ГІПЕРТОНІЧНА ХВОРОБА

Третій (важкий) ступінь гіпертонії характеризується перевищенням артеріального тиску 180/110 мм рт. ст., і захворювання вже представляє загрозу для життя хворого. Навантаження на судини настільки велике, що відбуваються незворотні зміни в серцевій діяльності. Для третього ступеня гіпертонічної хвороби є характерний розвиток таких захворювань серцево-судинної системи, як стенокардія, інфаркт міокарду, серцева недостатність, аритмії. Страждає і решта органів-мішеней. Гіпертонічна хвороба третього ступеня може спровокувати інсульти і енцефалопатії з боку мозку, ураження судин сітківки з боку очного дна, розвивається хронічна ниркова недостатність. Медичне втручання на цій стадії гіпертонічної хвороби однозначно необхідне.

Гіпертонічна хвороба другого і третього ступеня може ускладнюватися таким «симптомом» як гіпертонічний криз.

Частіше всього гіпертонічний криз обумовлений порушенням ритму і інтенсивності кровопостачання головного мозку та його оболонок або іноді інших органів. Тому під час гіпертонічного кризу тиск може підвищуватися не так сильно і проявляється криз як різке загострення симптомів ураження органів-мішеней.

Гіпертонічна хвороба не належить до числа невиліковних. Неухильне прогресування гіпертонічної хвороби можна зупинити і навіть повернути назад своєчасним лікуванням. Постійне обмеження або виключення з їжі солоних блюд - найважливіший з реальних і доступних заходів протидії артеріальної гіпертензії.

Лікування гіпертонічної хвороби включає медикаментозні і немедикаментозні методи. Арсенал сучасної медицини достатній для того, щоб підтримувати артеріальний тиск на необхідному рівні і тим самим перешкоджати прогресуванню хвороби.

Немедикаментозні методи на сьогоднішній день включають:

• зменшення ваги тіла;

• зменшення вживання солі;

• збільшення вживання калію, магнію;

• попередження зловживання алкоголем;

• підвищення фізичної активності;

• боротьба з палінням.

Якщо вказані вище заходи не дають ефекту, або рівень АТ перевищує 140/90 мм рт. ст. хворому призначають медикаментозну терапію.

Гіпертонія, простіше і ефективніше лікується в початковій стадії, що може призвести до повного одужання пацієнта. Крім того, вчасно почате систематичне лікування зменшує ризик ураження головного мозку і нирок, яке часто стає наслідком гіпертонічної хвороби, а також знижує ризик розвитку атеросклерозу.

Фізичне навантаження, необхідне хворому на гіпертонію, повинне бути помірне, а найголовніше - доставляти хворому позитивні емоції. Це можуть бути тривалі і спокійні піші прогулянки, робота в саду, взимку - чудово підходить катання на лижах.

Особливості ЛФК при гіпертонічній хворобі

ЛФК призначають з метою впливу на нейрогуморальні механізми регуляції гемодинаміки, процеси обміну, реактивність судинної системи хворих, процеси гемокоагуляції, а також для зменшення суб’єктивних проявів хвороби.

ЛФК направлена на:

1) покращення обмінних процесів в міокарді;

2) підвищення адаптаційних можливостей серцево-судинної і дихальної систем до дії факторів зовнішнього середовища;

3) нормалізацію порушених процесів збудження та гальмування;

4) ліквідацію патологічних зв’язків і вогнищ застійного збудження;

5) нормалізацію судинорухового центру;

6) покращення емоційного фону і загальнозміцнювального ефекту;

7) покращення кровообігу;

8) ліквідацію застійних явищ;

9) стимуляцію екстракардіальних факторів кровообігу;

10) зменшення дози гіпотензивних препаратів.

ЛФК доцільна в різних стадіях гіпертонічної хвороби, але найбільше - І та II стадіях. Рекомендується починати займатись ЛФ з дозованого ходіння звичайним кроком з періодичним поступовим прискоренням і уповільненням кроку, з елементарних гімнастичних і дихальних вправ. Під впливом таких занять розкриваються дрібні судини у великих м’язових ділянках, знижується підвищений судинний тонус, поліпшується самопочуття хворих.

