СЕРЦЕВО-СУДИННА НЕДОСТАТНІСТЬ

За нормальних умов серцево-судинна система оптимально забезпечує потреби органів і тканин у кровопостачанні. При цьому стан кровообігу визначається: а) діяльністю серця; б) тонусом судин; в) станом крові (її загальною і циркулюючою масою, а також реологічними властивостями).

Недостатність кровообігу - це стан, при якому серцево-судинна система не забезпечує потреби тканин і органів у кровопостачанні: а) доставці до них із кров’ю кисню і субстратів метаболізму; б) транспорту від тканин вуглекислого газу і метаболітів. Найбільш частою причиною недостатності кровообігу є розлад функцій серцево-судинної системи.

У медицині розрізняють серцеву, судинну та серцево-судинну недостатність. Ці поняття мають багато спільного, але дечим відрізняються.

Серцева недостатність - це певний комплекс ознак, який свідчить про неспроможність серцевого м’яза в оптимальному режимі рухати кров по судинах. Різні серцеві захворювання спричиняють ослаблення м’яза серця, зменшують його скоротливу здатність. Внаслідок цього може з’явитися застій крові, порушується обмін речовин, живлення та кисневе забезпечення тканин організму. Захворювання має хронічний перебіг, і пацієнт може багато років жити з ним, перш ніж буде поставлений діагноз. Серцева недостатність, сама по собі не хвороба, вона обтяжує перебіг багатьох хвороб.

Судинна недостатність - це хвороба, основною ознакою якої є зменшення тонусу судин і неспроможність їх адекватно рухати кров. Хвороба може бути хронічною або гострою (раптовою), що має різні прояви - непритомність, колапс та шок.

При серцево-судинній недостатності одночасно уражені і серце, і судини. У таких випадках поєднуються симптоми і методи лікування.

По усьому світі десятки мільйонів людей страждають від серцевої недостатності, і кількість пацієнтів з таким діагнозом збільшується щороку.

Причинами серцевої недостатності є різнобічні (первинні і вторинні) ураження серцевого м’яза, що призводить до порушення скоротливої функції міокарда. До основних причин слід віднести такі захворювання і ураження серцево-судинної системи: вади серця (вроджені і набуті); артеріальна гіпертензія (гіпертонічна хвороба і симптоматичні гіпертензії); легеневе серце, ішемічна хвороба серця (інфаркт міокарду, стенокардія, атеросклеротичний і постінфарктичний кардіосклероз); міокардити і міокардіальний кардіосклероз; кардіоміопатії; захворювання щитоподібної залози з порушенням серцевого ритму, перикардит.

Рис. 61. Причини серцевої недостатності

Серцева недостатність може бути гострою і хронічною. Гострою серцевою недостатністю називають патологічний стан, при якому відносно швидко розвивається недостатність кровообігу такого вираження, що втрачається функція якогось органу (органів) чи виникають в ньому патологічні зміни, які є безпосередньою загрозою для життя хворого. Незважаючи на причини, гостра серцева недостатність є критичною для життєдіяльності людини внаслідок розвитку синдрому малого серцевого викиду (СМСВ), що потребує надання невідкладної допомоги. Частіше зустрічається хронічна серцева недостатність.

В основі серцевої недостатності лежить порушення скоротливої функції міокарду, що є наслідком порушення обмінних процесів в зміненому патологічним станом серцевому м’язі.

Рис. 62. Патогенез серцевої недостатності

Серцева недостатність може бути з боку правої частини серця (правого шлуночка та передсердя) або лівої. Якщо є недостатність кровообігу лівої частини серця, це спричиняє не лише погане кровозабезпечення органів, а й затримку крові на рівні легень. У наслідок переповнення кров’ю легень виникає

задишка, кашель, свистячі хрипи, клекотливе дихання, іноді кровохаркання.

ЛІВОШЛУНОМКОВА НЕДОСТАТНІСТЬ КРОВООБІГУ

Рис. 63. Схема лівошлуночкової недостатності кровообігу

У разі порушення роботи правої частини серця серцево-судинна недостатність проявляється набряками стоп, гомілок, стегон, а згодом, внаслідок застою венозної крові - попереку. Прогресування набряків може призвести до того, що ноги стають повними й тяжкими, шкіра на них лисніє, тріскається і з ранок витікає серозна рідина. Згодом відбувається накопичення рідини і в порожнинах: у плевральній, черевній, серцевій сумці.

Рис. 64. Схема правошлуночкової недостатності кровообігу

Причини виникнення хронічної недостатності такі ж, як і гострої. Однак причина діє поступово довший період і не так сильно, щоб призвести до розвитку гострої лівошлуночкової недостатності.

Класифікація хронічної серцевої недостатності Українського наукового товариства кардіологів (2000) передбачає виділення клінічних стадій СН, які відповідають стадіям недостатності кровообігу за класифікацією М.Д. Стражеска та В.Х. Василенка (1935):

Рис. 65. Клінічне визначення хронічної серцевої недостатності

СН І - поява задишки, тахікардії, втоми лише при фізичному навантаженні.

СН ІІА - ознаки застою в одному з кіл кровообігу (частіше малому), які можна усунути при проведенні відповідної терапії.

СН ІІБ - ознаки застою в обох колах кровообігу, які є постійними, повністю не зникають, незважаючи на лікування.

СН ІІІ - тяжкі розлади гемодинаміки з розвитком незворотних змін в органах, загальною дистрофією, інколи виснаженням, повною втратою працездатності.

