Автоімунний тиреоїдит

Автоімунний тиреоїдит (зоб Хашімото) — захворювання щитоподібної залози, яке супроводжується підвищенням рівня антитіл до тканини цього органа.

Етіологія та патогенез. Захворювання може спричи­нити будь-який процес, який порушує цілість щитоподібної залози і сприяє проникненню її антигенів у кров.

Певне значення має спадкова схильність до алергічних і автоімунних захворювань.

З-поміж усіх антитіл до антигенів щитоподібної залози найбільше значення мають антитіла до мікросомального ан­тигену. Вони здатні справляти цитотоксичну дію на тканину залози. Є дані про те, що розвиток автоімунного тиреоїдиту пов’язаний з наявністю антигенів HLA-Bq, HLA-DKt і HLA-DK₅.

Клініка залежить від вираженості автоімунного процесу і ступеня ушкодження тканини щитоподібної залози. Це створює великий поліморфізм клінічних проявів захворюван­ня. На початку захворювання переважають ознаки дифузного токсичного зоба, у подальшому розвивається гіпотиреоз.

Хворі часто скаржаться на відчуття здавлювання в ділянці шиї, сиплість голосу, утруднене ковтання. Інколи виникає болючість у ділянці щитоподібної залози. Під час пальпації виявляють збільшену щільну залозу, яка не спаяна із суміжними тканинами.

У крові спостерігаються лімфоцитоз, моноцитопенія, гіпергаммаглобулінемія. Під час ехографії щитоподібної зало­зи виявляють неоднорідність ехоструктури, фіброзні тяжі та стовщення капсули, а під час аспіраційної біопсії — лімфоци- тарну та плазмоцитарну інфільтрацію.

Діагностика автоімунного тиреоїдиту ґрунтується на клінічних даних (ознаки гіпотиреозу, наявність зоба, не спа­яного із суміжними тканинами), виявленні високого титру антитіл до щитоподібної залози. Ураховують результати до­даткових досліджень.

Диференціальну діагностику проводять з адено­мою або раком щитоподібної залози, ендемічним і спорадич­ним зобом.

Лікування. Хворим на автоімунний тиреоїдит признача­ють тиреоїдні гормони, глюкокортикоїди, імунодепресивні препарати. За підозри на малігнізацію процесу проводять хірургічне лікування. Воно показане і при значному збільшенні щитоподібної залози.

Прогноз. Автоімунний тиреоїдит розвивається повільно. Працездатність хворих зберігається тривалий час.