Корисна для хворих на гіпертонічну хворобу щоденна ранкова гімнастика, але в II стадії хвороби слід утримуватися від вправ, що супроводжуються припливом крові до голови (сильні нахили тулуба тощо). У всіх стадіях гіпертонічної хвороби рекомендується дихальна гімнастика - довільне глибоке і ритмічне дихання грудьми і животом. Завдяки глибокому рівномірному диханню відбув ається повніший обмін повітря в легенях і кров краще насичується киснем.

Завдання ЛФК при ГХ:

1. нормалізувати процеси збудження та гальмування в корі великого мозку шляхом створення рухової домінанти;

2. поліпшити кровообіг головного мозку, що сприяє нормалізації динаміки кіркових процесів, вищої нервової діяльності, сну;

3. полегшити діяльність серця шляхом мобілізації екстракардіальних факторів кровообігу;

4. активізувати обмін речовин у міокарді та колатеральний кровообіг;

5. нормалізувати тонус кровоносних судин;

6. активізувати депресорну функцію нирок;

7. запобігти розвитку ускладнень гіпертонічної хвороби (гіпостатичної пневмонії, тромбоемболії, інфаркту міокарда, порушень мозкового кровообігу);

8.

9. активізувати реакції адаптації до несприятливих розумів навколишнього середовища та стресових чинників;

10. зменшити дозу гіпотензивних та інших фармакологічних препаратів;

11. підвищити працездатність хворих і підвищити якість життя.

Призначення ЛФК найбільш ефективно в початкових стадіях гіпертонічної хвороби. На госпітальному і поліклінічному етапах реабілітації хворим призначають ранкову гігієнічну гімнастику, лікувальну гімнастику, дозовану ходьбу, теренкур, індивідуальні завдання для самостійних занять, вправи на тренажерах, масаж, елементи спорту (плавання, гребля, лижі, дозований біг).

Абсолютні протипоказання до призначення ЛФК: артеріальний тиск понад 210/120 мм рт. ст., ознаки коронарної та серцево-судинної недостатності III стадії, гостра серцева недостатність, важка ретинопатія, важкі порушення серцевого ритму (миготлива аритмія, пароксизмальна тахікардія, неповна - II-III ступеня та повна передсердно-шлуночкова блокада), тромбоемболічні ускладнення, аневризми, некомпенсований цукровий діабет.

Відносні протипоказання для призначення ЛФК: погіршення самопочуття в разі зниження артеріального тиску до 20% від звичайного рівня; загострення

супутніх захворювань; нещодавно перенесені або часті гіпертонічні кризи; напади стенокардії, що затягнулися; динамічні порушення мозкового кровообігу.

На лікарняному та поліклінічному етапах реабілітації хворим з ГХ І-ІІ ст. призначають лікувальну гімнастику (ЛГ), ритмічну гімнастику (РГГ), дозовану ходьбу, прогулянки, теренкур, трудотерапію, вправи на тренажерах, масаж комірцевої зони, елементи спорту (плавання, веслування, лижі, гребля, дозований біг), туризм на короткі відстані, гідрокінезітерапію, ігри (волейбол, баскетбол, бадмінтон, теніс та ін.).

В комплексі лікувальної гімнастики використовують прості вправи, що не вимагають напруження нервової системи. Вправи виконуються в спокійному темпі, ритмічно, з великою амплітудою рухів у суглобах. Для покращення кровопостачання головного мозку, стимуляції екстракардіальних факторів використовують загальнозміцнювальні і дихальні вправи. Проводять спеціальні вправи на розслаблення різних м’язових груп, дихальні, вправи для тренування вестибулярного апарату та на координацію рухів.

Рис. 78. Спеціальні вправи при ГХ

У комплексах ЛГ використовують вправи на розслаблення м’язів, дихальні, загально-розвиваючі вправи, що стимулюють екстракардіальні фактори гемодинаміки, поліпшують кровообіг у судинах головного мозку. Хворі виконують махові рухи кінцівками з повною амплітудою в середньому і повільному темпі без значних зусиль та затримки дихання, з предметами, на

спортивних снарядах, тренажерах. Сприятливу дію має помірна праця на свіжому повітрі, у саду, на городі.