Рис.

Рис. 67. Об’єктивні ознаки хронічної серцевої недостатності

Рис. 68. Ураження органів і систем при хронічній серцевій недостатності

На відміну від аналізу скарг хворого, більш точну інформацію для виявлення початкових стадій серцевої недостатності можна отримати при застосуванні додаткових методів дослідження, наприклад, тестів з навантаженням.

від висхідного р івня). Реєстровані параметри повинні забезпечити задовільну інформацію про стан хворого. До них відносять: частоту серцевих скорочень за 1 хв, артеріальний тиск, електрокардіограма, а також показники об’ємів серця.

Лікувально-профілактичні заходи у хворих з серцево-судинною недостатністю починають зі створення оптимальних фізичних і емоційних умов життя та роботи. Обмеження звичних навантажень може бути достатнім для зникнення перших ознак серцевої недостатності. Велику увагу відводять оптимізації режиму виходу хворого з періоду обмеженої фізичної активності до трудової діяльності.

Реабілітація серцево-судинної недостатності передбачає застосування загальних заходів, спрямованих на:

а) зменшення ризику нових пошкоджень міокарда (припинення куріння, нормалізація маси тіла, припинення вживання алкоголю, контроль рівня артеріального тиску та цукру в крові);

б) підтримання балансу рідини;

в) фізичні вправи (помірні фізичні навантаження, пристосовані до можливостей хворого, уникати важких ізометричних вправ).

Відомо, що перебіг серцево-судинної недостатності обтяжується при неправильному харчуванні. Тому варто дотримуватися кількох нескладних рекомендацій:

• основна порція щоденного раціону має припадати на першу половину дня;

• їжу потрібно приймати невеличкими порціями через 2-3 год;

• кількість спожитої рідини на добу має дорівнювати 1-1,5 л;

• зменшення споживання солі (не більше 4 г на добу);

• не вживати жирних та смажених страв, надавати перевагу вуглеводам рослинного походження, які легко засвоюються (виноград, родзинки, фрукти, овочі);

• доцільно вживати овочі і фрукти, які мають сечогінний ефект: курага, родзинки, печена шкірка картоплі (краще червоних сортів), петрушка, кріп, топінамбур, кавуни, дині, гарбуз, вівсяна, гречана і ячмінна каші, банани,

71 /

⅛'>;

Рис.

Проба з навантаженням показана в тих випадках, коли при дослідженні в стані спокою не виявляють серцевої недостатності. Найбільш поширені проби Мастера, велоергометрія. При пробах з навантаженням визначається субмаксимальна здатність хворого серця (збільшення частоти пульсу на 75%

фініки;

• корисні також нежирна риба і м’ясо (кріль, курка), молоко та молочні продукти, морепродукти;

• продукти, крім овочів, варто вживати вареними.

При гострій серцевій недостатності проведення фізіотерапевтичних заходів реабілітації є протипоказом.

Вид та термін проведення ЛФК при гострій серцево-судинній недостатності визначається основним захворюванням.

Для лікування хронічної серцевої недостатності І функціонального класу хворим:

• з гіпокінетичним варіантом гемодинаміки без артеріальної гіпертензії слід рекомендувати вуглекислі ванни і постійний струм за розробленою методикою в один день через 2-3 год;

• хворих з гіпокінетичним варіантом кровообігу з артеріальною гіпертензією - аерозолі в поєднанні з озвучуванням зони нирок, чергуючи по днях з сірководневими ваннами;

• з гіперкінетичним варіантом кровообігу з артеріальною гіпертензією - синусоїдальні модульовані струми (СМС) зони грудної клітки в один день, СМС зони нирок і радонові ванни - наступного дня;

• з гіперкінетичним варіантом кровообігу і супутніми хронічними захворюваннями - інгаляції курантилу в поєднанні з СМС грудної клітки - в один день, кисневі ванни в сполученні з СМС зони нирок - другого дня.

За показами хворі можуть одержувати нітрати, антагоністи кальцію, сечогінні і серцеві глікозиди за індивідуальним дозуванням та врахуванням особливостей взаємодії їх з факторами електролікування.

Наявність ХСН ІІ ст. і вище є протипоказом до проведення електро- і бальнеолікування.

Даній категорії пацієнтів можна призначати ЛФК: при ІІА ст. - вправи для

рук, ніг, в подальшому для тулуба, при ІІБ ст. - обмежена кількість вправ в 172

першій половинні дня.

Загальний масаж може призначатися при І-ІІ А ст., в останньому випадку він може починатися з нижніх кінцівок. Також можна використовувати аеро- і геліотерапію (І-ІІ А ст.).

ХСН І ст. є протипоказом для кліматичних і бальнеологічних курортів, ІІ А ст. для кардіологічних санаторіїв.

Фітотерапія при серцево-судинній недостатності позитивно діє на скорочувальну функцію серця, поліпшує кисневий, електролітний обмін у серці і мають сечогінну властивість: трава адонісу, трава меліси, плоди пастернаку, коріння петрушки, квіти конвалії, коріння петрушки, квіти волошки, кукурудзяні приймочки, трава споришу, коріння синюхи блакитної, трава жовтушника сірого, листя брусниці, буркун лікарський, плоди пастернаку.

Контрольні запитання і завдання:

1. Визначення поняття «серцево-судинна недостатність».

2. Етіологія та патогенез серцево-судинної недостатності.

3. Основні клінічні прояви.

4. Засоби фізичної реабілітації при серцево-судинній недостатності.

2.8.