Тракційно-регматогенне відшарування сітківки.

Якщо відшарування задньо-гіалоїдного кортексу відбувається гостро по всій поверхні, а на периферії сітківки є клапанний або дірчастий наскрізний дефект, то виникає тракційно-регматогенне відшарування сітківки.

Якщо відшарування сітківки залишити без хірургічного лікування, воно стане тотальним, розпочнеться хронічний увеїт, вторинна катаракта, гіпотонія та субатрофія ока. Рідко буває, що відшарування не прогресує і залишається стаціонарним упродовж кількох років. Основні скарги при відшаруванні сітківки - це фотопсії на початку розвитку процесу, відчуття "завіси" у полі зору, плаваючі помутніння.

Найчастіше розриви сітківки з'являються у верхньозовнішньому квадранті очного яблука відповідно до місця прикріплення верхнього косого м'яза. Розриви частіше бувають клапанні, півмісяцеві, підковоподібні. Через розрив під сітківку зі склоподібного тіла проникає рідина, яка відшаровує сітківку у вигляді міхура різного розміру і форми. Хворі зазвичай скаржаться на зниження гостроти зору, випадіння поля зору. При дослідженні поля зору виявляють дефекти відповідно до місця розташування відшарованої сітківки. Діагностику відшарування здійснюють шляхом ретельного офтальмоскопічного дослідження. Велике значення для діагностики відшарування сітківки має ультразвук. Для виявлення розривів на крайній периферії очного дна проводять гоніоскопію і циклоскопію із застосуванням тридзеркальної лінзи Гольдмана. У світлі, що проходить, на тлі червоного рефлекса, видно вуалеподібну плівку сірого кольору, яка при рухах очного яблука коливається подібно до вітрила на вітрі. Судини сітківки стають звитими, набувають темно-лілового кольору, ніби перегинаються через нерівномірно відшаровану зону сітківки. Рухливість сітківки із збільшенням тривалості захворювання зникає. Відшарована сітківка поступово потовщується, стає ригідною, погано розправляється і набуває вигляду білих або сіруватих тяжів та зіркоподібних складок.

Лікування. Для профілактики відшарування сітківки при периферичних розривах та ґратчастій дегенерації потрібно проводити кріопексію або периферичну лазерну коагуляцію сітківки.

Для відновлення прилягання сітківки виконують склеральне та екстра- склеральне пломбування. Якщо під сітківкою накопичилось багато рідини, то її видаляють шляхом пункції. При великих розривах сітківки та вітрео-ре- тинальних тракціях застосовують трансциліарну вітректомію. Окрім маніпуляцій із сітківкою для відновлення її прилягання, під час вітректомії видаляють вітрео-ретинальні тракції, створюють простір для тампонади у вітре- альній порожнині та видаляють задньогіалоїдну мембрану, на якій ростуть новоутворені судини, і відбувається гліозно-фіброзна проліферація. Саме при вітректомії можливо видалити помутніння склоподібного тіла, сторонні тіла та фрагменти кришталика, що дислокувався у склоподібне тіло (мал. 8.5).

Для інтравітреальної тампонади застовують силіконову олію (густина 1000-5000 сантістокс), важкі рідини (перфторорганічні сполуки) та гази, що здатні розширюватись (сульфургексафторид, перфторетан та перфторпропан).

Показання до вітректомії:

1) тракційне відшарування сітківки;

2) тракційно-регматоненне відшарування навіть на периферії сітківки, оскільки субретинальна рідина швидко переміщується під сітківкою;

3) попередження росту епіретинальної мембрани після перфоруючих поранень ока;

4) гігантські ретинальні розриви, особливо задньої локалізації, які неможливо локалізувати екстрасклеральним пломбуванням.

Деякі офтальмологи виділяють також інші показання до вітректомії, однак вони є відносними.

Серед післяопераційних ускладнень вітректомії слід згадати вторинну катаракту після надмірного розширення газу, емульсифікацію і потрапляння силіконової олії в передню камеру та, як наслідок, вторинну офтальмо- гіпертензію і стрічкоподібну дегенерацію рогівки.

До інтраопераційних ускладнень вітректомії можна віднести появу ге- мофтальму при підвищенні артеріального тиску та супутній гіпоглікемії у хворих на діабет. Протягом 1-3 місяців після операції можливий рецидив відшарування, що пов'язане з ятрогенними мікророзривами навколо склеротомій та з невиявленими до операції розривами.

Прилягання сітківки відбувається в середньому впродовж 18 місяців. Резидуальне відшарування нейроепітелію після вітректомії є причиною недостатнього відновлення зору.

Новоутворення сітківки. До дійсно злоякісних новоутворень сітківки належить ретинобластома. Це захворювання виникає в перші місяці (20%) або в перші роки (55%) життя дитини.