Спеціальні вправи: вправи на розслаблення м’язових груп, дихальні вправи, вправи для тренування вестибулярного апарату та на рівновагу, координацію рухів, з елементами пружності. До процедур включають дихальні вправи із затримкою дихання на видиху (вдих - видих - затримка дихання). Вони діють на рецептори блукаючого нерва, що проявляється в зниженні артеріального тиску, зниженні периферичного опору течії крові, уповільненні ритму серцевих скорочень. Призначають також ритмічні вправи для великих м’язових груп, вправи зі зміною положення тіла в просторі, поворотами голови, переключенням з одного виду м’язової діяльності на інший. Можливі вправи на подолання маси свого тіла, з невеликим обтяженням та опором. Динамічні та статичні вправи на розслаблення. Виключають різкі рухи, глибокі нахили голови вниз, тривалі статичні зусилля. З метою усунення вестибулярних розладів (запаморочення, шум у голові, атаксія) до комплексу ЛГ включають вправи на рівновагу, координацію рухів. Помірні фізичні навантаження з виконанням ізотонічних вправ також сприяють зниженню артеріального тиску. Ізометричне навантаження здійснює більш виражену стресову дію на міокард та судини, підвищує артеріальний тиск і периферичний опір більше, ніж ізотонічні вправи. Тому їх не рекомендують хворим із невеликим резервом серцево-судинних функцій. Але в інших випадках їх застосовують, оскільки гіпотензивна дія статичних навантажень зумовлена їх позитивним впливом на вегетативні центри з наступною депресорною реакцією, яка найсильніше виражена через 1 год після закінчення вправ, коли артеріальний тиск знижується більше ніж 20 мм рт. ст.

При гіпертонічній хворобі III стадії і після гіпертонічних кризів заняття проходять, як правило, в умовах стаціонару.

В умовах стаціонару при гіпертонічній хворобі А і Б стадіях увесь процес реабілітації будується по трьох рухових режимах:

1. ліжковий: а) суворий, б) розширений;

2. палатний (напівліжковий);

3. вільний.

При суворо-ліжковому режимі ЛГ не проводять.

Під час розширеного ліжкового режиму розв’язуються наступні завдання: поліпшення нервово-психічного статусу хворого; поступове підвищення адаптації організму до фізичного навантаження; зниження судинного тонусу; активізація функції серцево-судинної системи шляхом тренування інтра- і екстракардіальних чинників кровообігу.

Заняття лікувальною гімнастикою проводяться індивідуально або груповим способом. Лікувальна фізична культура проводиться у формі лікувальної гімнастики, ранкової гігієнічної гімнастики, самостійних занять. Вихідні положення при лікувальній гімнастиці лежачи на спині з високо підведеним узголів’ям і сидячи (обмежено). Застосовуються вправи для всіх м’язових груп, темп повільний. Виконують елементарні гімнастичні вправи для верхніх і нижніх кінцівок без зусилля, з обмеженою і поступово зростаючою амплітудою рухів в дрібних і середніх суглобах кінцівок, чергуючи їх з дихальними вправами (2:1). Кількість повторень 4-6 разів, тривалість занять - від 15 до 20 хв. У заняття включають вправи на розслаблення, поступове тренування вестибулярного апарату і діафрагмальне дихання. Лікувальна гімнастика поєднується з масажем комірцевої ділянки, гомілок і стоп.

На етапі палатного (напівліжкового) режиму розв’язуються наступні завдання: усунення психічної пригніченості хворого; поліпшення адаптації серцево-судинної системи до зростаючих навантажень шляхом строго дозованого тренування; поліпшення периферичного кровообігу, усунення застійних явищ; навчання правильному диханню і психічній саморегуляції. Заняття лікувальною гімнастикою проводяться в положеннях сидячи і стоячи (обмежено) для всіх м’язових груп з невеликим м’язовим зусиллям в повільному і середньому темпі. Хворий виконує елементарні фізичні вправи переважно для суглобів верхніх і нижніх кінцівок з повною амплітудою, рекомендується застосування вправ статичного і динамічного характеру в поєднанні з диханням (2:1). Загальна тривалість занять - до 25 хв. Вправи повторюються 4-6 разів.

