<<
>>

ХРОНІЧНІ РОЗЛАДИ ТРАВЛЕННЯ І ЖИВЛЕННЯ

Поняття про нормотрофію і дистрофію. До поняття пормотрофія (ейфорія), заданими М.С.Маслова, Г.Н.Спсранського, О.Ф.Тура, входять:

1) чиста, рожева, бархатиста шкіра без ознак гіповітамінозу;

2) нормальні товщина підшкірної основи, тургор тканин, тонус м’язів;

3) психомоторний розвиток, позитивний психоемоційний тонус, що відповідають віку; 4) розвиток скелета, що відповідає віку, відсутність ознак рахіту; 5) хороший апетит і нормальна робота всіх органів; 6) добра опірність до інфекції; 7) маса тіла, зріст, індекси фізичного розвитку відрізняються від норми не більш як на 5%.

Дистрофія - хронічний розлад живлення. До дистрофії відноситься: 1) гіпотрофія, яка проявляється зниженням маси тіла дитини, недостатнім відкладенням жиру, порушенням загального стану дитини; 2) паратрофія характеризується надмірним збільшенням маси тіла дитини і надлишковим відкладенням підшкірного жиру.

Гіпотрофія - хронічний розлад живлення переважно дітей раннього віку. Тепер у нашій країні тяжкі форми гіпотрофії зустрічаються рідко, що пов’зано з підвищенням матеріального і культурного рівня населення, організацією дитячого харчування з використанням адаптованих молочних сумішей і спеціальних консервованих продуктів.

Гіпотрофія характеризується зменшенням маси тіла, зросту, зміною шкіри і підшкірної основи, порушенням функції багатьох органів і систем, зниженням опірності організму до інфекції.

Причини: 1. Аліментарні - порушення вигодовування, зменшення кількості грудного молока при гіпогалактії, недоїдання дитини у зв’язку зі зниженням або відсутністю апетиту, нестача в харчуванні білка, рідше жиру і вуглеводів, використання в харчуванні розведеного коров’ячого молока, дефіцит ретинолу, аскорбінової кислоти і вітамінів групи В.

2. Інфекційні - гострі та хронічні захворювання з локалізацією в травному каналі і поза ним.

3. Конституційні фактори - природжені аномалії, недоношеність, алергічний та ін.

діатези.

4. Несприятливі умови навколишнього середовища - погані побутові умови (сире, тісне приміщення, що погано провітрюється). Неправильний режим дня, дефекти в організації активного неспання, недостатній сон, відсутність позитивних емоцій, прогулянок на свіжому повітрі, надмірне закутування і перегрівання.

Розрізняють природжену (пренатальну), і набуту (постна- тальпу) гіпотрофію. Природжена гіпотрофія зумовлена впливом шкідливих факторів на організм вагітної жінки і плід під час вагітності і пологів (токсикози вагітності, гострі і хронічніинфекції, вплив вібрації, фізичних і психічних травм, дефекти харчування і режиму, наявність у матері захворювань серцево-судинної, ендокринної та ін. систем, анемії. Гіпоксія, пологова травма плоду).

При гіпотрофії порушується нормальна функція травного каналу. Знижується кислотність, активність ферментів шлунка, підшлункової залози, сповільнюється свакуаторна функція шлунка і кишок. Порушується білковий, жировий, вуглеводний, вітамінний і водно- сольовий обмін.

Загальний стан дитини порушується. Дитина стає млявою, періоди апатії змінюються неспокоєм. Порушується сон. Знижується апетит, іноді розвивається негативний рефлекс до їжі. Зменшується підшірна основа, товщина шкірної складки на животі на рівні пупка стає меншою від 1 см.

Залежно від порушення живлення розрізняють три ступені гіпотрофії.

Гіпотрофія І ступеня характеризується потоншанням підшкірної основи на тулубі і кінцівках, дефіцитом маси тіла до 20%. Шкіра стає блідою, тургор тканин знижений. Сон, апетит і випорожнення незначно порушені або збережені. Спостерігається схильність до запору.

Гіпотрофія 11 ступеня діагностується при майже повному зникненні підшкірної основи на животі і кінцівках, зменшенні її на обличчі та відставанні в масі тіла на 20-30%. Шкіра бліда, суха, в’яла. Тургор тканин значно знижений. М’язова гіпотонія. Апетит відсутній. Можуть спостерігатися зригування, блювання при примусовому годуванні. Випорожнення малі. Загальна опірність організму знижена.

