ОПІКИ СТРАВОХОДУ

Опіки стравоходу можуть бути термічними та хімічними. Від глибини ураження тканини розрізняють 3 ступеня опіку стравоходу:

1 ступінь — ушкоджуються поверхневі шари епітелію;

2 ступінь — ушкоджуються та омертвіють більш глибокі шари слизо­ вої оболонки;

3 ступінь — некроз всієї слизової оболонки, підслизового та м'язово­ го шарів.

Хімічні опіки стравоходу зустрічаються нерідко. Вони викликаються лугами — їдким натрієм (каустичною содою), їдким калієм, нашатир­ним спиртом або сильними кислотами — сірчаною, азотною, карболо­вою, соляною, оцтовою, лимонною. У деякому числі спостережень склад ушкоджуючої рідини залишається невідомим для надаючих пер­шу допомогу медичних працівників. Особливу небезпеку представля­ють каустична сода та оцтова кислота, т.я. вони мають широке застосу­вання в домашньому господарстві. Ці речовини проковтують випадко­во при неправильному зберіганні. Нерідко їх випивають маленькі діти, а іноді і дорослі - замість води, горілки або квасу. Випадково взяті до ро­ту кислота або луг зазвичай відразу ж випльовуються. У таких випадках опік виникає головним чином в порожнині ротата глотки, дуже небага­то опікаючої речовини потрапляє у стравохід. Велику кількість випива­ють самогубці, тому у них опік займає значну поверхню стравоходу.

Проковтування їдкої рідини супроводжується опіком слизової обо­лонки порожнини рота, глотки, стравоходу, шлунка та іноді гортані. Найбільш сильний опік відбувається в місцях фізіологічних звужень, тобто в місцях, де їдка речовина затримується довше. Ступінь опіку за­лежить від кількості випитої рідини, її концентрації та в'язкості.

Найбільш важкі явища в стравоході розвиваються після опіку їдкими лугами, які глибоко проникають в тканини. Опік тканин, викликаний їдкими лугами, викликає вологий некроз — колікваційний.

З кислот в нисхідному порядку по ступеню викликаємого ураження тканин можна назвати сірчану, азотну, карболову. Оцтова, лимонна кислота, а також нашатирний спирт призводять до значно менших по­шкоджень. Кислоти викликають сухий некроз — коагуляційний, який розповсюджується менш глибоко, ніж колікваційний.

Патологічна анатомія. Виділяють 4 стадії ураження стінки страво­ходу.

1 — гіперемія та набряк слизової оболонки.

2 — утворення виразок та грануляцій, наступає через 10—14 днів та триває декілька тижнів.

Ю.В.Мітін. ОториноХііришол огія

3 — утворення рубців, які можуть бути поверхневими, у вигляді пере­ тинок та клапанів, або грубими, кальозними.

4 — утворення звужень різного ступеня, стадії рубцювання та стено- зування тривають від двох місяців до декількох років.

З плином часу ділянка стравоходу над звуженням розширюється та перетворюється у дряблий мішок.