5.9. Принципи діагностики доклінічного раку

Більшість підручників з медицини згідно з тра­диційним вченням пов'язують клініку раку (пухлин) зі значною втратою маси тіла, анемією, виражени­ми болями, втратою працездатності, кровотечами тощо.

Синдром «плюс-тканини» означає зміни від незначних, що виявляються за допомогою оптич­них приладів (проліферація нормальної тканини), до помітних на око вузлів.

Синдром порушення функції в онкологічних хворих визначає анатомічні порушення пошко­дженого органа: непрохідність при рості пухлини в стравоході, шлунку, кишках, механічна жовтяни­ця при обтурації жовчних шляхів, ателектаз при раку в просвіті бронха.

У клінічній онкології для виявлення раннього раку необхідно враховувати гіпофункцію окремих органів. Такий стан виявляється, наприклад, у зни­женні секреторної діяльності шлунка, печінки; по­рушення гормонального гомеостазу трапляються при виникненні раку ендометрія та грудної залози.

Особливу увагу слід звернути на наявність пе- редпухлинних захворювань. Будучи за своєю при­родою доброякісними процесами, вони за сприя­тливих умов легко малігнізують. Проблема пере- драку вивчається понад 100 років. Термін «передрак» впроваджений I. Ортом 1887 року. Точного виз- наченя передраку немає, бо процеси в тканинах і органах, які виникають перед розвитком зло­якісних пухлин, дуже різноманітні. Багато авторів дотримуються думки, що рак ніколи не розвива­ється на здоровому нормальному грунті.

як правило, спостерігається зниження їх диферен­ціації. Усі ці зміни неоднаково виражені в різних ділянках органа, що дає змогу говорити про етап- ність і мультицентричність процесу малігнізації.

Процес перетворення доброякісного перед­ракового процесу на рак є доволі тривалим і час­то розтягується на кілька років. До передракових захворювань зараховують усі доброякісні пухлини, які можуть малігнізуватися (аденоми, фіброми, нейриноми тощо), трофічні виразки і рубці на кін­цівках, дистрофічні зміни на слизових оболонках (лейкоплакія, еритроплакія), деякі хронічні захво­рювання (хронічна пневмонія, виразкова хвороба шлунка, хронічні гастрити і коліти), деякі вроджені аномалії (крипторхізм, тератоми). Завдання сучас­ного лікаря саме в тому і полягає, щоб зафіксува­ти передпухлинний стан, помітивши перші клінічні ознаки малігнізації (поява росту, зміна забарвлен­ня, кровоточивість, лімфорея, болючість тощо). Хоча ці симптоми не є специфічними для пухлин, нехтувати ними не слід, бо лише таким чином можна виявити багато ранніх стадій пухлинних за­хворювань.