<<
>>

Актуальність надання паліативної допомоги в Україні.

Найбільш гострою демографічною проблемою сучасної України є надзвичайно високий рівень смертності населення, який невпинно зростає рік від року. За даними Державного комітету статистики України, впродовж останніх п’яти років смертність в Україні становить близько 800 тисяч осіб на рік, у 2008 році смертність населення досягла рівня 16,2%o.

Структура смертності за причинами смерті в Україні залишається незмінною впродовж останнього десятиліття. Перше місце посідають хвороби системи кровообігу. У 2007 р. на цей клас хвороб припадало більше як 480 тисяч (або 63,0%) смертних випадків. Від злоякісних новоутворень у 2007 р. померло понад 90 тисяч (або 11,8 %) наших співвітчизників, від зовнішніх причин захворюваності і смертності, які включають нещасливі випадки, травми та отруєння, а також самогубства, - більше як 65 тисяч осіб (або 8,6 %).

Сьогодні в Україні на обліку в онкологічних лікувально-профілактичних закладах перебуває понад 910 тисяч хворих на злоякісні новоутворення, щороку виявляється 160 тисяч нових випадків цього захворювання. В Україні щороку помирає близько 100 тисяч онкологічних хворих і більш ніж 5 тисяч хворих на СНІД1 (за офіційною статистикою Українського Центру СНІДу -2005 рік - 2188 померлих від СНІДу; 2006 рік - 2425; 2007 рік - 2908; 2008 рік - 2714; 2009 рік - 2458 (за оперативними даними). Тільки 5% цих людей помирають в медичних закладах, де отримують необхідну спеціалізовану медичну допомогу і адекватне знеболення. Близько 85% пацієнтів помирають вдома, а решта 10% - в інших місцях.

За даними національних та міжнародних експертів, в Україні щороку близько 500 тисяч осіб щороку потребують паліативної та хоспісної допомоги, зокрема, дорослих і дітей в термінальних стадіях онкологічних і серцево-судинних захворювань, СНІДу і туберкульозу, хворих з важкими травматичними і дегенеративними ураженнями головного і спинного мозку, периферичної нервової системи і опорно-рухового апарату, інвалідів та людей старечого віку тощо.

Окрім того, члени сім’ї паліативних пацієнтів також потребують професійної допомоги. Коли в сім’ї з’являється невиліковно хвора людина, особливо впродовж останніх місяців та тижнів перед смертю, це спричиняє зниження якості життя усієї родини та стає причиною тяжких психоемоційних, соціальних та економічних розладів її функціонування. Тому, окрім спеціалізованої медичної допомоги, такі пацієнти та їхні близькі потребують також відповідної психологічної і духовної підтримки - тобто паліативної допомоги. Якщо до кількості паліативних хворих додати ще по 1 - 2 родичів, які доглядають за ними, то виходить, що близько 1,5 млн. осіб щороку потребують паліативної та хоспісної допомоги, страждаючи від фізичного та морального болю, від безсилля допомогти рідній людині. Мільйони наших громадян змушені витрачати свій робочий час для догляду за помираючими, що завдає державі та сім’ям значних економічних втрат.

За попередніми експертними оцінками, в Україні повинно бути не менше 3 тис. стаціонарних ліжок. За підрахунками експертів ВООЗ, потреба в паліативній допомозі становить на 100 тисяч населення в середньому 7 стаціонарних ліжок і 10 хворих, які потребують паліативної допомоги вдома. Виходячи з цього, в Україні повинно бути не менше 3,7 тисяч паліативних ліжок. Крім цього, близько 85 тисяч хворих щоденно потребують паліативної допомоги вдома. А яка ж реальна ситуація в нашій країні?

Слід зазначити, що система охорони здоров’я України поки що не може забезпечити доступність паліативної допомоги для більшості людей, які її потребують. Станом на кінець 2009 р. стаціонарна паліативна допомога надавалася пацієнтам у 19 закладах хоспісної та паліативної допомоги: відділеннях інтенсивної сестринської опіки, хоспісних і паліативних відділеннях при багатьох онкологічних центрах, диспансерах, багатопрофільних лікувальних закладах або у хоспісах, в яких разом розгорнуто близько 650 паліативних ліжок. Сюди включені також недержавні хоспіси, створені благодійними релігійними організаціями.

В деяких регіонах впроваджується опіка на дому з елементами паліативної допомоги. Такі відділення створені у великих обласних центрах, тому більшість людей, які мають потребу у паліативній допомозі, особливо, мешканці невеликих міст та селищ взагалі не можуть її отримати.

