ЗАХВОРЮВАННЯ ОРГАНІВ ТРАВЛЕННЯ У ДІТЕЙ СТАРШОГО ВІКУ

Гострий гастрит - гостре запалення слизової оболонки шлунка.

Причинами захворювання найчастіше є огріхи в дісгі: недоброя­кісна, груба, гостра їжа, а також їжа, забруднена бактеріями і токсинами, надмірне вживання жирних або солодких страв, великої кількості незрілих фруктів і ягід, дуже холодна або гаряча їжа.

Початок гострий. Через кілька годин після приймання їжі виникає відчуття важкості в надчеревній ямці, нудота, блювання, біль у животі. Блювотні маси містять частково неперетравлену їжу. Блювання найчастіше дає полегшення. З’являються головний біль, слабкість, млявість. Язик сухий, з білувато-сірим нальотом. Апетит знижений. Випорожнення нестійкі. Температура тіла субфсбрильна, рідше висока. Іноді тахікардія, глухість серцевих тонів, непритомність. При своєчасному і правильному лікуванні через 1-3 дні настає клінічне видужання. Прогноз сприятливий.

Лікування. Шлунок промивають 0,5-1%-ним розчином натрію гідрокарбонату, перевареною водою або ізотонічним розчином натрію хлориду через зонд. Якщо немає зонда, в домашніх умовах дитині дають випити 2-4 склянки теплої води і викликають блювання, натискуючи на корінь язика. Після промивання шлунка всередину дають сольове проносне, роблять очисну клізму. Дитину укладають у постіль, зігрівають, дають теплого чаю, потім 5 %-ний розчин глюкози, ізотонічний розчин натрію хлориду. Грілка на живіт заспокоює біль, зменшує рухові та секреторні розлади шлунка. При симптомах зневоднення й інтоксикації внутрішньовенно краплинно вводять глюкозосольові розчини, гемодез.

Профілактика і детриту складається із таких заходів: 1) забезпечення правильного харчового режиму (регулярний прийом їжі, раціональний її склад по кількості і якості); 2) дотримання правил приготування їжі, збереження і видачі; 3) дотримання правил особистої гігієни дітьми і персоналом ДДЗ; 4) своєчасна діагностика захворювання й ізоляція хворого від інших дітей: 5) санітарно-освітня робота з бат ьками з питань режиму та гігієни харчування в домашніх умовах; 6) спостереження педіатра за дитиною після перенесеного захворювання.

Ентероколіт і коліт зустрічаються у дітей різного віку. Вони можуть бути наслідком перенесених гострих шлунково-кишкових захворювань (стафілококового ентероколіту, коліінфекції, сальмоне­льозу, дизентерії тощо), лямбліозу, глистової інвазії. Морфологічно визначають катаральні, фібринозні або виразкові (неспецифічні) зміни слизової оболонки кишок.

При хронічному ентериті відмічаються незначний біль у животі, зрідка блювання, понижене живлення, болючість при пальпації в черевній ділянці, водянисті світло-жовтого кольору випорожнення 5-6 разів на добу, які містять нсперстравлсні маси у вигляді пластівців. Хронічний коліт характеризується колькоподібним болем, іноді тенезмами при дефекації, зрідка нудотою і блюванням.

При хронічному ентероколіті випорожнення нестійкі, пронос чергується з нормальними випорожненнями або запором, у періоді загострення можуть спостерігатися загальна слабкість, нездужання, відсутність апетиту.

В періоді загострення на 12-14 год. призначають водно-чайну паузу, потім протягом 2-3 днів дають киселі, желе, сир, протерті супи і каші. В наступні дні вводять протерті м’ясо і рибу, яйця, картоплю, вершкове масло. Дієта повинна бути повноцінною, але оберігати кишки. Тривалий час.не можна вживати сирих овочів і фруктів, бобових, чорного хліба. При больовому синдромі спазмолітичні засоби (папаверин, платифілін, но-івпу), теплові процедури на ділянку кишок. При ентероколіті рекомендуються вітаміни групи В і аскорбінова кислота, ферменти (панкреатин, панзинорм, фестал, ораза та ін.).

Профілактика хронічного ентероколіту й коліту передбачає своєчасне лікування гострих шлунково-кишкових захворювань, лямбліозу, гельмінтозів, раціональне харчування і режим, загальнозміцнюючі заходи.

Холецистит-запалення жовчного міхура. У дітей захворювання зустрічається у вигляді гострого холециститу переважно при наявності каменів у жовчному міхурі.

Причини захворювання - інфекція і застій жовчі. Мікроорганізми можуть потрапити в жовчний міхур із дванадцятипалої кишки, а також через кров і лімфу із інших органів, при карієсі зубів, хронічному тонзиліті, отиті та ін. Причини застою жовчі - порушення її відтоку при дискінезії жовчних шляхів, запальних змінах в жовчевиводящих шляхах (холангіт).

При холангіті спостерігається: збільшення печінки, здуття живота, хворобливість при пальпації. У дітей раннього віку захворювання проявляється загальною інтоксикацією: підвищується температура тіла, можуть бути диспепсії, метеоризм, жовтушність шкіри, білкової оболонки очей, іноді знебарвлюються випорожнення.

При холециститі спостерігаються приступоподібні болі в правій половині живота (підребер’ї), печія, нудота, блювання, підвищення температури тіла, збільшення печінки.

Профілактика холециститів — правильне харчування і режим, боротьба з ожирінням і запорами.

В дошкільних закладах обстежуються діти з нестійкими випорожненнями.

1. Які особливості органів травлення у дітей раннього віку і як їх потрібно враховувати в процесі виховання?

2. Як потрібно доглядати за зубами в ранньому і дошкільному віці?

3. Які найбільш поширені захворювання ротової порожнини зустрі ча­ються у дітей? Яка їх профілактика?

4. Які функціональні порушення травлення найчастіше зустріча­ються у дітей, їх прояви і профілактика?

5. Які причини і прояви гострих розладів травлення у дітей раннього віку?

6. Які причини і прояви хронічних розладів травлення і живлення у дітей?

7. Які найбільш поширені захворювання органів травлення зустрічаються у дітей дошкільного віку, їх прояви і профілактика

У дошкільному закладі:

1. Провести з дітьми раннього віку заняття по формуванню гігієнічних навиків догляду за ротовою порожниною.

2. За даними медичної документації, медперсоналу і вихователів виявити в прикріпленій групі дітей з хронічними розладами травлення. Встановити причину цих порушень, скласти план корекційних і оздоровчих заходів для цих дітей.

5.7.7.