Широко використовуються вправи на розслаблення м’язів. В період вільного режиму розв’язуються наступні завдання: поліпшення функціонального стану центральної нервової системи і її регуляторних механізмів; підвищення загального тонусу організму, пристосовності серцево- судинної і дихальної систем і всього організму до різних фізичних навантажень; зміцнення міокарду; поліпшення обмінних процесів в організмі. Цей руховий режим в умовах стаціонару відрізняється найбільшою руховою активністю. Хворому дозволяється вільно ходити по відділянню, рекомендується ходити по сходах (в межах трьох поверхів) з паузами для відпочинку і дихальними вправами. Форми ЛФК: ЛГ, РГГ, самостійні заняття. ЛГ проводять сидячи і стоячи, із зростаючою амплітудою рухів pyκ_i ніг і тулуба. Включаються вправи з предметами, на координацію, на рівновагу, на розслаблення м’язових груп. Співвідношення дихальних вправ загально- розвиваючих (1:3). Загальна тривалість занять складає 20-35 хв.

Заняття ЛФК доповнюють комплексну терапію і добре поєднуються з дієтотерапією, бальнеопроцедурами та фізіотерапією. Хворі повинні займатися ЛФК постійно і тривалий час. Комплексна терапія в значній мірі сприяє зменшенню ускладнень, затримує прогресування хвороби.

При гіпертонічній хворобі І стадії тривалість занять ЛГ 40-60 хв. Призначають загальнотонізуючі вправи для середніх та великих м’язових груп. Амплітуда рухів повна, темп середній, кількість повторів 6-8. Співвідношення загальнотонізуючих і дихальних вправ 3:1. Навантаження мають бути не інтенсивними, але тривалими. Призначають дозовану ходьбу до 2 км. Пізніше, при адаптації організму інтенсивність і об’єм навантажень збільшують. Хворі починають оволодівати бігом підтюпцем, чергуючи його з ходьбою.

Заняття проводяться під медичним наглядом, враховується реакція пульсу і АТ на навантаження.

При гіпертонічній хворобі ІІ стадії ЛФК призначають з вихідного положення лежачи і сидячи (на ліжковому режимі). Співвідношення загальнотонізуючих і дихальних вправ 1:1. Виконують динамічні вправи для м’язів рук, ніг, шиї без силового напруження, вправи на розслаблення. При адекватній реакції на навантаження руховий режим поступово розширюють: призначають загальнозміцнюючі вправи для середніх і великих м’язових груп, дихальні вправи, вправи на розслаблення, координацію рухів з вихідного положення сидячи і стоячи. Співвідношення загальнозміцнюючих і дихальних вправ 3:1. Тривалість занять 20-25 хв. Якщо реакція хворого адекватна на попередні навантаження - призначають вільний режим рухової активності. Навантаження збільшують, проводиться тренування серцево-судинної та дихальної систем, підвищується адаптація організму до навантажень побутового характеру. Тривалість занять ЛГ 30-35 хв. Вправи повторюють ΙΟ­Ι 2 разів, виконують спокійно, ритмічно, з повного амплітудою рухів у суглобах. Призначають дозовану ходу в повільному темпі на свіжому повітрі до 2 км. Для кращого розслаблення скелетних м’язів у кінці занять ЛГ доцільно використовувати елементи аутогенного тренування.

У випадку гіпертонічної хвороби III стадії засоби ЛФК призначають хворим у стадії компенсації. Необхідно дотримуватись індивідуального підходу, враховувати супутні захворювання та ускладнення хвороби, вік пацієнта, функціональні можливості серцево-судинної та дихальної систем.

Використовуючи аутогенне тренування можна швидше ліквідувати нервово-психічну та м’язову напругу, краще відпочити, створити собі добрий настрій, покращити пам’ять. Заняття при гіпертонічній хворобі поєднуються з гіпотензивними засобами, фізіотерапевтичними процедурами.

Для ефективного лікування гіпертонії хворому є важливий і правильний режим роботи і відпочинку. Тривалість сну повинна бути не менше 8-10 год на добу, недопустимі будь-які перенапруження. Велику допомогу хворому на артеріальну гіпертензію можуть надати його рідні і близькі при створенні спокійної, доброзичливої атмосфери в сім’ї.

