ПОРУШЕННЯ СЕРЦЕВОГО РИТМУ

У нормі наше серце діє ритмічно - тобто скорочення відбуваються через однакові проміжки часу, що називається правильним ритмом. Якщо послідовність серцевих скорочень порушується, то це називається аритмією.

Аритміями називають: зміну частоти серцевих скорочень - менше 60 або більше 90 скорочень за хв; неправильний і несинусовий серцевий ритм; порушення провідності електричного імпульсу по провідній системі серця.

Рис. 70. Провідна система серця людини

Отже, аритмія - це зміна частоти, сили та послідовності серцевих скорочень, внаслідок порушення основних функцій серця: автоматизму, збудливості та провідності.

Аритмії можуть бути функціонального походження при здоровому серці (психогенні, рефлекторні), виникає, коли порушується діяльність окремого відділу серця - синусового вузла, який регулює збудження серця.

Рис. 71. Види аритмій серця

Порушення серцевого ритму або аритмії виникають при різноманітних функціональних і органічних ураженнях міокарду і клапанів серця.

Основними етіологічними факторами аритмій є:

• функціональні розлади нервової системи;

• нервово-рефлекторні впливи на серцево-судинну систему при захворюваннях шлунково-кишкового тракту, сечостатевої системи, органів дихання, ЛОР-органів, хребта тощо;

• нейроциркуляторна дистонія;

• захворювання центральної і вегетативної нервової системи (черепно- мозкові травми, арахноїдити, діенцефаліти та інші запальні захворювання, пухлини мозку, порушення мозкового кровообігу тощо);

• ІХС;

• запальні ураження міокарда різного ґенезу;

• кардіоміопатії;

• кардіодистрофії різного ґенезу;

• порушення електролітного балансу (зміни вмісту в крові калію, натрію)^

• гіпоксія і гіпоксемія різного походження (недостатність кровообігу різного ґенезу; хронічне легеневе серце, анемії різної етіології);

• вплив на серце токсичних речовин (окис вуглецю, бактеріальні токсини, нікотин, алкоголь, промислові та виробничі фактори, тощо);

• інтоксикації лікарськими середниками, побічна дія лікарських препаратів.

Рис. 72. Етіологія та патогенез аритмій

Рис. 73. Класифікація аритмій

Якщо синусовий вузол продукує імпульси неритмічно - це називається синусовою аритмією. Якщо скорочення ритмічні, але надто часті - це тахікардія, якщо ритмічні, але надто рідкі - синусова брадикардія.

Синусова аритмія - не хвороба і навіть не завжди є ознакою хвороби. Аритмія іноді може виникати в абсолютно здорових людей, і боятися цього не слід. Причин для виникнення аритмії є багато: це можуть бути перезбудження одного з відділів нервової системи внаслідок надмірного вживання алкоголю, куріння, наркоманії, токсикоманії, запальні процеси в організмі, інфекційні хвороби, зокрема ангіна, скарлатина, холецистит, запалення легень. Отруєння організму може спричинити брадикардію.

Інший вид аритмії - синусова тахікардія - може спричинятися не лише хворобами серця. Часті скорочення серця можуть бути наслідком фізіологічних причин - бігу, швидкої ходьби, тяжкої фізичної праці.

Синусова тахікардія - прискорення ритму серця до 120-150 скорочень на хв, що характеризується поступовим початком та припиненням зі збереженням синусового ритму.

В основі етіології лежать органічні ураження серцево-судинної системи (серцева недостатність, анемії, тромбоемболії, легеневе серце та ін.), гіпоксія, ацидоз, токсичні речовини, підвищена температура тіла, підвищена збудливість психічної сфери, дія ліків (симпатоміметики, гормони, психотропні препарати).

Найважливіші захворювання, які викликають синусову тахікардію: ревмокардит, інфаркт міокарда, тиреотоксикоз.

У здорових людей вона виникає при фізичних і емоційних навантаженнях і відноситься до неврогенних тахікардій з порушенням рівноваги тонусу вегетативної нервової системи з перевагою симпатичної і послабленням тонусу парасимпатичної іннервації.

Скарги при синусові тахікардії відсутні або - серцебиття, відчуття важкості чи болі у ділянці серця, задишку.

Рис. 74. Причини виникнення синусової тахікардії

Синусова брадикардія - уповільнення серцевої діяльності, в стані спокою нижче 60 скорочень за 1 хв, з правильним ритмом, водієм ритму є синусовий вузол.

