5.10. Групи підвищеного онкологічного ризику

Особливості перебігу пухлинного процесу та­кі, що тривалий час пухлина клінічно себе не ви­являє. Від моменту перших змін на рівні генома до появи пухлини, яку можна клінічно визначити, час­то минає 10 років.

Розрізняють період індукції пухлини (трива­лість три—п'ять років), преінвазивну фазу— близь­ко трьох років, фазу інвазії (тобто клінічна поява пухлини— близько трьох років) і фазу дисеміна­ції, або термінальну фазу. Така тривалість перебігу робить реальними пошуки пухлини в доклінічному періоді, тобто тоді, коли від хворого не надходить жодних скарг. Зрозуміло, що лікування хворих у такій стадії процесу може бути радикальним, об­сяг оперативних втручань може бути значно мен­шим, а наслідки лікування, в розумінні повного ви­лікування і відсутності інвалідизації, значно кращими.

Загальна диспансеризація населення, яка була однією з основних доктрин радянської охорони здоров'я, на практиці не була здійснена. Рівень за­пущеності раку серед контингентів населення, які підлягали вибірковому диспансерному нагляду, суттєво не відрізнявся від загальної маси. Тому ви­никла ідея проводити цілеспрямовані профілактич­ні огляди тих груп населення, серед яких виник­нення злоякісних пухлин найімовірніше. Такі кон­тингенти отримали назву груп підвищеного ризику.

Для формування таких груп використовуються дані епідеміології та етіології раку. Фактори ризику розподіляються на дві групи: безумовні та умовні.

До безумовних факторів належать: вік, профе­сійні шкідливості, зв'язок з виробництвом. Справді, відомо, що рак шлунка виникає переважно в чо­ловіків віком понад 40 років. Тому здійснювати неприємну й дорогу процедуру гастрофіброскопії для виявлення раку шлунка в молодих осіб не­доцільно і нерентабельно. На виробництвах, по­в'язаних з аніліновими барвниками, рак сечового міхура є професійним захворюванням, тому серед такого контингенту робітників дослідження по­винні бути спрямовані на сечовидільну систему.

До умовних факторів належать: передракові стани, гормональні порушення, куріння тощо. Пе­редракові стани (гастрити, хронічні пневмонії, вроджені аномалії тощо) можуть бути основою для виникнення раку. Але багато людей живуть з такими станами довго і не хворіють на рак. Отже, умовні фактори треба враховувати, але при цьому слід правильно оцінювати їх можливу роль у ви­никненні раку.

Фактори ризику поділяються на професійні, соціально-побутові, конституціональні, кліматогео- графічні.

До груп підвищеного ризику належать ті кон­тингенти населення, у яких збіг окремих факторів ризику створює реальну загрозу виникнення зло­якісних пухлин. Групи підвищеного ризику най­ефективніше формувати серед організованих кон­тингентів населення в кілька етапів:

1) анкетування всіх працівників підприємства за спеціальними анкетами, створеними на основі статистичної оцінки (вартості) окремих симптомів;

2) комп'ютерне опрацювання анкет і вибір гру­пи, що підлягає поглибленому лікарському огляду;

3) лікарський огляд вибраних осіб з підозрою на онкологічну патологію і визначення контин­генту, який підлягає спеціальному, поглибленому

дослідженню — ендоскопічному, радіонуклідно­му, морфологічному і т. ін.;

4) спеціальне дослідження й остаточне фор­мулювання діагнозу;

5) скерування на відповідне лікування.

Визначення груп підвищеного ризику є реаль­ним шляхом для виявлення раку на ранніх стадіях, що дає змогу застосовувати органозберігаюче лі­кування.