Нервово-психічний і фізичний розвиток дитини загальмований. Сон неспокійний. Періоди збудження змінюються в’ялістю, апатією, адинамією. Температура тіла з добовими коливаннями 1°С і більше.

При гіпотрофії Ш ступеня (атрофії) підшкірної основи немає на тулубі, кінцівках і обличчі, дефіцит маси перевищує 30%. Шкіра бліда, з сіруватим відтінком, суха, зморшкувата. Обличчя старече. Слизові оболонки сухі. Тканини в’ялі. Гіпотонія м’язів. Апетит відсутній. Толерантність до їжі різко знижена, виникають диспепсичні розлади. Дитина в’яла, апатична, іноді монотонно кричить, неспокійна. Всі параметри фізичного і нервово-психічного розвитку знижені. Визначають анемію, ознаки згущення крові через зневоднення. Зниження реактивності призводить до частих ГВІ, пневмонії, отиту, гнійно-септичних захворювань.

Прогноз при гіпотрофії залежить від ступеня тяжкості захворювання, віку дитини, наявності ускладнень, правильності діагностики і своєчасності лікування. Він значно серйозніший при вроджених гіпотрофіях, ніж при набутих.

Лікування направлено на усунення етіологічного фактора, раціональну дієтотерапію, призначення вітамінів, ферментів, нормальних і стимулюючих засобів, забезпечення відповідних гігієнічних умов середовища і виховання.

Основний принцип дієтотерапії при гіпотрофії - поступове, але систематичне підвищення енергетичної цінності їжі. Усувають одноманітність у вигодовуванні, коригують основні харчові інгредієнти.

Для поліпшення травлення застосовують соляну кислоту, натуральний шлунковий сік, панкреатин, складні ферментні препарати (фестал, дигестал, мезим-форте та ін.).

Призначають вітамінотерапію - ретинол, аскорбінову кислоту, холекальциферол, тіамін, рибофлавін, пірндоксин, нікотинову кислоту, ціанокоболамін.

При гіпотрофії 11-111 ст. призначають гормональну терапію.

.Як стимулятор використовують імуноглобулін (3 ін’єкції) через 2-3 лні по 1,5 мл. При анемії застосовують мікроелементи (мідь, кобальт), препарати заліза всередину (гемостимулін, лактат заліза) Стимулюючий ефект має ультрафіолетове опромінення, але при III ступені гіпотрофії воно шкідливе.

При 1 і II ступенях призначають масаж і лікувальну гімнастику, які сприятливо впливають на обмінні процеси і психомоторний розвиток дитини.

Головними принципами лікування гіпотрофії повинні бути комплексність, сувора індивідуальність з урахуванням ступеня тяжкості захворювання, особливостей психомоторного і фізичного розвитку, дефіциту маси тіла і толерантності до їжі.

Профілактику гіпотрофій належить починати в антенатальному періоді, забезпечуючи фізіологічний перебіг вагітності, санацію хронічних вогнищ інфекції, раціональне харчування, гігієнічний режим майбутньої матері. Вагітну жінку потрібно готувати до годування дитини грудьми, в післяпологовому періоді проводити боротьбу з гіпогалактією. Дитина повинна одержувати збалансоване харчування з оптимальним вмістом основних харчових інградієнтів, вітамінів, мінеральних солей. Організація правильного догляду, режиму, загартовування дитини, оберігання від інфекційних захворювань, своєчасне лікування хвороб запобігають розвитку гіпотрофії. Особливої уваги погребують недоношені, діти з двійнят, діти, що перебувають на штучному вигодовуванні, хворіють на рахіт, анемію. Важливу роль відіграє підтримання доброго емоційного тонусу дит ини. Для цього потрібно постійно ласкаво спілкуватися з нею, давати дитині яскраві кольорові іграшки.

Паратрофія (несправжній стан живлення) характеризується надмірним збільшенням маси тіла дитини і надлишковим відкладенням підшкірного жиру. Вона може розвиватися через постійне перегодовування ди тини, ендокринні розлади. Надлишок вуглеводів у їжі дитини призводить до порушення трофічних процесів. Розрізняють парагрофію з переважанням маси над зростом, з нормальною масою і зростом, з надмірнми масою і зростом.