В основі етіології і патогенезу лежать органічні зміни синусивого вузла (міокардіосклероз, інфаркт міокарда, вади серця). Причиною синусової брадикардії можуть бути фізіологічні брадикардії, брадикардії, викликані підвищеним тонусом парасимпатичної нервової системи (під час сну, у спортсменів), токсичні та медикаментозні брадикардії (прийом ліків, гіпотиреоз, гіпотермія, механічна жовтяниця, гіперкаліємія) та брадикардії при патології міокарда. Часто це такі захворювання, як інфаркт міокарда,

коронарний атеросклероз, ревмокардит.

ПЇдвищонкя тонусу n.VJgus (иіортсмени_? грип, черевний тиф) гідвисцання вκ∣v~rpiшньо-черепного THC rty (гіодр^.іі-сннн ядер n.V?gus )

EІ р и тел синусоний, 4CCS9-4O∕xB, R-R>T_jO с

Причини:

о

Рис. 75. Причини виникнення синусової брадикардії

Скарги при синусовій брадикардії відсутні, інколи це серцебиття, головокружіння, синкопальні стани. Об’єктивно визначається правильний ритм, менше 60 ударів за хв, сила серцевих тонів не змінена. Виражена аритмія може

викликати ішемію мозку з синкопальними явищами.

Екстрасистолія - одне з самих частих порушень ритму серця, що проявляється передчасним збудженням і скороченням всього серця або окремих його частин внаслідок підвищення активності вогнищ ектопічного автоматизму. Імпульси для передчасних скорочень серця можуть виникати в спеціалізованій тканині передсердь, атріовентрикулярного з’єднання або в шлуночках. В залежності від цього екстрасистоли поділяють на такі групи: синусові, передсердні, із АВ-з’єднання і шлуночкові.

У здорових осіб екстрасистолія носить функціональний характер і може провокуватися різноманітними вегетативними реакціями, палінням, прийманням алкоголю, кави. Більш серйозні у прогностичному плані екстрасистоли органічного походження. Їх поява свідчить про глибокі зміни у серцевому м’язі у вигляді вогнищ ішемії, дистрофії, некрозу чи кардіосклерозу. Частіше всього екстрасистолія спостерігається при гострому інфаркті міокарду, ІХС, артеріальних гіпертензіях, ревматичних вадах серця, міокардитах.

Миготлива аритмія - порушення ритму, яке характеризується наявністю хаотичних, швидких, неправильних, некоординованих між собою збуджень і скорочень окремих волокон передсердь з частотою від 350 до 700 за 1 хв. В АВ-з’єднання за одиницю часу поступає різна кількість імпульсів із передсердь, при цьому частина з них не доходить до AB-вузла і шлуночків, інші займають АВ-з’єднання в рефрактерній фазі.

Виділяють пароксизмальну і постійну форму миготливої аритмії.

Пароксизмом вважається раптова несподівана зміна, різке почастішання ритму серцевих скорочень. Пароксизм тахікардії не дозволяє порахувати пульсові хвилі на дотик або удари серця при аускультації. Точна частота встановлюється приладами і показує 140-220 і більше ударів на хв.

Клінічна картина при постійній формі МА проявляється в більшій мірі серцевою недостатністю, ніж самою аритмією: задишка, кашель, швидка втома, тощо; серцебиття і відчуття тупих ударів в серцевій ділянці; головокружіння, слабість, втрата свідомості; прояви основної хвороби серця.

Пароксизмальна форма МА зустрічається рідко (2%) і супроводжується дуже частими скороченнями шлуночків і супроводжується сильно вираженими суб’єктивними відчуттями.

Симптоми її подібні до симптомів пароксизмальної тахікардії: раптове серцебиття, слабість; відчуття тріпотіння або тупих поштовхів в грудній клітці; відчуття стиснення в серцевій ділянці, дискомфорт, страх, збудження; поліурія; загальна слабість, темні круги перед очима, синкопе; ознаки серцевої недостатності: задишка, кашель, відчуття тяжкості в правому підребер’ї, набряк легень, набряки кінцівок; стенокардія - рідко; кардіогенний шок - рідко.

Рис. 76. Пароксизмальна тахікардія

При брадикардії скарг звичайно немає, інколи головокружіння, втрата свідомості. Ритм серця правильний, інколи менше 40 ударів в 1 хв. В більшості випадків екстрасистолія не проявляється неприємними суб’єктивними відчуттями і виявляється випадково. Але можливі дискомфорт в грудях, відчуття поштовхів, завмирання, зупинки серця, пульсації в епігастральній області. При частих екстрасистоліях в осіб похилого віку можливі запаморочення, нудота, втрата свідомості, минущі геміпарези.