Ще одна найважливіша міра боротьби з гіпертонічною хворобою, доступна хворому - постійне обмеження або, найкраще, повне виключення з раціону солоних блюд. Це дуже важливо для нормалізації артеріального тиску, в усякому разі - для запобігання подальшого його підвищення тому, що хронічне підвищення артеріального тиску залежить в першу чергу від пониженої здатності нирок виводити з організму хлористоводневий натрій (тобто кухонну сіль). І саме в нирках зосереджені ті структури, які за певних умов сприяють стійкому підвищенню артеріального тиску.

Здорова їжа - овочі, фрукти, зелень, нежирне м’ясо і риба, крупи обов’язково повинні бути в щоденному меню.

Фізіотерапевтичні процедури при гіпертонічній хворобі мають заспокійливий, психотерапевтичний, а в ряді випадків умовно-рефлекторний вплив. Цими методами нерідко можна досягти не тільки поліпшення самопочуття хворих, а й деякого зменшення артеріального тиску.

Покази до призначення фізіотерапії: гіпертонічна хвороба I-II стадії; в III стадії окремі види фізіотерапевтичного лікування для профілактики ускладнень.

Протипоказання до призначення фізіотерапії: гіпертонічна хвороба III-IV стадії; часті гіпертонічні кризи (більше 5 разів на рік); виражені порушення ритму і серцевої провідності; наявність ускладнень - порушення мозкового кровообігу, інфаркт міокарду.

В І та II стадіях гіпертонічної хвороби з електролікувальних процедур найчастіше застосовують: електрофорез (введення в організм ліків за допомогою гальванічного струму) брому, магнію, дібазолу чи платифіліну; електросон (імпульсні струми по седативній методиці) з частотою імпульсів 5-20 Гц - I стадія, 80-100 Гц - II стадія; УВЧ на комірцеву ділянку; ДМВ- терапія (на ділянку нирок); гальванічний комір по Щербаку; ультразвук на ділянку нирок в безперервному режимі; індуктотермія ділянки нирок, диск- індуктор в слабо-тепловій дозі; магнітотерапія.

Однак деякі дуже чутливі хворі погано переносять електропроцедури, тому їм слід утримуватись від такого лікування.

Позитивний ефект дають при гіпертонічній хворобі місцеві або загальні водні ванни (хвойно-соляні, кисневі, радонові, вуглекислі або помірні сірководневі) з температурою 35-37° С, а також душі з невисоким тиском. Водні процедури дають виражений заспокійливий і тонізуючий ефект на нервову систему.

Ефективним рефлексогенним методом є застосування парафінових, озокеритних аплікацій у вигляді рукавичок або шкарпеток на верхні чи нижні кінцівки.

У ІІІ стадії хвороби фізіотерапевтичні процедури в більшості випадків протипоказані. Іноді їх все ж призначають, якщо хворий добре реагує на ті чи інші процедури. Загалом в зв’язку з пониженою реактивністю організму у хворих можуть виникати неадекватні реакції на фізичні подразники.

Масаж як лікувальний метод показаний при I-II стадіях гіпертонічної хвороби. Масажують шию, міжлопаткову ділянки на рівні хребта T₂-₇ (D₂-₇), комірцеву ділянку, лобну частину голови. Всі рухи виконуються зверху вниз: погладжування, розтирання, розминання, вібрація. Хворий під час процедури може сидіти або лежати. Тривалість процедури - 10-15 хв. При головному болю дану методику можна проводити по 2 рази на день, при лікуванні гіпертензії I-II ступеня курс складається з 20-24 процедур. В І-ІІА стадії при відсутності судинних кризів і виражених явищах склерозу судин головного мозку, серця і нирок використовують масаж паравертебральної ділянки шийних і верхніх грудних сегментів С₇-С₂. Прийомами глибокого поглажування, розтирання і розминання використовують на ділянку голови, включаючи лобну і волосисту частини, шию, комірцеву зону. Тривалість - 10-15 хв, курс лікування - 12-20 процедур, щоденно або через день.

Масаж проводиться в спокійній обстановці (відсутність телефону, гучної музики і інших подразників). При III стадії гіпертонічної хвороби масаж не застосовують.

Психотерапія включає аутотренінг, рефлексотерапія, вольова дихальна гімнастика, раціональний відпочинок.

