Активні клінічні методи виявлення хворих на туберкульоз

1. Активні клінічні методи виявлення хворих з підозрою на туберкульоз з дообстеженням за показаннями включають виявлення хворих при подвірних обходах або при звертанні пацієнта до медичного закладу з приводу будь-якого нетуберкульозного захворювання.

А. Клінічні методи обстеження:

• Збір скарг і анамнезу щодо туберкульозу, дізнатися чи мав контакт із хворим на туберкульоз, довідатися чи хворий належить до групи ризику щодо туберкульозу)

• Фізикальне обстеження хворого;

Б. Дообстеження за показаннями:

• Рентгенологічне дослідження органів грудної клітки (при наявності скарг і анамнезу схожого на туберкульоз);

• Триразове дослідження мокротиння методом мікроскопії мазка (при наявності скарг і анамнезу та рентгенологічних змін, схожих на туберкульоз).

При підозрі на туберкульоз після дообстеження хворого направляють на консультацію до фтизіатра та інформують про нього районному координатору.

1. Збір скарг і анамнезу. Найхарактернішим симптомом туберкульозу легень є такі 9 симптомів:

1) кашель протягом 2-3 тижнів і більше, часто з виділенням мокротиння;

2) втрата маси тіла;

3) втомлюваність;

4) лихоманка;

5) потіння вночі;

6) біль в грудній клітці;

7) задишка;

8) втрата апетиту;

9) кровохаркання.

У хворого на позалегеневий туберкульоз можуть бути такі загальні симптоми:

• втрата маси тіла;

• лихоманка;

• нічні поти.

Інші симптоми позалегеневого туберкульозу залежать від конкретного ураженого органу, наприклад:

• при ураженні лімфатичних вузлів відзначається їхня припухлість, іноді з утворенням нориць із гнійним виділенням;

• при ураженні суглобів відмічається біль і припухлість суглобів;

• при туберкульозному менінгіті (звичайно, в дітей) спостерігається головний біль, лихоманка, ригідність потиличних м’язів, сонливість.

Анамнез. При зборі анамнезу медичний працівник повинний визначити:

• чи мав пацієнт контакт із хворим туберкульозом?

• чи входить пацієнт у групу підвищеного ризику щодо розвитку туберкульозу.

Групи ризику. До груп ризику щодо розвитку туберкульозу належать такі категорії населення:

1) групи ризику за соціальними чинниками: безпритульні; мігранти; біженці; ув’язнені й особи, що звільнилися з місць позбавлення волі та члени їх родин; малозабезпечені особи; безробітні; особи, що знаходяться на обліку в службі зайнятості; особи, що звернулися у відділ субсидій; особи у приймальниках-розподільниках; особи, що в ізоляторах тимчасового утримання;

2) групи ризику за медико-біологічними чинниками: хворі на цукровий діабет; хворі на силікоз; хворі, що тривало лікувалися кортикостероїдами; хворі, що отримували імуносупресивне і променеве лікування; хворі на рак (особливо, лейкемія, хвороба Ходжкіна (злоякісний лімфогранулематоз); ВІЛ- інфіковані; хворі на СНІД; особи з тяжкими хронічними соматичними хворобами (важкі захворювання нирок, деякі кишкові захворювання та ін.); особи з дефіцитом маси тіла (на 10 % і нижче ідеальної); особи, що зловживають алкоголем; особи, що зловживають наркотиками; пацієнти, що знаходяться в наркологічних і психіатричних установах; особи із залишковими змінами після спонтанно вилікуваного туберкульозу; особи, які вилікувались від туберкульозу; усі рентгенпозитивні особи;

3) групи ризику за епідеміологічними чинниками: контактні із хворими на туберкульоз та члени їх сімей.

Постановою Кабінету Міністрів України від 15 лютого 2006 р. № 143 “Про затвердження Порядку проведення обов’язкового профілактичного огляду певних категорій населення на виявлення туберкульозу” зазначено, що обов’язковому профілактичному огляду на виявлення туберкульозу (далі - обов’язковий огляд) підлягають: діти та особи віком до 21 року; працівники, зайняті на важких роботах; працівники, зайняті на роботах із шкідливими чи небезпечними умовами праці; працівники окремих професій виробництв та організацій, діяльність яких пов’язана з обслуговуванням населення; особи, які тримаються в установах кримінально-виконавчої системи; особи, звільнені з установ кримінально-виконавчої системи; особи, які понад один рік зареєстровані в державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу, та безробітні; члени малозабезпечених сімей, які понад один рік отримують державну соціальну допомогу; особи, які перебували під медичним (диспансерним) наглядом у протитуберкульозних закладах; особи, які перебувають під медичним (диспансерним) наглядом у наркологічному чи психоневрологічному закладі.

2.

При будь-яких виявлених змінах з боку системи дихання хворого направляють на флюорографічне або рентгенологічне дослідження.

При наявності будь-яких рентгенологічних змін проводять триразову мікроскопію мокротиння.

Отже, тактика медичного працівника така.

1. Якщо немає симптомів та анамнезу, підозрілого на туберкульоз легенів, і типових фізикальних зрушень, то підозра на туберкульоз знімається.

2. Якщо є симптоми (кашель більше 2 - 3 тижнів та ін.) і/чи анамнез, підозрілий на туберкульоз легенів, і/чи типових фізикальних зрушень для туберкульозу, то підозрюють туберкульоз легенів і хворого направляють на рентгенологічне дослідження органів грудної клітки.

3. Якщо немає жодних рентгенологічних змін в легенях, то підозра на туберкульоз знімається.

4. Якщо є будь-які рентгенологічні зміни в легенях, то підозрюють туберкульоз легенів і хворого направляють на триразову мікроскопію мазка мокротиння.

5. Якщо кислотостійкі бактерії виявлені хоча б в одному із трьох досліджуваних мазків мокротиння, то хворого направляють до фтизіатра центральної районної лікарні чи в найближчу протитуберкульозну установу для підтвердження чи для виключення діагнозу туберкульозу.

6. Якщо кислотостійкі бактерії не виявлені в жодному із трьох досліджуваних мазків мокротиння, але присутні рентгенологічні й клінічні ознаки пневмонії, то хворого направляють до терапевта або пульмонолога, який протягом 2 тижнів проводить терапію антибіотиками першого ряду широкого спектру дії (амоксицилін, азитроміцин, еритроміцин, спіраміцин, тетрациклін (доксициклін), ампіцилін/сульбактам та ін.). Не застосовувати препарати, що володіють протитуберкульозною активністю (стрептоміцин, канаміцин, рифампіцин, капреоміцин, мікобутин, фторхінолони).

6.1. При наявності позитивного ефекту від проведеної терапії діагноз туберкульозу знімається.

6.2. У випадку відсутності ефекту від проведеної терапії антибактеріальними препаратами лікар повинен запідозрити туберкульоз повторити рентгенологічне обстеження і триразову мікроскопію мазка і незалежно від отриманих повторних результатів проконсультувати хворого у фтизіатра.

7. Якщо кислотостійкі бактерії не виявлені в жодному із трьох досліджуваних мазків мокротиння, але виявляються рентгенологічні зміни, то пацієнта направляють в протитуберкульозну установу для консультації.

4.3.2.