При всіх видах аритмій діагноз ставиться по клінічним симптомам і по змінах на електрокардіограмі.

Лікування тахікардії повинно бути спрямоване на ліквідацію причини, що викликала тахікардію. У випадках, коли явних органічних захворювань немає, рекомендується виключити з вживання міцний чай, каву, алкоголь, гостру їжу, паління тютюну. Показано психотерапією, медикаментозне лікування.

При синусовій брадикардії необхідно лікувати основне захворювання.

Лікування екстрасистолії - це забезпечення правильного режиму праці і відпочинку; психотерапія; припинення паління тютюну, прийому алкоголю; лікування супутніх хронічних захворювань.

Основні принципи лікування миготливої аритмії: ліквідація приступу миготливої аритмії; лікування простої форми миготливої аритмії; усунення (по можливості) етіологічних і провокуючих факторів.

Хворі із постійною формою нормосистолічної і брадисистолічної миготливої аритмії лікування не потребують. Поява в таких хворих ознак серцевої недостатності корегується призначення серцевих глікозидів.

Хворі з постійною формою тахісистолічної миготливої аритмії потребують лікування з відновленням синусового ритму чи зниження частоти скорочень шлуночків і ліквідацію серцевої недостатності.

Лікування миготливої аритмії, пароксизмальної форми має бути послідовним: відновлення синусового ритму; при можливості усунення етіологічних та провокуючих факторів; попередження повторних нападів.

Консервативне лікування включає ЛФК, масаж, прогулянки, ходьбу на лижах, плавання, прийом седативних препаратів при виражених психоемоційних порушеннях, дієтотерапія, вітамінізація їжі. Показано санаторно-курортне лікування.

ЛФК проводиться в супроводі музики. Для забезпечення безпеки занять, потрібне ретельне обстеження хворого з детальним уточненням його функціональних можливостей перед початком реабілітації. На основі цих даних і складається строго індивідуальний план занять на доступному енергетичному рівні. Перші тренувальні заняття необхідно проводити під постійним лікарським контролем з використанням клінічних методів (облік скарг, частоти пульсу, артеріального тиску й ін.) та електрокардіограми.

Хворий повинен бути проінструктований про симптоми передозування навантажень і періодично самостійно контролювати частоту пульсу; його необхідно також ознайомити з елементарними лікувальними заходами (прийом ліків і т.д.), що він може провести при погіршенні стану до приходу лікаря.

Керуючись станом хворого і перенесенням навантажень, лікар вирішує питання про можливості подальшого продовження занять по програмі в домашніх умовах.

Методика занять ЛФК при лікуванні аритмії залежить від стану лікування та відповідно призначення рухового режиму.

Типові режими рухової активності на лікарняному етапі лікування

Основні вимоги при суворо-ліжковому режимі - зниження до мінімуму фізичних і психічних навантажень для забезпечення максимального полегшення функції серцево-судинної системи. Покращення гемодинаміки за рахунок підсилення периферичного кровообігу і функцій екстракардіальних факторів циркуляцій крові. Стимуляція коронарного кровообігу і невелика активізація дихання з метою боротьби із застійними явищами в легенях.

Допускаються повільні рухи кінцівками. Туалет і харчування хворих проводяться з обов’язковою допомогою персоналу (режим 1а); при покращенні стану хворого дозволяється самостійний поворот на правий бік (режим 16).

У режимі 1 а в положенні лежачи застосовуються вправи помірної глибини - дихальні вправи, активні рухи в дрібних суглобах рук і ніг, пасивні і активні рухи з допомогою у великих суглобах з невеликою амплітудою. Темп рухів повільний, вони чергуються з дихальними вправами і легким масажем. Заняття тривалістю 5-7 хв проводяться 2 рази в день.

У режимі 1б активні рухи в дрібних і середніх суглобах, активні повільні рухи у великих суглобах з неповною амплітудою, поворот на правий бік, невисокий підйом тазу, дихальні вправи. Тривалість - 10-12 хв.

При напівліжковому режимі основні вимоги - тонізуючий вплив на ЦНС та організм в цілому, посилення периферичного і коронарного кровообігу, активізація дихання, обміну речовин і трофічних впливів на серцевий м’яз, відновлення адаптації серцево-судинної системи до фізичного напруження при переході в положення сидячи.

