана Концепція є основою для розробки програм діяльності центральних і місцевих органів виконавчої влади за участю органів місцевого самоврядування, а також підприємств, установ, організацій всіх форм власності, об'єднань громадян, розвитку наукових досліджень з питань профілактики та лікування туберкульозу.

Управління та координацію роботи у сфері протидії туберкульозу спільно здійснюють: Комітет Верховної Ради з питань охорони здоров’я, материнства та дитинства, МОЗ України, АМН України, Державний департамент України з питань виконання покарань за участю інших центральних і місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, а також підприємств, установ, організацій та об'єднань громадян.

1) Організаційні заходи, розвиток матеріально-технічної бази протитуберкульозних закладів та установ, політична і фінансова підтримка зазначеної програми.

Посилення зазначеної діяльності підтверджує перший принцип ДОТС- стратегії - політичну прихильність держави до вирішення проблеми туберкульозу, що є головним принципом світової стратегії подолання туберкульозу і повинно передбачати:

- відповідальність за координацію та здійснення заходів щодо контролю за туберкульозом на рівні Кабінету Міністрів України, Ради Міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій;

- розвиток співробітництва між центральними, місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями та об'єднаннями громадян, що виконують програми щодо контролю за туберкульозом в Україні;

- встановлення контролю за дотриманням законодавства, його подальше удосконалення в частині посилення протидії туберкульозу та профілактичної роботи серед груп ризику щодо захворювання на туберкульоз;

- забезпечення безоплатного доступу до заходів щодо профілактики, виявлення і лікування хворих на туберкульоз та джерел первинної інформації (крім тих, які безпосередньо відносяться до конкретної особи);

- удосконалення системи соціального і правового захисту хворих на туберкульоз, працівників протитуберкульозних закладів та установ, осіб, які надають медичну допомогу, обслуговують, охороняють хворих на туберкульоз, працюють в лабораторіях;

- здійснення моніторингу та оцінки стану виконання заходів Програми.

Контроль епідемічної ситуації з туберкульозу можливий шляхом

створення належних умов для контрольованого лікування хворих на активні форми туберкульозу, ширшого залучення первинної медико-санітарної ланки до вирішення питань організації своєчасного виявлення туберкульозу та лікування хворих на амбулаторному етапі, приведення протитуберкульозних закладів у відповідність до санітарних і будівельних норм, реорганізації ліжкового фонду з урахуванням реальних потреб у стаціонарному лікуванні хворих, створення умов для перебування осіб, хворих на туберкульоз, в ізоляторах тимчасового тримання та слідчих ізоляторах, розширення мережі денних стаціонарів та кабінетів контрольованого лікування.

Реалізація заходів Програми потребує укомплектованого кадрового забезпечення протитуберкульозних закладів медичним персоналом, що можливо за умови підвищення рейтингу зазначеної категорії працівників шляхом надання їм соціальної підтримки. Здійснення цих заходів передбачає:

- створення належних умов праці для персоналу протитуберкульозної служби, працівників, що надають медичну допомогу, обслуговують, охороняють хворих на туберкульоз, працюють в клініко-діагностичних лабораторіях;

- надання пільг для отримання житла медичним працівникам протитуберкульозної служби;

- організацію заходів, спрямованих на запобігання професійному захворюванню;

- організацію заходів, спрямованих на заохочення до роботи фахівців у протитуберкульозних закладах;

- соціальну рекламу здорового способу життя.

2) Виявлення осіб, хворих на туберкульоз.

Очікуваного впливу на епідемічний процес може бути досягнуто за умови максимального виявлення хворих-бактеріовиділювачів та ранніх фаз розвитку туберкульозу. Виявлення осіб, хворих на туберкульоз здійснюватиметься:

- за зверненням в лікувально-профілактичні заклади (ЛПЗ) методом мікроскопії мазка та рентгенофлюорографії;

- шляхом проведення туберкулінодіагностики серед дітей груп ризику;

- шляхом проведення скринінгової флюорографії та/або мікроскопії мазка у групах ризику і декретованих групах серед дорослого населення.

3) Діагностика туберкульозу.

Для підвищення ефективності та якості лабораторної діагностики туберкульозу необхідно:

- розробити національні стандарти з лабораторної діагностики туберкульозу;

- впровадити систему контролю якості лабораторних досліджень;

- забезпечити функціонування Референс-лабораторії з мікробіологічної діагностики туберкульозу.

Діагностику туберкульозу здійснювати шляхом:

- проведення мікроскопії мазка;

- посіву харкотиння і визначення чутливості мікобактерій туберкульозу до антимікобактеріальних препаратів;

- рентгенологічної діагностики;

- використання інших лабораторних та інструментальних методів дослідження (за показанням)

- негайного впровадження новітніх наукових розробок по діагностиці туберкульозу.

4) Лікування осіб, хворих на туберкульоз.

