ЗАХВОРЮВАННЯ СЕРЦЯ ТА СУДИН У ДІТЕЙ РАННЬОГО ТА ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ, ЇХ ПРОФІЛАКТИКА

Природжені пороки (вади) серця. Порок серця - природжена або набута аномалія будови клапанного апарату серця, перегородок між камерами серця або великих судин, які відходять від серця.

Природжені пороки серця і судим - иезборотаі органічні зміни в серці і судинах з порушенням їхніх функцій. Воші виникають за ііссприятливих умов розвитку ембріона (вірусна інфекція у матері в перші 3 міс. вагітності, зокрема краснуха, паротит, грип, недостатнє надходження вітамінів, прийом деяких ліків, вилив іонізуючої радіації, вживання алкоголю, куріння).

Природжені пороки серця численні. Часто спостерігаються незарощення артеріальної протоки, дефект міжперсдссрдної чи міжшлуночкової перегородки, звуження отвору легеневої артерії.

В одного хворого може одночасно бути кілька вад розвитку. Виявити природжені пороки серця нерідко буває складно.

Характерним симптомом природженого пороку серця є шум у серці в перші роки життя дитини. Якщо дефект незначний, то дитина розвивається задовільно. Тривалий час, а іноді й взагалі, вада не дас про себе знати. У разі тяжких дефектів у дитини спостерігається ціаноз (синюшне забарвлення) губ, слизової оболонки ротової порожнини, пальців. З’являються задишка, відчуття тиску в ділянці серця, запаморочення, головний біль, миготіння в очах, шум у вухах. Часто спостерігається носова кровотеча. Діти погано ростуть, відстають у фізичному розвитку, нерідко у них кінцеві фаланги пальців набувають вигляду барабанних паличок (через хронічну гіпоксію).

У дітей грудного віку з природженим пороком серця можуть бути утруднення під час годування (часті перерви під час ссання, відмова від грудей).

Профілактика пороків серця полягає у своєчасному лікуванні ангіни, скарлатини, ендокардиту, ревматизму, інфекційного артриту тощо.

Догляд за дитиною індивідуальний і залежить від характеру пороку та його впливу на кровообіг.

Дитині з вадою серця шкідливі як немотивоване обмеження рухомості, так і надмірна фізична активність.

В усіх випадках дитина повинна займатися лікувальною фізкультурою. Хворому протипоказані вправи, коли доводиться затримувати дихання, наприклад, плавання під водою, стрибки у воду.

Діти з тяжкими пороками серця дуже реагують на холод і спеку. Для них небезпечна різка зміна температури. Тому влітку, в спеку, їм не рекомендують бути на сонці.

Категорично забороняють носити одяг з тугими поясами, резинками, особливо панчохи, бо вони порушують кровообіг.

Дітям з вадами серця не потрібна спеціальна дієта. Вони повинні одержувати різноманітну, відповідно до віку їжу. Призначають дієту, багату на вітаміни та калій. Багато калію міститься в ізюмі, абрикосах, сливах, яблуках, капусті, сирі, печеній картоплі. Треба обмежити кількість солі й рідини.

Новонароджені з тяжкими пороками серця не можуть ссати іруди, тому їх годують з пляшечки або ложкою.

Діти з вадами серця дуже сприйнятливі до хвороб. Особливу увагу слід приділити профілактиці бактеріальних та вірусних захворювань. адже вони погіршують стан дитини та можуть спричинити небезпечні ускладнення, постійно санувати вогнища хронічної інфекції.

Дитина повинна багато часу проводити на свіжому повітрі незалежно від пори року.

Дуже важливо, щоб дитина жила в спокійному, доброзичливому оточенні.

Діти з пороками серця повинні постійно перебувати під диспансерним спостереженням.

Міокардит — запалення серцевого м’яза.

У дітей міокардит часто спостерігається при ревматизмі. Нерідко виникає як ускладнення гострих інфекційних хвороб - дифтерії, скарлатини, грипу, ангіни, сепсису тощо.

Перші ознаки його можуть виникнути на тлі гострої респіраторної інфекції. Передусім це симптоми інтоксикації: різка слабкість, швидка втомлюваність, підвищена пітливість, головний біль, запаморочення, зниження апетиту, нудота, іноді блювання, біль в м’язах. Одночасно з’являються перші кардіальні симптоми: незнач­ний ціаноз губ та носогубного трикутника, біль у ділянці серця гострого або ниючого характеру різної інтенсивності без іррадіації.

У разі тяжкого перебігу міокардиту у дитини виникає задуха у стані спокою, збільшується печінка, з’являються набряки на кінцівках.

Нерідко міокардит набуває затяжного, хронічного перебігу.

Відновлюються функції серцевого м’яза повільно.

За появи перших симптомів міокардиту дитині треба забезпечити повний спокій. Призначають постільний режим на 3-6 тижнів - залежно від тяжкості перебігу захворювання.

Кімнату', де перебуває хворий, постійно провітрювані. Температура повітря в ній має бути в межах 18 - 20°С.