Одним із важливих компонентів комплексного лікування є використання санаторно-курортного лікування. Для хворих з ГХ оптимальні строки для санаторного лікування в кардіологічних санаторіях - весна, літо і осінь.

В Україні кліматичні кардіологічні санаторії розташовані в Одесі, Ворзелі, Конча-Заспі, Карпатах, Немирові, Любені Великому, Слов’янську, Південному березі Криму. Місцеві кардіологічні санаторії рекомендується розміщувати в приміській лісовій зоні.

На санаторно-курортному лікуванні застосують найрізноманітніші лікувальні чинники (фізіотерапія, ЛФК, теренкур, аутогенне тренування, дієтотерапія і ін.).

Хворі на гіпертонічну хворобу II стадії доброякісного протікання без частих гіпертонічних кризів і при недостатності кровообігу не вище І стадії можуть лікуватися в тих же санаторіях, що і хворі ГХ І стадії. Хворим на ГХ III стадії санаторно-курортне лікування протипоказано.

Якнайкращі віддалені результати відновлення і значне підвищення працездатності спостерігається у хворих на гіпертонічну хворобу, що лікувалися на курортах і санаторіях, розташованих в зонах, мало відмінних по кліматичній характеристиці від місця проживання.

Якщо у хворого діагностовано ГХ I або II стадії, то лікування в санаторії починають з медикаментозної терапії і лише при зниженні артеріального тиску використовують фізичні методи лікування. Бальнеотерапія при гіпертонічній хворобі I, II стадії може поєднуватися з ЛФК, масажем, електросном. Широко використовується фізіотерапія, водолікування і ін. Під впливом фізичних чинників зменшується нервово-психічне напруження, поліпшується функціональний стан ЦНС, сприяє зниженню тонусу артеріол, підвищенню кровопостачання органів і обмінних процесів в тканинах. Важливу роль в комплексному санаторно-курортному лікуванні відіграють водні процедури.

Серед інших форм кліматотерапії заслуговують уваги аеро- і геліотерапія, що роблять специфічний вплив на організм. В атмосферному повітрі курортів міститься значна кількість фітонцидів і інших летючих речовин рослинного походження, легких аероіонів, які підвищують окислювальні властивості кисню. У зв’язку з цим сон зовні приміщення знімає перезбуджування нервової системи, нормалізує функцію парасимпатичного і симпатичного її відділів. Геліотерапія приводить до вираженої зміни фізико-хімічних процесів в тканинах, прискорює кровообіг в капілярах, впливає на утворення вітамінів.

Важливу роль в нормалізації порушених функцій у хворих ГХ відіграє електросон, викликаючи захисну реакцію організму, обумовлюючи стан, аналогічний природному сну. Він сприяє пом’якшенню проявів функціональної патології (зменшує безсоння), знижує артеріальний тиск, покращує коркову нейродинаміку і обмінні процеси.

Практично на всіх курортах хворим ГХ призначають певний комплекс фізичних вправ. Особливо ефективним є ЛФК, що проводиться на відкритому повітрі. Вплив кліматичних чинників, живописний пейзаж місцевості, органічно зливаючись з безпосередньою дією гімнастичних вправ, дозволяє досягти позитивного результату. У хворих ГХ в процесі занять збільшується сила і рухливість нервових процесів, поліпшується загальний тонус організму, зменшується збудливість, усуваються невротичні прояви. В умовах курорту ЛФК направлена також на залучення хворих ГХ до рухливого способу життя, навчання їх різним гімнастичним вправам, які вони можуть виконувати і в домашніх умовах. Санаторно-курортне лікування дозволяє значно поліпшити загальний стан хворих ГХ, знизити артеріальний тиск і створити позитивний фон для подальшої терапії в умовах поліклініки.

Після санаторного лікування хворі почувають себе добре, артеріальний тиск у них нормалізується, особливо в початковій стадії хвороби. Однак це не означає, що хворий остаточно та назавжди позбувся хвороби. Для закріплення лікувального ефекту слід дотримувати протягом 3-4 років певного режиму, виконувати лікувально-профілактичні рекомендації і, якщо є змога, повторити курс санаторного лікування.