Для поліпшення ефективності лікування хворих на туберкульоз, зменшення кількості бактеріовиділювачів і розриву епідемічного ланцюга передачі інфекції з відповідним поліпшенням епідемічної ситуації з туберкульозу лікування хворих забезпечуватиметься шляхом:

- проведення стандартизованого контрольованого короткострокового

режиму антимікобактеріальної терапії хворим 1, 2, 3 категорій під

безпосереднім контролем медичного працівника;

- призначення п’ятикомпонентного стандартизованого контрольованого режиму антимікобактеріальної терапії хворим на тяжкі форми туберкульозу;

- проведення стандартизованого п’яти-, шестикомпонентного режиму антимікобактеріальної терапії хворим на хіміорезистентний туберкульоз до отримання тесту медикаментозної чутливості, а у подальшому призначення індивідуальних схем лікування;

- призначення хірургічного лікування туберкульозу за показанням;

- здійснення контролю за ефективністю лікування за когортним аналізом;

- проведення лікування в інтенсивній фазі переважно у стаціонарі, у фазі продовження переважно амбулаторно під контролем медичного працівника;

- надання дозволу на призначення препаратів ІІ ряду за рішенням консиліуму обласних (Кримського республіканського, Київського та Севастопольського міських) протитуберкульозних диспансерів, в яких функціонують лабораторії з діагностики туберкульозу ІІІ рівня;

- забезпечення паліативним лікуванням хворих з розширеною медикаментозною резистентністю у разі неможливості призначення не менше чотирьох антимікобактеріальних препаратів І та ІІ ряду до яких збереглася чутливість;

- забезпечення повноцінного харчування у протитуберкульозному стаціонарі згідно з нормами;

- забезпечення персоніфікованого контролю за лікуванням хворих на туберкульоз;

- надання соціальної підтримки хворим на туберкульоз під час амбулаторного лікування (забезпечення їх харчовими та гігієнічними наборами) для заохочення їх до продовження лікування.

5) Забезпечення протитуберкульозних закладів антимікобактеріальними препаратами.

Для зменшення частоти випадків переривів лікування і кількості осіб із хіміорезистентним туберкульозом необхідно організувати безперебійне постачання антимікобактеріальних препаратів у протитуберкульозні заклади. Забезпечення наявності препаратів здійснюється шляхом:

- державного замовлення на препарати І та ІІ ряду вітчизняного виробництва;

- закупівлі препаратів І та ІІ ряду, які не виробляються в Україні, за рахунок коштів Державного бюджету України та коштів неурядових організацій;

- обліку та контролю якості препаратів, які розподіляються у протитуберкульозні заклади України.

6) Постійний моніторинг епідемічної ситуації, пов’язаної з туберкульозом, диспансеризація та науковий супровід протитуберкульозних заходів.

Забезпечення контролю за епідемічною ситуацією, пов’язаною з туберкульозом, можливе за умови удосконалення системи моніторингу та забезпечення наукового супроводу протитуберкульозних заходів і своєчасної їх корекції, що передбачає:

- створення національного та регіонального комп’ютерного реєстру хворих на туберкульоз;

- створення системи епідеміологічного моніторингу, моніторингу ефективності програми боротьби з туберкульозом;

- здійснення моніторингу діагностичних та лікувальних заходів;

- впровадження рекомендованих ВООЗ обліково-звітних статистичних

форм;

- створення комп’ютерної мережі для автоматизованого збору інформації, розробка програмного забезпечення для національного реєстру хворих на туберкульоз та забезпечення їх функціонування;

- проведення диспансеризації хворих на туберкульоз відповідно до строку перебування в групах диспансерного нагляду;

- проведення наукових досліджень з питань хіміорезистентного туберкульозу, профілактики, діагностики і лікування, запобігання та лікування ВІЛ-асоційованого туберкульозу, визначення активності дезінфектантів щодо збудника туберкульозу та інших.

7) Профілактика туберкульозу

Заходи, спрямовані на профілактику туберкульозу серед населення:

- призначення хіміопрофілактики контактним, інфікованим мікобактеріями туберкульозу дітям, особам, які віднесені до контингентів

групи ризику щодо захворювання на туберкульоз та ВІЛ-інфікованим;

- вакцинація та ревакцинація вакциною БЦЖ;

- проведення поточної та заключної дезінфекції в осередках;

- забезпечення протитуберкульозних закладів локальними очисними спорудами з повним циклом очищення до повного знезараження;

- забезпечення протитуберкульозних закладів дезінфекційними камерами, дезінфекційними засобами, бактерицидними випромінювачами;

- забезпечення працівників, які надають медичну допомогу, обслуговують, охороняють хворих на туберкульоз, працюють в лабораторіях з діагностики туберкульозу спеціальним одягом та засобами індивідуального захисту, адекватними режимами праці, відпочинку, оздоровлення залежно від небезпеки робочого місця;

- посилення контролю над ситуацією стосовно попередження поширення туберкульозу серед сільськогосподарських тварин та забезпечення оздоровлення неблагополучних щодо туберкульозу тваринницьких господарств.