Годувати дитину треба тільки свіжою їжею, невеликими порціями. Не можна давати жирні м’ясо та рибу, м’ясні і рибні бульйони, соління, спеції та продукти, що спричинюють бродіння у кишках та здуття живота (боби, горох, капусту). Кількість солі в раціоні обмежити.

До меню треба вводити молочні продукти, варене нежирне м’ясо, гречану, вівсяну каші, пророслу пшеницю, терті овочі, фрукти, соки, вітамінні чаї.

Корисні продукти, що містять калій. Цс абрикоси, курага, інжир, печена картопля, ізюм, яблука, шипшина, ягоди журавлини та чорної смородини, чорнослив. Сприятливо діє на серцевий м’яз мед.

Хворі на міокардит потребують ретельного догляду, оптимального режиму дня та раціонального харчування.

У разі тяжкого перебігу хвороби треба особливо пильно стежити за станом дитини, контролювати пульс, артеріальний тиск, визначати кількість дихань за 1 хв.

Важливо, щоб дитина своєчасно спорожнювала кишечник та сечовий міхур.

Хворі нерідко не мають апетиту, у них може виникнути блювання, тому давати треба смачну їжу, по можливості таку, яку' дитина любить.

Велике значення має настрій дитини. Читання улюблених книжок, дружні розмови відвертають увагу від хвороби, створюють добре емоційне тло.

Хворі на міокардит змушені тривалий час перебувати у ліжку, що призводить до детрснованості серця. Тому повернення до попереднього режиму повинно бути поступовим, під контролем загального стану, частоти пульсу та дихання.

У розпорядку дня дитини, яка одужує, обов’язково мають бути прогулянки. Що більше дитина буває на свіжому повітрі, то кращий сон. Під час прогулянки дитину треба оберігати від контакту з хворими, уникати поїздок у громадському транспорті.

Заняття фізкультурою поновлювати поступово. Заборонити вправи, що вимагають емоційного та фізичного напруження (змагання, біг на дистанції тощо). Через 3-4 тижні після одужання відновлюють загартувальні процедури, їх проводять обережно.

Профілактичні заходи спрямовані на підвищення захисних сил організму, запобігання простудним захворюванням. Важливо своєчасно проводити санацію вогнищ хронічної інфекції.

Усіх дітей, що хворіли на міокардит, беруть на диспансерний облік. Ревматизм — системне інфекційно-алергічне захворювання сполучної тканини, що виникає у схильних до нього осіб. Уражає в основному дітей та осіб молодого віку. Найчастіше на ревматизм хворіють діти у віці 6-15 років.

Нині збудником ревматизму вважають бета-гемолітичний стрептокок групи А. Стрептокок і продукти його життєдіяльності - численні його екзоферменти, маючи властивості антигенів, зумовлюють утворення антитіл. У дітей з імунними порушеннями протистрептококовий захист недосконалий. Антигени стрептокока А кардіотропні. вони призводять до пошкодження тканинних структур серця і виникнення в них алергічного запалення. Продукти розпаду тканин, які при цьому утворюються, самі набувають властивостей антигенів, проти яких утворюються антикардіальні антитіла. Отже, розвивається аутоалергія і дальше пошкодження тканин серця.

Велике значення має генетична схильність організму до успадкування особливостей імунних реакцій.

Згідно з класифікацією ревматизм поділяють на дві фази - активну і неактивну. Тривалість активної фази становить 10-12 місяців від початку клінічних проявів. Активна фаза має три ступені: перший -- мінімальний; другий — помірний; третій - максимальний.

Перебіг активної фази до 2 міс. - гострий, до 3-4 міс. - підгострий, до 5-6 міс.

Неактивна фаза характеризується залишковими змінами (порок серця, міокардіосклсроз ревматичний при відсутності ознак активності).

При ревматизмі в основному ушкоджується серцево-судинна система. Його прояви бувають серцеві і позассрцеві, тобто ураження інших органів і систем (артрит, мала хорея, ураження шкіри, гломерулонефрит, пневмонія тощо).

У типових випадках перша атака ревматизму починається гостро або підгостро через 2-3 тижні після перенесеної ангіни або іншої носоглоткової інфекції, зумовленої гемолітичним стрептококом групи.А. З перших днів захворювання виникає загальна слабкість, нерідко буває висока температура тіла, з’являється припухлість і болючість великих і середніх суглобів. Суглоби стають гостроболючими, шкіра над ними - червоною і болючою на дотик. Через 2-3 дні зменшується або зникає ураження одного суглоба і уражується інший. У результаті лікування артрит швидко і безслідно щезає. Підвищена температура тримається 2-5 днів і нормалізується, коли затихає артрит. Іноді на початку захворювання на шкірі з’являються нестійкі висипання, які швидко зникають. Вони мають вигляд кілець і напівкілець рожевого кольору. Цс анулярна (кільцевидна) еритема. Вже на першому тижні захворювання спостерігаються зміни з боку серця (глухі серцеві тони, аритмія, далі систолічний шум, найчастіше над верхівкою).

