ПРАВЕЦЬ

Правець (Tetanus) - гостре інфекційно-токсичне захворювання,

характеризується ураженням рухових клітин центральної нервової системи, викликає у людей та тварин клонічні та тонічні судоми поперечнополосатих м’язів.

В Україні простежується зональне районування правцю. На західні та південно-західні області країни припадає 57-62 % усієї захворюваності правцем. Природний резервуар збудника правцю існує і сьогодні, тому є реальна загроза виникнення захворюваності серед неімунних осіб. Найефективнішим методом попередження правцю є активна імунізація дітей, починаючи з трьохмісячного віку.

Збудник. Збудником правця є Clostridium tetanus - правцева паличка, яка належить до анаеробних мікроорганізмів. Clostridium tetanus має довжину 2-4 мкм, ширину - 0,3-0,6 мкм. За формою вона нагадує барабанну паличку завдяки спорі, розташованій в кінцевій частині клітини. Збудник правця, як типовий представник клостридій, має три характерні ознаки: є анаеробом, утворює спори і виділяє токсин.

На відміну від вегетативної форми, спори Clostridium tetanus дуже стійкі в зовнішньому середовищі, витримують нагрівання до 80 °С протягом 4-6 годин, а при кип'ятінні гинуть через 40-50 хвилин. Зміна температурних режимів не знищує спори, які роками зберігаються в ґрунті. Для інактивації збудника використовують 10%-і розчини гідроокису натрію або формальдегіду.

Стійкість. Основним фактором, що забезпечує Clostridium tetanus виживання та зберігання в природі, є зданість її до спороутворення. Спори мають високу стійкість. Вони витримують кип’ятіння до 50 хвилин. У висушеному стані спори зберігають життєдіяльність до 10-15 років. При попаданні в сприятливі умови (температура 36-38 °С, достатня вологість, наявність поживних речовин, відсутність кисню), спори переходять у вегетативну форму. Такі ідеальні умови створені в ранах.

Епізоотологія. Джерелом та резервуаром правцевої палички є травоядні тварини, гризуни, птахи і люди, в кишківнику яких знаходиться збудник правцю та виділяється в навколишнє середовище з фекаліями. Із ґрунту бактерії можуть попадати в приміщення, на різні предмети та матеріали. Захворюваність і смертність від правця залежать від багатьох чинників:

1) частоти, тяжкості і локалізації інфікованих ран;

2) можливості їх інфікування правцевою паличкою;

3) токсичності сероварів (серологічних варіантів) правцевої палички;

4) часу, що минув з моменту поранення до моменту лікування;

5) якості хірургічної обробки рани;

6) стану імунітету і неспецифічної реактивності організму;

7) віку і статі ураженої тварини;

8) складу ґрунту та кліматичних умов.

Встановлено, що асоціації правцевої палички з іншими мікроорганізмами, особливо анаеробними, діють сильніше, ніж чиста її культура.

Наявність на території великої кількості травоїдних тварин сприяє забрудненню ґрунту виділеннями, які містять як спори, так і правцеві палички.

Вхідними воротами можуть бути різні за характером та локалізацією відкриті рани (проколи, занози, порізи, потертості, відкриті переломи, опіки, відмороження, укуси, некрози, запальні процеси). Інфікування пупочної рани при недотриманні асептики при пологах може стати причиною правцю у новонародженних. Потрапляння збудника у рану не обов'язково призводить до розвитку захворювання. Для розвитку захворювання необхідний певний рівень вірулентності збудника, сприятливі місцеві умови, гіпоксія, наявність гематоми, сторонніх тіл (розчавлена рана з некротичними тканинами без доступу кисню), а також низька опірність організму.

Характерним для збудника правця є те, що він, проникнувши в рану, не поширюється за її межі. Водночас деякі автори вказують на можливість переміщення збудника в організмі і навіть виражену бактеріємію.

Патогенез. Потрапивши у сприятливі умови (довгий і вузький рановий канал, що забезпечує анаеробні умови, достатня кількість амінокислот, що утворюються при руйнуванні м'язової тканини), розмножуються і продукують сильний нейротропний токсин, що складається з двох компонентів: гістаноспазміну (невротоксину) і тетаногемолізіну.

