ХВОРОБА АУЄСКІ

Хвороба Ауєскі (Morbus Aujeszky) - гостре контагіозне захворювання всіх свійських тварин, диких і синантропних м’ясоїдних, хутрових звірів та гризунів, що характеризується ураженням центральної нервової системи (збудження, судоми, паралічі), нестерпним свербінням та розчухуваннями (за винятком свиней, норок, соболів).

Збудник - ДНК-вмісний вірус із родини Herpesviridae, має сферичну форму, діаметр 180-200 нм, вкритий зовнішньою ліпопротеїновою оболонкою. Вірус має ікосаедральний капсид, дволанцюгову ДНК, понад 20 структурних білків. Зумовлює утворення в організмі віруснейтралізуючих, преципітуючих та комплементзв’язуючих антитіл. Вірус пантропний, виявляється у верхніх дихальних шляхах, легенях, головному мозку, селезінці, печінці, нирках, мигдаликах, лімфатичних вузлах, м'язах та шкірі хворих і загиблих тварин. У свиней на 1-6-ту добу хвороби виявляється в носовому слизі, в крові — лише на початку хвороби, у мигдаликах знаходиться 120 діб. Персистенція вірусу спостерігається у свиней упродовж 180-360 діб і навіть довше, у мишей та сірих щурів - 130-140 діб.

Вірус досить стійкий у зовнішньому середовищі, залишається життєздатним у висушеному та замороженому стані впродовж одного року, у ліофілізованому — понад 2 роки, при -40 °С - 5-10 років. У гної, воді, кормах вірус зберігається взимку до 30-46 діб, влітку - 10-12 діб, на поверхні землі й трави навесні та влітку - від 12 до 72 годин, у сечі влітку - 3 тижні, взимку - 8-15 тижнів, у гниючих трупах тварин - 10-28 діб, у висохлих трупах гризунів - до року. При 1-4 °С вірус залишається активним від 130 діб до 4-х років, у заморожених органах при мінус 8-25°С - до 110 діб, у насиченому розчині хлориду натрію - не менше 3-х місяців, у 40%-му розчині гліцерину та гліцерофосфатному буфері - до 2-3-х років. Пряме сонячне проміння руйнує вірус через 6 годин, розсіяне - через 12-48 годин, ультрафіолетове випромінювання - через 1 хв., кип’ятіння - через 5-10 хвилин.

Епізоотологія хвороби. У природних умовах до хвороби Ауєскі найбільш сприйнятливі свині, собаки, коти, дикі м'ясоїдні, гризуни; рідше хворіє велика рогата худоба та хутрові звірі, дуже рідко — коні, осли, мули. Птахи, примати й холоднокровні тварини до вірусу хвороби Ауєскі не чутливі. Молоді тварини порівняно з дорослими хворіють важче, з вищою летальністю. Описано випадки захворювання людини. Джерелом збудника інфекції є хворі тварини та вірусоносії, які виділяють вірус у зовнішнє середовище з носовим слизом, слиною, сечею, кон’юнктивальним секретом, виділеннями з піхви, а також зі спермою, калом, молоком. В організм тварин вірус проникає аліментарно, через дихальні шляхи, а також через ушкоджену шкіру (дуже рідко). Для хвороби Ауєскі характерним є швидка передача вірусу від вірусоносіїв здоровим тваринам, особливо при спільному утриманні, під час парування, а також від матері плоду. Факторами передавання збудника найчастіше стають корми, вода, підстилка, інвентар, забруднені виділеннями хворих та перехворілих вірусоносіїв. Механічними переносниками вірусу можуть бути різні паразити (воші, блохи), а також птахи.

Собаки й коти здатні самі хворіти і поширювати вірус в інших господарствах та фермах.

Зараження часто відбувається від хворих мишей і щурів, яких ловлять і поїдають коти, а також від згодовування зараженого м'яса, або при прямому контакті котів з інфікованими поросятами. Резервуаром збудника є свині, але зараженню піддаються і тварини інших видів (велика рогата худоба, вівці, собаки, коти, гризуни) (рис. 38). Серед котів частіше хворіють кошенята і молоді тварини. Захворювання котів і собак на хворобу Ауєскі є тупиковим варіантом розвитку епізоотії: тварини хворіють гостро, швидко гинуть (у котів летальность до 100 %), тому відіграють обмежену роль у поширенні вірусу.

Рис.

(фот о з інт ернет -ресурсу)

Патогенез. Відносно шляхів поширення й репродукції вірусу хвороби Ауєскі існують різні погляди. За однією з концепцій, вірус є суворо нейротропним і після проникнення в організм відразу просувається до центральної нервової системи. Репродукується в довгастому мозку, амонових рогах та варолієвому мосту, зумовлює в них запальний процес, який спричиняє параліч нервів, тяжкі патологічні зміни в усьому організмі. Згідно з іншою концепцією, вірус хвороби Ауєскі є пантропним, зумовлює септицемію, репродукується в крові, паренхіматозних органах, м’язах, шкірі. Вірусемія спричиняє пропасницю, судинні порушення. Через 48 год після зараження вірус хвороби Ауєскі по язикоглотковому й трійчастому нервах проникає в центральну нервову систему, репродукується в мозкових клітинах, зумовлюючи картину негнійного менінгоенцефаломієліту. Пневмотропні штами вірусу хвороби Ауєскі уражають легені, викликають катаральну пневмонію. В місцях локалізації вірусу порушується вміст ацетилхоліну, гістаміну та інших речовин, що призводить до свербіння та різних ушкоджень шкіри.

Клінічні ознаки. Інкубаційний період триває зазвичай 3-8 днів, хвороба часто закінчується швидкою смертю. Патологічний процес полягає в запаленні головного та спинного мозку, що супроводжується сильною місцевою сверблячкою. Захворювання у котів проявляється у чотирьох наступних формах (А А Сулімов, В. І. Улас, 2000).

Класична форма перебігу характеризується початковим збудженням, що змінюються пригніченням, анорексією, посиленим слиновиділенням, блювотою, підвищеною спрагою. Кішка майже безперервно нявкає. Параліч глотки сприяє посиленню блювоти і слиновиділення, причому слина стає густою і набуває коричневого забарвлення. Кіт лиже передні лапи, тре мордочку, очі і область глотки, немов намагаючись позбавитися від чужорідного тіла в глотці. Іноді спостерігається розширення однієї зіниці. Характерний сильний свербіж в області губ, шиї, передніх лап, згодом - усього тіла.

Атипова форма захворювання характеризується стертою симптоматикою. Спостерігають депресію, порушення координації рухів, гіперсалівацію (рясна слинотеча), кішка пригнічена і не нявкає. Загибель настає протягом 1-2-х днів.

Третя форма захворювання - енцефаліт на. Більшість симптомів нагадують класичну, але окрім них реєструють агресивність, розлад координації рухів і паралічі.

Четверта форма, що зустрічається досить рідко, характеризується переважно симптомами гастроент ериту.Супроводжується болючістю черевця, розладами роботи ШКТ (блювота, пронос). Перебіг гострий, загибель тварин настає за лічені години. При діагностиці, перш за все, диференціюють хворобу Ауєскі від сказу.

Лікування. Найчастіше лікування не проводять. На ранній стадії можуть використовувати глобулін (вітафел), а також іммунофан або фоспреніл у поєднанні з антибіотиками (для попередження вторинних інфекцій), максідіном і гамавітом.

Профілактика. Обмежують доступ котів до поголів’я свиней та великої рогатої худоби небланополучних ферм. Постійно контролюють заселеність гризунами приміщень, де мешкають коти.

3.2.