Застосування радіонуклідної діагностики в онкології: можливості і помилки

Поряд із рентгенівськими дослідженнями, в онкології знайшли дуже широке застосування і радіонуклідні дослідження (РНД). В основу методу закладено принцип „мічених атомів”. Першим знайшов застосування радіоактивний фосфор (³²Р) для діагности­ки меланом і раку шкіри.

проводити динамічні спостереження, а також отримувати візуаль­не зображення органа і розподіл радіофармацевтичного препарату (РФП) у ньому. Онкологічна клініка не може вважатися сучасною, якщо в ній не застосовують радіонуклідних обстежень, інформація, отримана з допомогою радіофармацевтичних препаратів (РФП), часто є унікальною і принциповою для встановлення діагнозу. Час­то радіонуклідні дослідження доповнюють інші (рентгенологічні, ультразвукові).

Комбінація різних методів дослідження розширює можливості діагностики і має суттєве значення у виборі методу лікування. Як ві­домо, радіонуклідна діагностика базується на вибірковому нагро­мадженні міченої речовини в певних тканинах організму. Радіо- діагностична апаратура фіксує інформацію у формі цифрових да­них на певний момент або в динаміці (сканограми, сциниграми).

Залежно від від властивостей РФП нагромаджуються в пухлин­ній або здоровій тканині. Розрізняють „холодні” і „гарячі” вогнища — позитивне і негативне сканування. Але це не абсолютно достовір­ні дані — відсутність нагромадження (негативне сканування) РФП ще не свідчить про наявність злоякісного утвору. До цього можуть спричинити й інші патологічні процеси — запалення, кісти, добро­якісні утворення, рубцеві зміни та інше. Тому на практиці трапля­ються значним відсотком хибно-позитивні результати негативно­го сканування. Цей недолік може бути подоланий застосуванням додаткових методів дослідження і детального аналізу клініки, що спостерігається в пацієнтів. Кращі результати дає застосування ту- мортропних РФП або введення мічених антитіл у пухлину (це так зване позитивне сканування).

Підвищення результативності діагностики дає комбіноване за­стосування як позитивного, так і негативного сканування.

Підвищити надійність позитивного сканування можна, засто­совуючи гамма-камери з великою роздільною здатністю, а також апаратуру на зразок емісійного комп'ютерного томографа (SPECT) чи позитронного комп'ютерного томографа (РЕТ).

Радіонуклідна діагностика хоч і застосовується в різних сферах клінічної медицини, у силу певних історичних, наукових і організа­ційних обставин є де-факто частиною клінічної онкології. Рівночас­но вона є частиною ядерної медицини, що включає і радіонуклідну терапію. Радіоізотопна діагностика, будучи достатньо специфічною щодо пухлин, може суттєво доповнювати дані, отримані за допо­могою інших діагностичних методів (морфологічного, ультразву­кового, рентгенологічного тощо).

Комбінація вказаних методів із радіонуклідним розширює мож­ливості ранньої діагностики пухлин, можливості уточнення її лока­лізації (Т) і поширення (N, M), що для клінічної онкології має пер­шорядне значення. Радіонуклідний метод базується на вибірковій локалізації радіо-фармакологічного препарату (РФП) у певній структурі, де його легко виявити приладом, що фіксує радіоактивні промені. Будь-які патологічні процеси можуть вести до різкого зни­ження функції паренхіми органа і тим самим до втрати здатності нагромаджувати РФП. Це веде до хибно-позитивного результату сканування, який може завести клініциста в оману. Більш надійною є використання туморотронності РФП. Туморотронність препарату визначається багатьма факторами, які пов'язані з особливостями метаболізму певних органів, поглинанню певних речовин вибірко­во пухлинною тканиною, певними змінами в судинній сітці пухли­ни і з проникливістю судинних стінок. Є можливість використати антитіла, які в силу певних імунобіологічних особливостей прояв­ляють свою туморотронність.

Але відсутність певної специфічної для пухлини речовини не до­зволяє абсолютизувати і цього методу радіонуклідної діагностики. Він може стати джерелом діагностичних помилок. Треба пам'ятати, що хибно-позитивні результати трапляються значно рідше, ніж хибно-негативні. Це пояснюється деякими патофізіологічними особливостями, притаманними різним патологічним процесам. Як правило, туморотропні речовини не проникають у доброякісні пух­лини, кісти, у рубцьову тканину. Вони також не нагромаджуються в некротичних ділянках пухлини і можуть збиратися в запальних

вогнищах. Ці особливості легко можуть стати джерелом клінічних помилок.

Комбінація методів позитивного і негативного підвищує надій­ність результатів дослідження і дозволяє диференціювати пухлинні і непухлинні зміни. Характеристика самої пухлини також відіграє певну роль: дрібніші пухлини можна виявити позитивним скану­ванням з допомогою гамма-камер, а також за допомогою сучасні­ших приладів (комп'ютерного томографа або позитронного якіс­ного томографа — SPECT і PET), про що вже згадано в попередніх підпунктах.

Одним із негативних моментів радіоізотопного дослідження є променеве навантаження на хворого, яке необхідно по можливос­ті мінімізувати. Для зменшення радіаційного навантаження у про­цесі радіонуклідних досліджень уживають короткоживучі радіону­кліди, які отримують у спеціальних приладах — генераторах раді­оактивних речовин. Таким чином отримують технецій ^99мТс, індій ¹¹³In та інші. Для діагностики пухлин щитоподібної залози застосо­вують ¹²³J, ¹²⁵J, ¹³¹J. Радіоактивний фосфор ³²Р застосовують для діа­гностики ряду пухлин у різних органах. Для діагностики процесів у лімфатичній системі вдало комбінують непряму радіонуклідну лім- фографію з дрібнодисперсними колоїдними препаратами — ¹⁹⁸Au або ^99мТс із туморотропними речовинами ⁶⁷Ga. Метастази в кістки можна виявити фосфатами, поміченими ^99мТс і ¹⁸F. Методи радіо­ізотопної діагностики застосовують і для діагностики остеогенних сарком, феохромоцитом, нейробластом та інших.

Для раннього скринінгу використовують стандартні радіоіму- нологічні набори для визначення раково-ембріональних антигенів (PEA), альфа-фетопротеїна (АФП) та інших маркерів.

Радіоізотопна діагностика розвивається, займаючи все нові ніші в діагностиці злоякісних пухлин. Як і за інших технологічних мето­дів, для уникнення помилок треба звертати увагу на небайдужість методу для організму обстежуваного (радіаційне навантаження), застосування сучасних перевірених і безпечних апаратів, кваліфі­кацію персоналу, що проводить обстеження, на контакт із лікарями суміжних фахів, які беруть участь в обстеженні, на чітке розуміння

мети обстеження і можливостей методу, на покази і протипокази для застосування методів радіонуклідної діагностики.

7.