Станом на 1 грудня 2009 р. в Україні у системі МОЗ України діють 5 стаціонарних хоспісів та 13 паліативних відділень, що мають загалом 521 стаціонарне ліжко; 7 центрів профілактики та боротьби з ВІЛ/СНІД мають до 50 хоспісних ліжок та ще 36 ліжок для хворих на СНІД в комунальних закладах охорони здоров’я. 3 хоспіси є благодійними установами, а їх співзасновниками є місцеві управління охорони здоров’я (65 ліжок). Матеріально-технічна база діючих хоспісів та відділень хоспісної допомоги ще не відповідає міжнародним стандартам, а умови перебування хворих у цих закладах не завжди задовільні. У цих закладах надається медична та елементи соціальної, психологічної і духовної підтримки. Проте, необхідно зазначити, що більшість громадян України не мають доступу до адекватної ПХД згідно міжнародних стандартів. Потребує налагодження координація та інтеграція зусиль Міністерства охорони здоров’я, Міністерства праці та соціальної політики, інших причетних міністерств, а також громадських організацій. Не вистачає медичних кадрів, які одержали спеціальну підготовку з цього фаху.

Основною проблемою медпрацівників є велика завантаженість, недостатність тимчасового ресурсу для виконання всіх обов'язків. Це значно знижує якість і ефективність допомоги, що надається.

Підтримується розвиток паліативної допомоги в регіонах і з цією метою ініціюється створення відповідних робочих груп та/або осередків Асоціації паліативної допомоги. Так, в м. Харкові діє Міська робоча група з паліативної допомоги. Створення групи та початок розробки цього проекту є першим та унікальним досвідом, вперше в Україні Міська рада виділила 3 млн. грн. на 2007 р. на розвиток цього виду допомоги людям. Відкриття міського хоспісу у Харкові планується на початок 2010 р.

В м. Черкаси створено Координаційну Раду з питань розвитку паліативної допомоги та затвердження Концепції розвитку ПХД у м. Черкаси (рішення Черкаської міськради від 16.05.2007 р., № 476), відкрито відділення паліативного догляду на базі лікарні № 2. Асоціація паліативної допомоги проводить навчання медичного персоналу.

В м. Луганськ за підтримки Головного управління охорони здоров’я у жовтні 2007 р. було створено ініціативну групу з розвитку паліативної допомоги у Луганській області. Група об’єднує соціальних, медичних працівників, журналістів, духівництво, представників правозахисних організацій. Це - перший крок на шляху удосконалення надання паліативної допомоги у місті та області.

В Миколаївській обл. готується відповідне розпорядження Голови обласної державної адміністрації щодо створення координаційної ради. Активну участь у процесі підготовки до створення Ради відіграють обласний протитуберкульозний диспансер, обласний онкологічний диспансер, обласний шпиталь інвалідів війни, а також обласний благодійний фонд боротьби з туберкульозом «Віта-Лайт».

Проходить громадське обговорення розроблений за участі Всеукраїнської Асоціації паліативної допомоги, Всеукраїнської Ради захисту прав і безпеки пацієнтів, Асоціації медичних працівників, Медичного інформаційно-аналітичного центру «Вектор» та інших національних та регіональних НУО Проект Концепції розвитку паліативної допомоги в Україні. Після доопрацювання Концепція, та інші матеріали, зокрема, проект Стратегії впровадження паліативної допомоги в Україні, будуть представлені на розгляд фахівців Міністерства праці та соціальної політики, Міністерства охорони здоров’я, Міністерства у справах сім’ї та молоді та інших державних і недержавних установ.

Серед кращих хоспісів України слід зазначити відділення паліативної медицини Київської міської онкологічної лікарні, яке було відкрито у 2001 р. У січні 2008 р. було збудовано новий сучасний корпус на 25 ліжок, який відповідає кращим міжнародним стандартам.

Відділення паліативної медицини представлено стаціонарним відділенням і патронажною службою, що обслуговує 70 хворих на дому. Рішення щодо госпіталізації хворого приймається з урахуванням конкретної ситуації, домашньої обстановки, важкості загального стану хворого, його бажань. Паліативні хворі у відділенні отримують безкоштовну медичну та соціальну допомогу, медико-соціальну реабілітацію та психологічну підтримку. Середній термін перебування в стаціонарі становить 17,7 днів. Наркотичне знеболення отримують близько 85% хворих.

Умови перебування хворого у відділенні паліативної медицини мають деякі особливості. Палати розраховані на 1 ліжко (є тільки одна палата на 4 ліжка). У кожній палаті є санітарний вузол, функціональне ліжко, зручні меблі, телевізор, радіоприймач для виклику медичної сестри. На добу чергує 3 медичні сестри, 4 молодших медичних працівники, додатково вдень — 1 маніпуляційна та 1 перев’язувальна медичні сестри. У палатах передбачені умови для цілодобового перебування родичів хворих. Також є зимовий сад (для прогулянок хворих), бібліотека та відеотека. На території відділення функціонує православна церква св. Великомучениці Варвари.