Тетаноспазмін - це нейротоксин, який уражає центральну нервову систему. Згідно з однією теорією, цей токсин просувається з рани осьовими циліндрами периферичних нервів (по передніх, моторних, корінцях), потрапляє у спинний мозок, де уражає клітини передніх рогів. Частина токсину потрапляє в лімфу і кров, а з ними - у закінчення моторних нервів і далі в клітини передніх рогів спинного мозку і рухові ядра стовбурної частини головного мозку. З утворених тут осередків збудження рефлекторно уражаються м'язи, зумовлюючи типовий для правця симптом - їх ригідність. Тетаногемолізін руйнує еритроцити.

Клінічні ознаки. Інкубаційний період триває від декількох днів до місяця, в середньому не перевищує 1-2-х тижні. Розвиток інфекційної хвороби залежить від глибини рани, розмноження збудника та накопичення токсину.

У котів правець може протікати в локалізованій і генералізованій формах.

За генералізованої форми правця хода у кота утруднена, голова і шия витягнуті, хвіст піднятий, кінцівки розставлені, очі нерухомі, щелепи зжаті і внаслідок тризм ковтання утруднене або неможливе. Шум і світло підвищують рефлекторну збудливість, а також спазматичне скорочення м'язів тварини, посилюються судоми і напади. Накопичення нейротропного токсину веде до постійного подразнення нервової системи. Загибель тварини настає від асфіксії і виснаження. Як правило, реєструють ригідність м'язів у місці поранення, а потім параліч, випадання третьї повіки, підвищення температури, напруження і неприроднє положення вушних раковин, закидання голови (опістотонус).

Будь-який подразник - світло, звук, дотик - викликають у хворого судоми. Параліч м'язів призводить до неможливості самостійного прийому їжі, сечовипускання і дефекації. Характерний параліч жувальних м'язів, який називається тризмом, і «сардонічна посмішка» - параліч мімічних м'язів з неможливістю розімкнути щелепу (lockjaw).

Смерть, як правило, настає внаслідок паралічу дихального центру. Основні клінічні ознаки генералізованого правця: витягування хвоста, прогресивна тетанія м'язів, біль під час скорочення м'язів, диспноє, оскал (рефракція губної спайки), пролапс третьої повіки, складність відкрити пащу, лихоманка, болючість при сечовипусканні, ретракція повік, підняті очі, зморшкуватість лоба.

Патолого-анатомічні зміни. Правець не зумовлює в тканинах специфічних змін. Під час гістологічного дослідження в головному мозку виявляють іноді набрякання і вакуолізацію гангліозних клітин. У м'язах зустрічаються осередки некрозу, крововиливи, розриви м'язових волокон.

Рис. 39, 4. Локалізована форма правця у котів (фот о з інт ернет -ресурсу)

Рис. 41. Локалізована форма правця у котів (фот о з інт ернет -ресурсу)

Діагноз. У разі підозри на зараження тварини правцем потрібно диференціювати правець від захворювань, що мають схожу клінічну картину, і насамперед від сказу. Тому власник кота, які звернувся у клініку ветеринарної медицини, повинен бути готовий відповісти на питання ветеринарного фахівця про наявність укусу іншої тварини і вакцинації від сказу (пред'явити ветеринарний паспорт), можливості травми головного мозку (удар, автокатастрофа, падіння з висоти), частоту судомних нападів, їх характер і тривалість.

Для діагностики правця у котів і собак важливе значення має наявність закритої рани з некротизованими тканинами, яка є для збудника захворювання воротами інфекції. Необхідно провести дослідження крові. При правці може спостерігатися лейкоцитоз, що вказує на наявність запального процесу; гемоліз (руйнування) еритроцитів, що виникає під дією правцевого токсину. За біохімічним аналізом крові спостерігають підвищення креатинфосфокінази - ферменту, що міститься в серцевому і скелетних м'язах, а також в мозку. За результатами аналізу сечі можна встановити наявність міоглобіну - м'язового білка, що потрапляє в сечу через часте скорочення м'язів і їх пошкодження.

