БРОНХОЕКТАТИЧНА ХВОРОБА

Бронхоектатична хвороба характеризується патологічним регіонарним розширенням і деформацією бронхів, локалізацією патологічного процесу в нижніх відділах легень, деструкцією еластичних і м'язових волокон стінки бронхів, порушенням їх дренажної функції, затримкою секрету, розвитком гнійно-за­пальних процесів, що призводить до важкого ураження легень і дихальної недостатності.

Бронхоектатична хвороба є дуже поширеним захворюван­ням легень, чоловіки хворіють значно частіше, ніж жінки.

Етіологія і патогенез. Бронхоектази можуть розвива­тися в дітей та дорослих. Найчастіше їх спричинюють обту- рація просвіту бронхів і деструкція їх стінок, що виникає на фоні запальних захворювань легень, а також застій бронхіаль­ного секрету та подальше його інфікування. Розвиток бронхо- ектазів спостерігається в зоні ателектазу, що виникає при об­струкції бронхів унаслідок рубцевих змін, сторонніми тілами або пухлинами, здавлювання бронха збільшеними лімфатични­ми вузлами. У дітей бронхоектази супроводжують коклюш, кір, вірусну та бактеріальну пневмонію, а в дорослих — бронхіаль­ну астму, туберкульоз, пневмоконіоз, пневмосклероз. Крім то­го, бронхоектази розвиваються при порушенні регіонарного кровотоку. Природжена неповноцінність бронхів (природжена слабкість бронхіальної стінки) є фактором ризику розвитку бронхоектазів. Це також стосується муковісцидозу, імуно- дефіцитних станів та інших природжених вад. При цьому повітропровідність і дренажно-очисна функція бронхів значно порушуються, їх стінки зазнають значних стійких морфо­логічних змін, а просвіт бронхів розширюється.

Патологічна анатомія. Розрізняють циліндричні, ве­ретено- і мішкоподібні розширення бронхів. Стінка бронхів атрофічна, в’яла, м'язові волокна і хрящі зазнають деструкції і заміщуються сполучною тканиною. Бронхоектази частіше локалізуються в базальних сегментах нижньої частки легень, у середній частці та язичкових сегментах. Навколо бронхоек- тазів виявляють ателектази, ділянки фіброзу, вогнища брон­хопневмонії та абсцеси, а також зміни в судинах. Як прави­ло, процес прогресує, бронхоектази поширюються на нові сегменти легень, при цьому розвиваються хронічний бронхіт, емфізема і легеневе серце. При виникненні амілоїдозу спо­стерігаються характерні зміни в нирках, печінці, селезінці та інших органах.

Класифікація. Розрізняють легку, важку й ускладнену форми захворювання, можливі фази ремісії або загострення. Зустрічаються також ригідні бронхоектази, які погано дрену­ються.

Клініка. Захворювання розвивається поступово, часто діаг­ностується в дитячому і підлітковому віці. Пізня діагностика пов'язана з тим, що бронхоектатичну хворобу нерідко помил­ково діагностують як хронічний бронхіт, хронічну пневмонію, туберкульоз та інші захворювання. Постійна скарга хворих — кашель з мокротинням слизового або слизово-гнійного ха­рактеру. Кількість мокротиння поступово збільшується до 300—500 мл на добу, воно виділяється «повним ротом», час­тіше зранку. При важкій формі захворювання мокротиння гнійне, з неприємним запахом (до 500—1000 мл на добу), при тривалому застою мокротиння в бронхах приєднується гниль­ний процес, мокротиння стає смердючим. У багатьох хворих спостерігається кровохаркання, а в мокротинні виявляють до­мішки крові. У період загострення хвороби з'являється слабість, посилюється кашель, збільшується кількість мокротиння, вини­кає біль у грудній клітці, підвищується температура тіла.

При бронхоектатичній хворобі можливі такі ускладнення, як обструктивний бронхіт, що може призвести до бронхіаль­ної астми, масивні легеневі кровотечі, емпієма плеври, спон­танний пневмоторакс, амілоїдоз, абсцес мозку. Бронхоекта- тичну хворобу слід диференціювати з хронічною пневмонією, полікістозом та абсцесом легень, туберкульозом, гіпоплазією легень, муковісцидозом.

Лікування. Застосовують антибактеріальні препарати (ан­тибіотики, сульфаніламіди, препарати фурагінового ряду) з урахуванням чутливості до них мікрофлори мокротиння. Ви­користовують різні шляхи уведення ліків. Найефективнішим є уведення препаратів за допомогою бронхоскопа або через- назально за допомогою катетера чи гортанного шприца. Дуже ефективні лікувальні бронхоскопії з промиванням бронхів і видаленням гнійного вмісту з їх просвіту, уведенням антибіо­тиків, протеолітичних ферментів (трипсин, хімотрипсин — по 10—20 мг на ізотонічному розчині натрію хлориду), муколі- тичних препаратів (2 мл ацетилцистеїну, 4—8 мг бромгексину на ізотонічному розчині натрію хлориду).

Радикальним методом лікування є видалення ураженої ділянки легень. При двобічних бронхоектазах показана паліа­тивна операція — видалення найбільш уражених сегментів ле­гень, особливо ділянки з ригідними бронхоектазами.

Прогноз при бронхоектатичній хворобі залежить від по­ширеності процесу, своєчасного лікування його загострення, наявності ускладнень.

Профілактика захворювання полягає в запобіганні гост­рим інфекційним процесам у легенях і своєчасному їх лікуван­ні, лікуванні загострень бронхоектатичної хвороби, усуненні шкідливих звичок та постійному загартовуванні організму.