8) Запобігання поширенню ВІЛ-асоційованого туберкульозу

Здійснення заходів щодо запобігання розповсюдження ВІЛ-асоційованого туберкульозу (поєднання туберкульозу та ВІЛ/СНІДу) та надання кваліфікованої, доступної медичної допомоги хворим передбачає конструктивні зміни системи діагностики, профілактики та лікування хворих на ВІЛ-асоційований туберкульоз і може бути досягнуто за умови:

- координації національних програм з туберкульозу та ВІЛ/СНІДу;

- розширення доступу контингенту осіб, які знаходяться на обліку у протитуберкульозних закладах, до добровільного консультування і тестування на ВІЛ-інфекцію;

- забезпечення доступу хворих на ВІЛ-асоційований туберкульоз до антиретровірусної терапії та лікування опортуністичних інфекцій;

- проведення хіміопрофілактики туберкульозу серед ВІЛ-інфікованих та хворих на СНІД;

- створення умов для лікування хворих на ВІЛ-асоційований туберкульоз у державних та комунальних протитуберкульозних закладах.

9) Підготовка медичних працівників і санітарно-гігієнічне навчання населення з актуальних питань туберкульоз

Для подальшого вдосконалення системи навчання медичних працівників, волонтерів і формування стійких навичок здорового способу життя та безпечної поведінки, які є важливими елементами запобігання інфікуванню і поширенню туберкульозу серед населення, необхідним є:

- створити систему підготовки студентів у ВУЗах та інших навчальних закладах, а також підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації фахівців усіх спеціальностей у закладах післядипломної освіти з питань на курсах інформації та стажування, з питань пов’язаних з особливостями профілактики туберкульозу, виявлення, діагностики, лікування та медико- соціальної реабілітації хворих на туберкульоз;

- вдосконалення системи навчання лікарів, фахівців з лабораторної діагностики, та середніх медичних працівників загальної лікувальної мережі і протитуберкульозних закладів;

- забезпечити підготовку лікарів-фтизіатрів та фахівців з лабораторної діагностики через інтернатуру ВУЗів незалежно від форми власності та форм навчання (бюджетна, контрактна) за рахунок коштів Державного бюджету України;

- розробка сучасних програм підготовки та перепідготовки медичних працівників, працівників соціальних служб, волонтерів з питань профілактики, виявлення туберкульозу та лікування хворих;

- розробка концепції пропаганди здорового способу життя та подальше удосконалення системи інформування населення з питань профілактики і лікування туберкульозу;

- проведення соціологічних досліджень з метою оцінки поінформованості населення з питань туберкульозу до та після реалізації програм інформування громадськості;

- систематичне видання та розповсюдження серед населення соціальної реклами та інформаційно-просвітницьких матеріалів щодо профілактики і лікування туберкульозу.

Оцінка очікуваних результатів

Реалізація Державної цільової програми щодо контролю за туберкульозом в Україні на 2007 - 2011 роки дасть змогу:

знизити темпи зростання захворюваності на туберкульоз та смертності від цієї недуги;

попередити збільшення кількості розвитку медикаментозної резистентності;

- довести частоту переривання лікування до 10 %;

довести кількість виявлень випадків бактеріовиділення до 50 % в структурі вперше виявлених хворих;

удосконалити систему надання протитуберкульозної допомоги населенню;

уніфікувати систему підготовки і перепідготовки медичних працівників та волонтерів з питань туберкульозу;

охопити сучасною системою навчання понад 80 % медичних працівників;

запровадити методи лабораторної діагностики туберкульозу на всій території України;

створити та запровадити систему лабораторного контролю якості протитуберкульозних препаратів в країні.

У результаті стабілізації епідемічної ситуації, зниження темпів приросту захворюваності та смертності, попередження розвитку хіміорезистентних форм туберкульозу очікується зменшення видатків з Державного бюджету України.

Оцінка фінансових, матеріально-технічних, трудових ресурсів, необхідних для виконання програми

Обсяг видатків з державного бюджету на реалізацію Програми для Міністерства охорони здоров’я України та Державного департаменту України з питань виконання покарань за попередніми розрахунками складає: 623374,4 тис. грн., в тому числі на медикаменти - 430271,6 тис. грн., на діагностичне обладнання - 193102,8 тис. грн..

Розрахунки фінансування передбачатимуться в рамках запланованих Програмою на весь термін дії заходів з Державного бюджету України, місцевих бюджетів, а також за рахунок позики Міжнародного банку реконструкції та розвитку.

Враховуючи необхідність значного обсягу фінансування для повноцінної реалізації запланованих заходів, доцільно використати можливості інших джерел фінансування та здійснювати щорічну корекцію під час планування державного та місцевих бюджетів.

2.5.