Фізична реабілітація хворих на поліклінічному етапі є важливою її ланкою, оскільки в амбулаторних умовах проходять лікування і відновлення хворі з пограничною артеріальною гіпертензією І стадії.

Хворі інших стадій ГХ після закінчення відновного лікування в стаціонарі і санаторії також потрапляють в поліклініки за місцем проживання, де проходять підтримуючу фазу реабілітації. Поліклінічний етап фізичної реабілітації хворих ГХ включає три режими рухової активності: щадний руховий режим (5-7 днів); щадно-тренуючий режим (2 тижні); тренуючий руховий режим (4 тижні).

Завдання щадного рухового режиму: нормалізація артеріального тиску; підвищення функціональних можливостей кардіореспіраторної системи; активізація обмінних процесів в організмі; зміцнення серцевого м’яза.

Засоби фізичної реабілітації: ЛФК, заняття на тренажерах, дозована ходьба, масаж, фізіотерапевтичні процедури.

Заняття ЛГ проводяться груповим способом в положеннях сидячи і стоячи, призначаються вправи для крупних і середніх м’язових груп, темп повільний і середній. Співвідношення до дихальних - 3:1, число повторень 4-6 разів. В заняття також включаються вправи на розслаблення, рівновагу, координацію рухів. Тривалість заняття - 20-25 хв. Ранкова гігієнічна гімнастика повинна проводитися на всьому період занять, включаючи 10-12 вправ, які повинні періодично змінюватися.

При ГХ дозволяються заняття на тренажерах: велотренажері; доріжці, що біжить (темп повільний); крокуючий тренажер. При цьому АТ не повинне перевищувати 180/110 мм рт. ст., а ЧСС - 110-120 уд/хв. Широко використовується дозована ходьба, починаючи з 2-3-го дня - відстань 1-2 км при темпі 80-90 кроків/хв.

Застосовується лікувальний масаж паравертебральних сегментів голови, шиї і комірцевої зони, тривалість - 10-15 хв, курс лікування - 20 процедур. Корисні загальні повітряні ванни при температурі 18-19° С, від 15 до 25 хв, купання у відкритих водоймищах при температурі води не нижче 18-19° С, тривалістю до 20 хв.

З фізіотерапевтичних процедур: електросон, сірководневі, йодобромні і радонові ванни, ультрафіолетове опромінювання.

Завдання щадно-тренуючого режиму: подальша нормалізація АТ; активізація обмінних процесів; зміцнення і тренування серцевого м’яза; підвищення адаптації серцево-судинної системи до фізичних навантажень; підготовка до побутових і професійних фізичних навантажень.

Заняття ЛГ більш інтенсивне, більш тривале - до 30-40 хв, в основному стоячи, для відпочинку - сидячи. При виконанні фізичних вправ беруть участь всі м’язові групи, амплітуда рухів максимально можлива. В заняття включаються нахили і повороти тулуба, голови, вправи на координацію рухів, загально-розвиваючі дихальні вправи. Додатково вводяться вправи з обтяженням (гантелі - від 0,5 до 1 кг, медицинболи - до 2 кг). Дистанція дозованої ходьби збільшується до 3 км, дозований біг «підтюпцем» починаючи з ЗО до 60-метрових відрізків, який чергується з ходьбою. Час повітряних процедур подовжується до 1,5 год, а купань - до 40 хв. Також проводяться заняття на тренажерах, сеанси масажу і фізіотерапія.

Завдання тренуючого рухового режиму: тренування серцево-судинної і дихальної систем; підвищення фізичної працездатності і витривалості хворого; розширення функціональних можливостей кардіореспіраторної системи; адаптація організму до побутових і трудових навантажень; досягнення максимальної індивідуальної фізичної активності.

На заняттях ЛГ застосовуються різні початкові положення, амплітуда рухів максимальна, темп середній, кількість повторень вправ 8-10 разів, тривалість занять - 40-60 хв. Для обтяження застосовуються гантелі - від 1,5 до 3 кг, медицинболи - до 3 кг. Широко використовуються вправи на координацію рухів, рівноваги, тренування вестибулярного апарату, дихальні вправи. Застосовуються окремі елементи спортивних ігор: кидки, передачі м'яча, гра через сітку, але необхідно пам’ятати про емоційний характер ігор і їх вплив на організм і, отже, про строгий контроль і дозування.