Але, на жаль, таких хоспісів в Україні поки що одиниці. В деяких закладах, у яких побували наші експерти, ситуацію можна охарактеризувати тільки як незадовільну, і навіть жахливу. Наприклад, хоспісне відділення Київської міської клінічної лікарні № 10 розташоване у будинку, який побудували ще 1917 року. На стінах скрізь плісень. Хоспіс потребує капітального ремонту приміщення, де люди з невиліковним діагнозом могли б гідно дожити свого віку. Крім цього однією з найгостріших проблем є нестача якісних ліжок та звичайних матраців.

Законодавчою основою для розвитку ПХД в нашій державі є Конституція України та Закон України «Основи законодавства України про охорону здоров’я» від 19.11.1992 року N 2801-XII зі змінами і доповненнями:

«Ст. 27 Конституції України: Кожна людина має невід’ємне право на життя. Ніхто не може бути свавільно позбавлений життя.

Обов’язок держави - захищати життя людини. Кожен має право захищати своє життя і здоров’я, життя і здоров’я інших людей від протиправних посягань.

Ст. 49 Конституції України: Кожен має право на охорону здоров’я, медичну допомогу та медичне страхування. Охорона здоров’я забезпечується державним фінансуванням відповідних соціально-економічних, медико-санітарних і оздоровчо- профілактичних програм.

Держава створює умови для ефективного та доступного для всіх громадян медичного обслуговування. У державних і комунальних закладах охорони здоров’я медична допомога надається безкоштовно; існуюча мережа таких закладів не може бути скорочена. Держава сприяє розвиткові лікувальних закладів усіх форм власності.»

За роки незалежності вийшли декілька наказів МОЗ України, у яких згадуються питання ПХД. Але найбільш інтенсивно розвиток ПХД почав здійснюватися впродовж останніх років, завдяки ініціативі та консолідованим зусиллям громадських організацій, в першу чергу Всеукраїнської Асоціації паліативної допомоги та Всеукраїнської Ради захисту прав та безпеки пацієнтів, науковців і лікарів, міжнародній підтримці.

Наказом МОЗ України від 06.07.2006 р. була створена Міжвідомча робоча група з питань паліативної допомоги населенню, у яку увійшли представники МОЗ, Міністерства праці та соціальної політики, громадськості. Робоча група вивчала ситуацію щодо мережі та діяльності, потужності існуючих в системі МОЗ хоспісів, а також орієнтовних потреб та пропозицій регіонів і розробила пропозиції щодо зміни нормативно-законодавчої бази, основні положення Концепції паліативної допомоги в Україні.

На підсумковій Колегії МОЗ України у 2008 р. Міністр охорони здоров’я України В.М.Князевич визначив розвиток системи паліативної та хоспісної допомоги в числі 10 пріоритетних напрямків діяльності Міністерства.

Крім того Міністерством охорони здоров'я України видано наказ від 17.04.2008 р. № 210 «Про створення Координаційної ради з паліативної та хоспісної допомоги при МОЗ України», якій було доручено розробити «Державну програму розвитку системи паліативної допомоги в Україні на період до 2014 року». У Координаційній раді працюють представники як уряду, так і громадських організацій.

У липні 2008 р. Наказом МОЗ України № 159-О від 24.07.2008 р. був створений Інститут паліативної та хоспісної медицини, який визначений як базова (головна) науково- методична та клінічна установа МОЗ України з питань паліативної і хоспісної допомоги.

Наказом МОЗ України від 26.06.2009 р. № 463 затверджені Заходи Міністерства щодо розвитку паліативної допомоги в Україні на 2009 -2010 роки, готується наказ «Про організацію паліативної та хоспісної допомоги в Україні», продовжується робота над удосконаленням нормативно-правової бази ПХД, триває розробка Державної цільової програми розвитку паліативної і хоспісної допомоги на період до 2014 р..

Наразі до публічного обговорення запропоновано проект Закону України «Про внесення змін до Основ законодавства України про охорону здоров’я», який розміщено на офіційному Інтернет-сайті МОЗ України. Даним проектом Закону вперше, на рівні саме

Закону запроваджується поняття «паліативна допомога». Так, у відповідності до статті 47 зазначеного проекту Закону записано:

«1. На останніх стадіях перебігу невиліковних захворювань пацієнтам та членам їх сімей надається паліативна допомога, яка включає комплекс заходів, спрямованих на поліпшення якості життя пацієнта, полегшення його фізичних та емоційних страждань, надання психосоціальної і моральної підтримки сім'ї хворого.