Даний режим характеризується припідніманням головного кінця ліжка, поступово збільшуючи кут підйому з наступним переходом у положення сидячи - в перші 2-3 дні без опускання ніг, а потім з опусканням ніг з ліжка, короткочасне перебування у положенні сидячи від 2 до 10 хв - 2-3 рази в день. У подальшому пересідання на стілець без підйому у вертикальне положення, зі збільшенням тривалості сидіння до 15-20 хв (4-5 раз в день).

Застосовуються вправи - рухи кінцівками з великою амплітудою; елементарні вправи для м’язів тулуба в положенні лежачи та сидячи, в повільному і середньому темпі. Рухи в дрібних та середніх суглобах у середньому темпі. Дихальні вправи. Тривалість занять 15-17 хв.

При палатному режимі основні вимоги - більш значне, порівняно з 2 режимом, використання загально тонізуючого впливу рухів; відновлення адаптації серцево-судинної системи до вставання і ходьби; обережне тренування серцево-судинної системи і органів дихання на фоні широкого застосування факторів кровообігу.

При даному режимі хворий перебуває в положенні сидячи до 50% денного часу; вставання і ходьба по палаті, а потім по відділенню (50-200 м).

Застосовуються гімнастичні вправи без обтяження, що охоплюють великі м’язові групи, проводяться в повільному та середньому темпі у вихідних положеннях лежачи, сидячи і обмежено - стоячи. Вправи з помірним навантаженням і з легким опором, а також з невеликим обтяженням (гімнастичні палки, гантелі вагою 0,5 кг), дихальні вправи, ходьба. Тривалість занять - 17-20 хв.

При вільному режимі основні вимоги - відновлення адаптації хворих до звичайного побутового навантаження з метою підготовки до домашнього режиму; подальше тренування серцево-судинної системи і дихання з широким використанням екстракардіальних механізмів циркуляцій крові.

В цьому режимі використовується вільна ходьба по відділенню з поступовим включенням ходьби по східцях, прогулянки в період перед випискою.

Застосовуються гімнастичні вправи без обтяження у різних вихідних положеннях, головним чином стоячи, більш складних за формою в порівнянні з вправами попередніх режимів. Вправи з постійно зростаючим, але помірним зусиллям. Вправи, пов’язані з переміщенням центру ваги з однієї ноги на іншу. Вправи з невеликим обтяженням (гантелі по 0,5 кг, гімнастичні палки). Перекиди м’ячом не більше 1 кг. Темп вправ різний: повільний і середній, при рухах з охопленням невеликих м’язових груп - швидкий. Ходьба в повільному та середньому темпі з короткочасним прискоренням. Тривалість занять ЛФК - 20-25 хв.

В комплексному лікуванні використовують масаж - класичний масаж, рефлекторно-сегментарний, гідромасаж, рідше вібромасаж. Масажувати рекомендують комірцеву зону, шию, волосяну частину голови, живіт, додатково проводити масаж спини і верхньої частини грудної клітки, нижніх кінцівок, або обмежуються масажем поперекової ділянки. При брадикардії масаж виконують більш енергійно. Виключаються прийоми: рублення, поколочування. Тривалість масажу 10-15 хв. Курс - 15-20 процедур.

Із фізіотерапії - загальні ванни (хвойні, вуглекислі, кисневі, сульфідні, радонові), душ-масаж. Заспокійливу дію має електрофорез з бромом і кофеїном, електрофорез магнію, гальванізація. Успішно застосовують електросон, в курортології - електросон на свіжому повітрі. Ефективну дію в лікуванні аритмій серця має дарсонвалізація (метод високочастотної електротерапії) комірцевої зони. Успішно використовується гідробальнеотерапія - застосування з лікувальною метою мінеральних вод як зовнішньо, так і всередину.

Фітотерапія: при тахікардії та аритмії ефективна суміш з квіток глоду колючого, коренів валеріани лікарської, листків меліси. При неврозі серця з брадикардією добре вживати суміш: екстракт беладони, настойка валеріани лікарської, настойка конвалії травневої, екстракт м’яти перцевої.

При тахікардії, миготливій аритмії ефективна суміш: трава шандри звичайної, листки бобівника трилистого, шишки хмелю звичайного, листки меліси лікарської.

Санаторно-курортне лікування проводиться при синусовій тахікардії, що обумовлена захворюваннями нервової системи, щитовидної залози, серцевій недостатності І ступеня. Синусова тахікардія при цих захворюваннях не є протипоказанням для призначення бальнео- і кліматотерапії, лікувальної фізичної культури, масажу, плавання, прогулянки вздовж берега моря (або озера, ріки), зимою - прогулянки на лижах, прийом кисневих коктейлів, дієтотерапія.

