Гіпотиреоз

Гіпотиреоз — захворювання, що розвивається внаслідок зни­ження або повного випадіння функції щитоподібної залози.

Етіологія та патогенез. Розрізняють первинний і вторинний гіпотиреоз.

Розвиток гіпотиреозу зумовлений дефіцитом тиреоїдних гормонів, який призводить до порушення обміну речовин, функціонального стану органів кровообігу, нервової та інших систем. Виникнення спонтанних форм гіпотиреозу пов’язу­ють з автоімунними порушеннями.

Клініка. Хворі скаржаться на загальну слабість, мерзля­куватість, сонливість, набряки, погіршення пам’яті, запори, сухість шкіри, випадання волосся. Захворювання розви­вається повільно. Шкіра у хворих здебільшого щільна, у складки не збирається. Вона бліда, з жовтим чи мармуровим відтінком.

До серцево-судинних проявів гіпотиреозу відносять бради­кардію, зміщення межі відносної серцевої тупості, ослаблен­ня серцевого поштовху, глухість тонів серця.

Органи дихання майже не змінюються. Іноді виявляють набряк носової раковини, стовщення голосових зв’язок.

Уражуються органи травлення. Спостерігаються анорексія, запори, метеоризм, ахлоргідрія, зниження тонусу та моторної функції кишок.

У хворих на гіпотиреоз виникають виражені нервово- психічні розлади: погіршення пам’яті, порушення функцій черепних нервів, парестезії, сонливість, депресія.

Розрізняють легку, середи ьоважку і важку форми гіпотиреозу.

Діагностика. Враховують клінічну симптоматику та ре­зультати лабораторних досліджень: зниження рівня тирокси­ну (норма — 51—141 нмоль/л) і трийодтироніну (норма 1,54— 3,85 нмоль/л) у крові, підвищення рівня тиротропіну (норма 0,35—5,5 нмоль/л).

Диференціальну діагностику первинного і вторин­ного гіпотиреозу проводять за результатами функціональних проб з тироліберином і тиротропіном. За відсутності реакції у відповідь на стимуляцію діагностують первинний (тиреоген- ний) гіпотиреоз.

У дорослих гіпотиреоз слід диференціювати з хронічним гломерулонефритом, атеросклерозом, анемією, алергічним набряком та енцефалітом, а в дітей — з рахітом, хворобою Дауна та різними формами нанізму.

Прогноз при гіпотиреозі сприятливий. Після проведен­ня замісної терапії в дорослих відновлюється працездатність.

Лікування. Хворим на гіпотиреоз призначають ти- реоїдні гормони. Найчастіше використовують тиреоїдин, ти­роксин і трийодтиронін.

Тиреоїдин — гормональний препарат з висушеної щито­подібної залози. Він містить гормони тироксин і трийодти­ронін. З очищених гормональних препаратів використовують трийодтироніну гідрохлорид.

Лікування тиреоїдними гормонами хворих молодого і се­реднього віку починають з оптимальних доз, а осіб літнього і старечого віку — з мінімальних. Через кілька днів дози пре­паратів збільшують. Доцільно призначати тироксин у комбінації з трийодтироніном. При спонтанному гіпотиреозі автоімунного генезу проводять курси лікування преднізоло­ном. У разі легкого перебігу гіпотиреозу працездатність збе­режена, середньоважкого — обмежена. Хворий на важкий гіпотиреоз непрацездатний.