Дистанція ходьби збільшується послідовно в межах від 4 до 8 км, темп складає 4 км/год. Дозований біг на відстань 1-2 км із швидкістю 5 км/год.

Тривалість повітряних процедур - 2 год, купання і плавання - 1 год. Влітку рекомендуються прогулянки на велосипеді, взимку - на лижах.

Комплекс фізичних вправ при гіпертонічній хворобі I-ї стадії

1. В.п. - стоячи. Ходьба звичайна, на носках, на п’ятках (4 кроки на носках, 4 кроки на п’ятках), ходьба на зовнішньому краю стопи. Тривалість 3-4 хв.

2. В.п. - стоячи. Ходьба з високо підніманням колін. Дихання довільне. Тривалість 1-2 хв.

3. В.п. - стоячи, ноги разом, руки опущені: 1 - руки на плечі, 2 - витягнути вперед, 3 - руки на плечі, 4 - руки в сторони, 5 - руки на плечі, 6 - руки опустити. Повторити 3-4 рази. Дихання довільне.

4. В.п. - стоячи, ноги разом, руки на поясі: 1-2 - лікті відвести назад, прогнутися - вдих, 3-4-5-6 - лікті вперед - видих. Повторити 3-4 рази.

5. В.п. - стоячи, 1 - мах лівою ногою вперед, 2 - мах назад, 3 - мах в сторону, 4 - в.п. Дихання довільне.

6. В.п. - стоячи, руки витягнуті вперед: 1-2 - руки в сторони - вдих, 3-4-5 - напівприсісти, руки витягнуті вперед - видих. Повторити 3-4 рази.

8. В.п. - стоячи, ноги на ширині плечей, права рука на грудній клітці, ліва на животі. Діафрагмальне дихання. На 1-2 - вдих носом, живіт піднімається, 3­

4- 5-6 - видих ротом, живіт опускається. Повторити 3-4 рази.

9. В.п. - стоячи, ноги разом, руки на поясі. На рахунок 1-2 - розвести руки в сторони - вдих, 3-4-5-6 - зігнути і обхвати ногу, прижимаючи їх до живота - видих. Повторити 3-4 рази, згинаючи ноги почергово.

10. В.п. - стоячи. На 1-2 - випад лівою ногою вперед, руки в сторони - вдих, 3-4 - в.п. - видих. Повторити 4-6 разів почергово кожною ногою.

11. В.п. - стоячи. Спокійне дихання 1-2 хв.

Контрольні запитання і завдання:

1. Дайте визначення поняття «гіпертонічна хвороба».

2. Етіологія та патогенез гіпертонічної хвороби.

3. Основні клінічні прояви.

4. Особливості застосування лікувальної фізичної культури при гіпертонічній хворобі.

5. Особливості застосування масажу при гіпертонічній хворобі.

6. Особливості застосування фізіотерапії при гіпертонічній хворобі.

7. Складіть орієнтовний комплекс ЛФК для хворих.

2.10.

Еще по теме ГІПЕРТОНІЧНА ХВОРОБА:

1. Тема: Гостра променева хвороба. Клінічні форми гострої променевої хвороби. Клініка, діагностика.
2. Тема: Етапне лікування хворих з гострою променевою хворобою. Атипові форми гострої променевої хвороби.
3. 16.5. Трофобластичш хвороби
4. Хвороба Бриля
5. Хронічна променева хвороба
6. 1.1. Інфекційні хвороби - визначення
7. 1.3. Основні періоди інфекційних хвороб.
8. 19.1. Хвороба Годжкша (лімфогранульоматоз)
9. 1.4. Класифікація інфекційних хвороб
10. Хвороба Іценка—Кушінга
11. 1.2. Характерні ознаки інфекційних хвороб
12. Періоди гострої променевої хвороби
13. 19.3. Множинна мієлома (мієломна хвороба)
14. Клініка хвороби Меньєра.
15. Етапне лікування гострої променевої хвороби.
16. ІНТЕГРОВАНЕ ВЕДЕННЯ ХВОРОБ ДИТЯЧОГО ВІКУ
17. Календар небезпеки заразитись інфекційною хворобою.
18. Ревматичні хвороби
19. Хвороби крові