Обов'язково проводять бактеріологічне дослідження ранової рідини або пошкоджених тканин. При посіві на поживні середовища Clostridium tetani утворює невеликі прозорі колонії. Під мікроскопом збудник правця має вигляд барабанної палички - великої грампозитивної бацили зі спорами на кінці. Для підтвердження результатів бактеріологічного дослідження проводять біопробу на лабораторних тваринах.

Лікування. Успіх лікування правця у котів залежить від своєчасного звернення до ветеринарної клініки, а також уважності і турботливості з боку господарів у період реабілітації тварини після хвороби.

Специфічна терапія включає використання протиправцевої сироватки (ППС). Доза сироватки становить 20-80 тис. АО. Перед уведенням лікувальної дози проводять внутрішньошкірну і підшкірну проби за Безредком. Спочатку вводять 0,1 мл розведеної (1:100) сироватки внутрішньошкірно, через 20 хв. - 0,1 мл нерозведеної сироватки підшкірно. За негативного результату (діаметр папули не перевищує 0,9 см) решту підігрітої сироватки вводять внутрішньом'язово і внутрішньовенно. Половину дози сироватки вводять внутрішньовенно крапельно (розводять у ізотонічному розчині натрію хлориду у співвідношенні 1:10), другу половину - одномоментно внутрішньом'язово.

Сироватку вводять 2-3 доби поспіль, поступово зменшуючи дозу. Необхідно пам’ятати про ризик надчутливості, можливі алергічні реакції аж до анафілактичного шоку.

Треба пам'ятати, що застосування сироватки ефективне лише у перший період захворювання, оскільки вона нейтралізує лише токсин, що вільно циркулює в крові. Тому сироватку треба вводити у перші 2-3 доби. На токсин, фіксований нервовою тканиною, жоден із сучасних препаратів не діє.

Специфічна терапія включає і внутрішньовенне введення не менше як 10 000 ОД людського правцевого імуноглобуліну, розбавленого ізотонічним розчином натрію хлориду.

У літературі вказується на лікувальний ефект гомологічного антитоксину, тобто сироватки крові, одержаної від імунізованих або гіперімунізованих анатоксином донорів. Введення антитоксину треба поєднувати з антибіотикотерапією (внутрішньом'язово або внутрішньовенно) та ректальним уведенням у вигляді свічок 1 г метронідазолу через кожні 8 годин, що знищує мікроорганізми та запобігає подальшому виробленню токсину.

Важливе місце в комплексному лікуванні правця займає активна протисудомна терапія. За легких форм захворювання з інкубаційним періодом понад 2 тижні, рідкими приступами судом високий терапевтичний ефект досягається введенням нейроплегічних препаратів, 25 % розчину магнію сульфату (20-30 мл внутрішньом'язово). З нейроплегічних препаратів використовують аміназин, який справляє заспокійливий, протисудомний, аналгезуючий вплив (4 мл 2,5 % розчину 4-5 разів на добу внутрішньом'язово).

За середнього ступеня тяжкості правця з частими сильними судомами, розладами дихання показано введення великих доз нейроплегічних (50 мг аміназину через 6 годин), антигістамінних (димедрол, супрастин) препаратів у поєднанні з наркотичними засобами або хлоралгідратовими клізмами. За відсутності сечовипускання встановлюють уретральний катетер для постійного контролю діурезу. За допомогою лікарських препаратів стимулюють роботу кишківника для запобігання закрепів. Якщо тварина не може самостійно дихати, встановлюють трахеостому або тубус і підключають пацієнта до штучної вентиляції легенів.

У разі тяжкого перебігу правця, вираженого порушення дихання, яке загрожує асфіксією, частими болючими судомами застосовують міорелак-санти і проводять штучну вентиляцію легень. З метою корекції білкового, водно- електролітного балансу та кислотно-основного стану проводять коригуючу інфузійну терапію.

Хірургічне лікування правця полягає у широкому розкритті рани (особливо за сліпого поранення), видаленні некротизованих тканин, видаленні сторонніх тіл (уламки, скалки дерева, клапті одягу тощо), забезпеченні вільного відтоку ранового секрету, місцевому введенні антибактеріальних засобів. Рану ретельно промивають перекисом водню і пухко тампонують.

3.2.2.