Розміщення, ділянка і середовище хоспісу.
Реалізація основних положень концепції хоспісу не може здійснюватися без створення певного архітектурного середовища, що забезпечує фізичний, психологічний та емоційно-естетичний комфорт хворим, їхнім родичам, співробітникам та волонтерам хоспісу.
До теперішнього часу немає однозначної визначеності щодо питання, які мають бути хоспіси - окремими установами або відділеннями у структурі лікарень загального типу (далі - ЛЗТ). Аналіз зарубіжних даних дозволяє виділити три варіанти розміщення хоспісів:
1) Хоспіси, що розміщуються на самостійній території (хоспіси св. Крістофера і св. Ганни в Англії, хоспіс у м. Познань, Польща, хоспіси у Німеччині, хоспіс у Будапешті, Угорщина, Хоспіс Червоного Хреста у Зальцбургу, Австрія, хоспіс у м. Кіжмарок, Словаччина, Івано-Франківська обласна лікарня «Хоспіс», Харківський обласний центр ПХД, Херсонська обласна лікарня «Хоспіс» і ін.).
2) Хоспіси, що розміщуються в окремому приміщені на території лікарні (хоспіси в Монреалі і Нью-Гавене в США, хоспіси в Канаді, Хоспіс святої Ержебет у м. Мішкольц, Угорщина, Волинська обласна лікарня «Хоспіс» у Луцьку, хоспіс Київської міської онкологічної лікарні і ін.).
3) Хоспіси, вбудовані в приміщення лікарні (хоспіс у м. Тренчин, Словаччина, хоспіс у м. Лодзь, Польща, хоспісні відділення у США, паліативне відділення Київської міської клінічної лікарні №2, паліативне відділення Виноградівської центральної районної лікарні Закарпатської області).
Прибічники будівництва хоспісів на території ЛЗТ (Carey, Eibach, Twycross і ін.) вважають, в умовах ЛЗТ діяльність хоспісу буде економічнішою і дозволить використовувати інфраструктуру ЛЗТ на користь пацієнтів хоспісу. Важливим аргументом є і можливість ротації кадрів у випадках неможливості для працівника постійно працювати у хоспісі.
Для реалізації перших двох варіантів розміщення хоспісів здійснюється спорудження нової або реконструкція старої будівлі, яка придатна для розміщення хоспісу.
Реконструкція будівлі для хоспісу повинна здійснюватись з урахуванням концепції хоспісу. Вибір приміщення повинен передбачати близькість хоспісу до церкви або монастиря. Зарубіжний досвід функціонування хоспісів показує, що переважна більшість добровільних помічників (волонтерів) формується з числа прихожан і чернечого корпусу.Однією з головних особливостей при вирішенні питання про розміщення хоспісу є вимога малоповерхового приміщення. Ця вимога обумовлена комплексом взаємно доповнюючих причин, зокрема:
- хоспіс призначений для важких, а отже, фізично ослаблених хворих, для яких надлишкова поверховість будівлі (навіть за наявності ліфта) може привести до збільшення енерговитрат і виявитися додатковим стресом-чинником;
- малоповерхове приміщення дозволяє найприродніше вирішувати проблему гумманізації архітектурного середовища і зв'язки із довкіллям. З урахуванням зарубіжного досвіду оптимальним вважається розміщення хоспісу у одно-, двоповерхових будівлях.
Не менш важливою архітектурною особливістю є вимога до зовнішнього вигляду будівлі хоспісу. Приміщення повинно мати вигляд будинку коттеджного типу, яке швидше нагадувало б індивідуальне житло або будинок відпочинку, а не лікарню для вмираючих хворих. Хоспіс, разом з прилеглою до нього територією, повинен стати «містом відпочинку і душевного спокою». Будівля хоспісу повинна мати житловий, а не лікарняний вигляд. Прилегла до хоспісу територія, має бути охайною, зручною для прогулянок.
При формуванні внутрішнього середовища хоспісу необхідно передбачити створення умов, максимально наближених до домашніх. Атмосфера затишку, домашньої обстановки позитивно діє на пацієнтів хоспісу і його родичів. Приміщення для персоналу слід робити стриманими, зручними для роботи і відновлення сил протягом чергування. Внутрішнє середовище хоспісу повинно забезпечити хворому можливість для спілкування і усамітнення, сприяти формуванню позитивного настрою, спокою, активної діяльності і релігійних відправлень.