2. Порядок надання паліативної допомоги визначається МОЗ».

Разом із тим в сфері надання допомоги людям з невиліковними хворобами залишається чимало проблемних невідкладних питань. Найактуальніше - доступність ефективного знеболювання.

Умовою ефективності надання паліативної допомоги є міжсекторальна інтеграція зусиль та координація діяльності державних органів та недержавних організацій. Україна підгримує міжнародний досвід, коли саме громадські організації, зокрема, Всеукраїнська асоціація паліативної допомоги, Рада захисту прав та безпеки пацієнтів та їхні регіональні осередки стали ініціаторами та беруть безпосередню участь у процесі створення та розвитку системи паліативної допомоги в Україні.

Нижче подається аналіз основних проблем надання паліативної допомоги в Україні.

5.2.

<< | >>
Источник: А.В. Царенко та ін.. Звіт за результатами дослідження щодо ВПРОВАДЖЕННЯ СИСТЕМИ ПАЛІАТИВНОЇ ДОПОМОГИ ЛЮДЯМ, ЩО ЖИВУТЬ З ВІЛ в рамках проекту «Підтримка профілактики ВІЛ/СНІДу, лікування та догляду для найуразливіших груп населення України» 2007- 2011р.р. за підтримки Глобального фонду боротьби зі СНІД, туберкульозом та малярією. 2010

Еще по теме Актуальність надання паліативної допомоги в Україні.:

  1. Неконтрольований Біль. Зобов’язання України забезпечити надання паліативної допомоги згідно з принципами доказової медицини, 2011
  2. Огляд: паліативна допомога і знеболення
  3. Актуальність проблеми паліативної та хоспісної допомоги.
  4. Розділ 4. Принципи та підходи до надання паліативної та хоспісної допомоги. Етичні принципи паліативної допомоги та духовна підтримка.
  5. Підходи до надання паліативної допомоги.
  6. Етичні принципи паліативної допомоги та духовна підтримка.
  7. Служби надання паліативної та хоспісної допомоги.
  8. Актуальність надання паліативної допомоги в Україні.
  9. Основні проблеми надання паліативної допомоги в Україні.
  10. Розділ 6. Стандарти якості надання паліативної та хоспісної допомоги.
  11. Розділ 7. Порівняльний аналіз національного законодавства у сфері забезпечення прав паліативних хворих та міжнародних стандартів і нормативно-правових актів, що гарантують базові права і свободи людини та регулюють надання паліативної і хоспісної допомоги.
  12. Співпраця громадських організацій та держави щодо забезпечення прав паліативних хворих в Україні.
  13. Аналіз ситуації щодо дотримання прав паліативних хворих в Україні.
  14. Основні принципи педіатричної паліативної допомоги (за визначенням ВООЗ).
  15. ВСТУП - ТБ ТА ПАЛІАТИВНА ДОПОМОГА
  16. ТРУДНОЩІ, ПОВ'ЯЗАНІ З ТБ В КОНТЕКСТІ ПАЛІАТИВНОЇ ДОПОМОГИ
  17. 3 ВПРОВАДЖЕННЯ ДОПОМОГИ ДЛЯ ХВОРИХ НА ТБ ДО ПРОГРАМ ПАЛІАТИВНОЇ ДОПОМОГИ
- Акушерство и гинекология - Анатомия - Андрология - Биология - Болезни уха, горла и носа - Валеология - Ветеринария - Внутренние болезни - Военно-полевая медицина - Восстановительная медицина - Гастроэнтерология и гепатология - Гематология - Геронтология, гериатрия - Гигиена и санэпидконтроль - Дерматология - Диетология - Здравоохранение - Иммунология и аллергология - Интенсивная терапия, анестезиология и реанимация - Инфекционные заболевания - Информационные технологии в медицине - История медицины - Кардиология - Клинические методы диагностики - Кожные и венерические болезни - Комплементарная медицина - Лучевая диагностика, лучевая терапия - Маммология - Медицина катастроф - Медицинская паразитология - Медицинская этика - Медицинские приборы - Медицинское право - Наследственные болезни - Неврология и нейрохирургия - Нефрология - Онкология - Организация системы здравоохранения - Оториноларингология - Офтальмология - Патофизиология - Педиатрия - Приборы медицинского назначения - Психиатрия - Психология - Пульмонология - Стоматология - Судебная медицина - Токсикология - Травматология - Фармакология и фармацевтика - Физиология - Фтизиатрия - Хирургия - Эмбриология и гистология - Эпидемиология -