Екстрасистолія сама по собі, як правило, не перешкоджає проведенню санаторно-курортного лікування на бальнеологічних і кліматичних курортах і в пригородніх санаторіях. Найбільш позитивний вплив на відновлення ритму серця мають радонові, вуглекислі, азотно-термальні ванни (тривалістю 10-12 хв, на курс лікування 10-12 ванн) і ряд фізіотерапевтичних факторів (електросон, гальванічний струм), а також оксигенотерапія.

При наявності пароксизмальної або постійної миготливої аритмії лікування проводиться в санаторіях та кліматичних курортах і в місцевих кардіологічних санаторіях, якщо недостатність кровообігу не перевищує II ступеня. Лікування на бальнеологічних курортах для більшості хворих протипоказано.

Кліматотерапія проводиться головним чином у вигляді аеротерапії (повітряні ванни, сон у моря); геліотерапія у вигляді сонячних ванн (можна призначати тільки при збережені компенсації серцевої діяльності, відсутності стенокардії і ревмокардиту. Таласотерапія може бути назначена тільки при збережені серцевої компенсації.

ЛФК у формі лікувальної гімнастики і дозованої ходьби застосовують обережно, з врахуванням їх перенесення.

Комплекс фізичних вправ при порушенні серцевого ритму

1. В.п. - стоячи, руки вздовж тулуба, ноги на ширині плечей. Підняти руки вверх долонями на зовні і потягнутися - вдих. Опустити руки вниз, зробивши ними круг - видих. Повернутися у в.п. Повторити вправу 4-6 разів.

2. В.п. - стоячи, руки на поясі, ноги порізно. Повернутися вліво, розвести руки в сторони - вдих. Повернутися у в.п. - видих. Виконати теж в другу сторону. Повторити 4-5 разів.

3.В.п. - стоячи, руки вздовж тулуба, ноги на ширині плечей. Зробити вдих. Присісти, не відриваючи п’яток від підлоги, трохи нахилитися вперед і відвести руки назад, - видих. Повернутися у в.п. - вдих. Повторити 4-6 разів.

4. В.п. - теж. Зробити вдих. Присісти, поставити руки на стегна, - видих. Повернутися у в.п. - вдих. Повторити 3-4 рази.

5. В.п. - стоячи, руки на поясі, ноги на ширині плечей. Нахили вліво, підняти праву руку вверх, - вдих. Повернутися у в.п. - видих. Виконати теж в другу сторону. Повторити 3-4 рази.

6. В.п. - сидячи, впертися на спинку стільця і ухватившись руками за сидіння, ноги витягнуті. Прогнутись, відвести голову назад, - вдих. В.п. - видих. Повторити 4-6 разів.

7. В.п. - теж. Підняти ліву ногу до горизонтального положення, опустити. Теж саме зробити правою ногою. Дихання рівномірне. Повторити 3-4 рази.

8. В.п. - сидячи, впертися на спинку стільця і ухватившись руками за сидіння, ноги витягнуті. Зробити вдих. Зігнути ліву ногу і, обхвати руками гомілку, доторкнутися коліном грудної клітки, голову нахилити вперед - видих. Повернутися у в.п. - вдих. Виконати теж саме, згинаючи праву ногу. Повторити 3-4 рази.

9. В.п. - стоячи, руки вздовж тулуба, ноги на ширині плечей. Ліву руку витягнути вперед і зробити махові рухи ногою вперед-назад. Повернутися у в.п. Повторити по 3-4 рази кожною ногою, не затримуючи дихання.

10. В.п. - теж. Ліву руку витягнути вперед; зробити крок вперед правою ногою і витягнути в тому ж напрямку праву руку. Приставити руки до плечей (кисти зжати в кулаки). Повернутися у в.п. Виконати теж саме, починаючи з правої руки і робити крок лівою ногою. Повторити 3-4 рази.

11. Виконати ходьбу на місці в 15-20 секунд.

Контрольні запитання і завдання:

1. Дайте визначення поняття «аритмія».

2. Етіологія та патогенез аритмій.

3. Основні клінічні прояви.

4. Особливості застосування лікувальної фізичної культури при аритмії.

5. Особливості застосування масажу при аритмії.

6. Особливості застосування фізіотерапії при аритмії.

7. Складіть орієнтовний комплекс ЛФК для хворих.

2.9.