Клінічно паратрофія проявляється блідістю і сухістю шкіри і слизових оболонок, збільшенням товщини підшкірної основи. зниженням тургору тканин, м’язовою гіпотонією, неспокійним сном, ознаками рахіту, деяким відставанням у психомоторному розвитку. Випорожнення іноді часті, нестійкі. Опірність організму знижена. Часто бувають гострі респіраторні вірусні інфекції, отит, диспепсія, перебіг яких важкий, з ознаками зневоднення. При аналізах крові у дітей з паратрофією визначають анемію, рідше лейкоцитоз, лімфоцитоз, еозинофілію.

Лікування грунтується на нормалізації вигодовування дитини. До дієти вводять овочеві страви, їжу збагачують білками, вітамінами. Обмежують кількість вуглеводів. Корисні масаж, гімнастика, прогулянки, загартовування, стимулююча терапія, вітамінотерапія.

При профілактиці паратрофії використовують ті ж заходи, що й при запобіганні гіпотрофії. Основою її є раціональне вигодовування, правильний режим і догляд за дитиною.

5.7.6.

<< | >>
Источник: Коцур Н.І.. Основи педіатрії і гігієни дітей раннього та дошкільного віку: Навчальний посібник. - Чернівці: Книги - XXI,2004. - 576 с.. 2004

Еще по теме ХРОНІЧНІ РОЗЛАДИ ТРАВЛЕННЯ І ЖИВЛЕННЯ:

  1. Травлення та обмін речовин в організмі людини.
  2. Хвороби органів травлення
  3. ХРОНІЧНІ РИНІТИ
  4. ХРОНІЧНІ СИНУЇТИ
  5. ХРОНІЧНІ БРОНХОЛЕГЕНЕВІ ЗАХВОРЮВАННЯ
  6. Хронічні неспецифічні захворювання легень
  7. ГОСТРА РЕВМАТИЧНА ЛИХОМАНКА ТА ХРОНІЧНІ РЕВМАТИЧНІ ЗАХВОРЮВАННЯ СЕРЦЯ
  8. ГОСТРІ РОЗЛАДИ ТРАВЛЕННЯ У ДІТЕЙ РАННЬОГО ВІКУ
  9. ОСОБЛИВОСТІ Й ГІГІЄНА ОРГАНІВ ТРАВЛЕННЯ В ДИТЯЧОМУВІЦІ
  10. ХВОРОБИ ОПЕРОВАНОГО ШЛУНКА
  11. ФУНКЦІОНАЛЬНІ ГАСТРОІНТЕСТИНАЛЬНІ РОЗЛАДИ
  12. диспансерний нагляд ТА ТРИВАЛИЙ ДОГЛЯД ЗА ДІТЬМИ З ХРОНІЧНОЮ ПАТОЛОГІЄЮ
  13. ФУНКЦІОНАЛЬНІ H ОРГАНІЧНІ ЗАХВОРЮВАННЯ СТРАВОХОДУ, ШЛУНКА ТА ДВАНАДЦЯТИПАЛОЇ КИШКИ
  14. Короткий зміст
  15. Амілоїдоз
  16. Виділення.
- Акушерство и гинекология - Анатомия - Андрология - Биология - Болезни уха, горла и носа - Валеология - Ветеринария - Внутренние болезни - Военно-полевая медицина - Восстановительная медицина - Гастроэнтерология и гепатология - Гематология - Геронтология, гериатрия - Гигиена и санэпидконтроль - Дерматология - Диетология - Здравоохранение - Иммунология и аллергология - Интенсивная терапия, анестезиология и реанимация - Инфекционные заболевания - Информационные технологии в медицине - История медицины - Кардиология - Клинические методы диагностики - Кожные и венерические болезни - Комплементарная медицина - Лучевая диагностика, лучевая терапия - Маммология - Медицина катастроф - Медицинская паразитология - Медицинская этика - Медицинские приборы - Медицинское право - Наследственные болезни - Неврология и нейрохирургия - Нефрология - Онкология - Организация системы здравоохранения - Оториноларингология - Офтальмология - Патофизиология - Педиатрия - Приборы медицинского назначения - Психиатрия - Психология - Пульмонология - Стоматология - Судебная медицина - Токсикология - Травматология - Фармакология и фармацевтика - Физиология - Фтизиатрия - Хирургия - Эмбриология и гистология - Эпидемиология -