При проектуванні палат слід передбачити різноманітність їх місткості та інтер'єру (для пацієнтів різного віку і важкості). Перевага віддається палатам на 1, 2 і 3 ліжка. Палати повинні мати більшу площу, ніж в традиційних стаціонарних медичних установах.
Родинні зони мають включати одну велику загальну кімнату і куточок для родича в палатах пацієнтів. Наявність невеликої кухні (зазвичай, що примикає до родинної зони) для загального користування із спеціальними пристосуваннями для підігрівання або приготування індивідуальної їжі є важливою складовою домашньої атмосфери у хоспіс та попередженню інституалізації.
Естетичне сприйняття створюється за рахунок садка-галереї з вікнами (оранжереї), використання в дизайні приміщення великої кількості живописних творів, особливо із зображенням природи, а також скульптур, мініатюр, статуеток і інших форм образотворчого мистецтва.
Створення хоспісу повинно враховувати, що ідеальним середовищем для вмираючого є будинок, де працюють високопрофесійні, чуйні і хороші люди і саме це повинно стати визначальним чинником діяльності хоспісу.
На заході широко розвинене поняття «медичного капеланства» - це коли при хоспісах та відділеннях паліативної допомоги весь час «чергує» духовна особа, зазвичай чорниця- сестра милосердя. Капелан є насамперед людиною довіри. Він має дати можливість людям вірити в те, що ми можемо довіряти йому і довіряти один одному. Визначною рисою капелана є його терпеливість у налагодженні контакту з хворою або вмираючою людиною, саме в критичній життєвій ситуації - тоді, коли найбільше потрібна допомога.
Цінність капеланського служіння також в духовній опіці над медичним персоналом. Медичний персонал - це ті ж самі люди, які потребують опіки, оскільки щоденно зіштовхуються з невимовними стражданнями людей. Для гуманного розвитку паліативної опіки співпраця церкви і держави є вкрай необхідною. В житті людини багато визначних подій, але найзначущі дві - народження та смерть. До народження в більшості випадків всі готуються ретельно. А ось смерть, хоча вона є таким самим природнім і невідворотним процесом, завжди неочікувана, принаймні думки про неї відганяють подалі. А дарма, адже всі ми смертні. Усвідомивши це, наше суспільство і влада усвідомить і значення паліативної допомоги. Те, якими будуть останні дні нашого життя, ми вирішуємо вже зараз.
В Україні медичне капеланство розвивається на добровільних засадах, в той час як необхідно прийняти відповідний нормативний документ про медичне капеланство, який дозволив би надати цьому явищу офіційний статус, закріпивши духовну особу в штаті хоспісів.
Еще по теме Розміщення, ділянка і середовище хоспісу.:
- Розміщення аптек
- Філософія і Кодекс Хоспісу.
- Особливості допомоги ВІЛ-інфікованим дітям у хоспісах.
- Розділ 8. Пухлини щелепно-лицевої ділянки
- Зовнішнє середовище закладів охорони здоров’я
- Економічне середовище.
- Соціокультурне середовище.
- Надання інформації' населенню про стан навколишнього природного середовища
- Політико-правове середовище.
- Критерії відбору та показання для направлення хворого на ВІЛ-інфекцію/СНІД до хоспісу.
- Історична довідка про розвиток хоспісів та паліативних відділень у світі та Україні.
- Ультразвукова діагностика пухлини
- У галузі законодавства та нормативно-правових актів
- Бінокулярний зір
- ОТОГЕННІ АБСЦЕСИ ВЕЛИКИХ ПІВКУЛЬ МОЗКУ ТА МОЗОЧКУ
- ХРОНІЧНА АТРОФІЧНА ПРОСТА НЕЖИТЬ (RHINITIS CHRONICA ATROPHICA SIMPLEX)
- Австрія.
- ЛЕКЦІЯ 9 СЛУХОВИЙ АНАЛІЗАТОР
- Загальні вимоги до виробничих зон