Ураження серця - кардит - відносять до основних проявів ревматизму. Цс міокардит, ендокардит, перикардит. Кардит, що виник уперше, називають первинним, повторно - зворотним ревмокардитом.

Ураження міокарда (міокардит) при ревматизмі у дітей зустрічається дуже часто - у 80-100 % випадків. Ревматичний міокардит характеризується болем в серці, підвищеною втомлю­ваністю. Об’єктивно спостерігаються блідість шкіри, задишка, тахікардія, розширення меж серця, глухі або приглушені тони серця, систолічний шум (найчастіше ніжний) на верхівці, непостійні порушення ритму серця, зниження артеріального тиску, субфсбрильна температура. Клінічно виражені форми міокардиту можуть бути з відносно легким, середньої тяжкості і тяжким перебігом: з вираженою задишкою, блідістю шкіри в поєднанні з ціанозом, з проявами декомпенсації.

Ураження ендокарда при ревматизмі нині зустрічається значно рідше.

Ревматичний ендокардит спостерігається у 50-55 % хворих і практично завжди поєднується з міокардитом. Характерні скарги на підвищену втомлюваність, знижену працездатність, головний біль, серцебиття у дітей старшого віку. На початку захворювання часто буває висока (до 39-40°С) температура тіла, яка пізніше стає субфсбрильною. Іноді температура тіла нормальна. Об’єктивно спостерігають бліду шкіру, ціаноз губ, помірну або слабку задишку.

З інших органів і систем найбільш часто при ревматизмі уражаються суглоби.

Ревматичний поліартрит уражує найчастіше середні суглоби (колінні, гомілкостопні, ліктьові), рідше - великі (плечові, кульшові) і рідко - дрібні (суглоби кистей, стопи, хребта).

При ревматичному артриті уражуються кілька суглобів (поліартрит), інколи спостерігається ураження одного суглоба (моноартрит). Характерним є послідовне ураження суглобів, симетричність їхніх уражень і летючість артриту, швидка зворотність уражень. Клінічні прояви артриту у разі лікування утримуються кілька днів. Деформації суглобів немає. Швидкий і добрий ефект дає лікування саліцилатами, піразолоновими похідними і гормонами кори надниркових залоз.

Останнім часом ураження суглобів проявляється тільки болем без об’єктивних змін у них (артралгії).

Особливістю ревматизму- в дитячому віці є ураження нервової системи у вигляді малої хореї, іцо розвивається у 77- 73 % дітей, хворих на ревматизм. Це підкірковий і частково кірковий енцефаліт. Починається він поступово. Виникають швидка втомлюваність, дратівливість, поганий сон, плаксивість. Змінюється характер письма, ходи. Через 2-3 тижні розвиваються гіперкінез, м’язова гіпотонія, порушується координація рухів.

Гіперкінез характеризується появою гримас, мимовільними рухами тіла і кінцівок. При різко вираженому гіперкінезі хворі не можуть стояти, ходити, приймати їжу. Може порушитися мовлення. Емоційне і фізичне напруження різко посилює гіперкінез. Під час сну гіперкінез повністю зникає або зменшується. Крім типових, у дітей нині часто зустрічаються стерті форми хореї. Гіперкінез і гіпотонія виражені нечітко. Спостерігається посіпування окремих м’язів обличчя (моргання або жувальні рухи язиком) чи окремих м’язів кінцівок або тулуба.

У типових випадках хорея триває 2-3 міс., часто бувають рецидиви.

Лікування ревматизму триває в три етапи.

I етап - лікування активної фази в стаціонарі при кардиті не менше 45 днів, при малій хореї-2-3 міс.

II етап - після виписування зі стаціонару хворий продовжує¹, лікування в місцевому ревматологічному санаторії (1-3 міс).

III етап - після виписування з місцевого санаторію багаторічне диспансерне спостереження і профілактичне лікування в поліклініці.

Дитину з активною фазою ревматизму Обов’язково госпіталі­зують до стаціонару. При ІІ-ІП ступені активності ревмокардиту призначають суворий постільний режим на 1-2 тижні, потім постільний режим ще протягом 2-3 тижнів. Через 1-1,5 міс. під контролем функціональних проб дітей переводять на щадний режим.

їжа повинна бути легкозасвоюваною, багатою на вітаміни, білки, солі калію. Приймати її потрібно 5-6 разів надень дрібними порціями.

При малій хореї застосовують увесь комплекс протиревматичного лікування. Хворим забезпечують повний фізичний і психічний спокій (в окремій палаті). Через 1,5-2 міс. у разі зниження активності процесу хворого переводять до місцевого ревматологічного санаторію (II етап), де протягом 2-3 міс. здійснюють медикаментозне негормональне лікування, розширюють режим, проводять загальнозміцнювальні заходи, аеротерапію.

Після виписування з санаторію хворого беруть на диспансерний облік у поліклініці (III етап). За його здоров’ям стежить ревмокардіолог. Для всіх дітей, що перенесли первинний ревмокардит без ураження клапанів або малу хорею (без явних уражень серця) при відсутності вогнищ хронічної інфекції, проводиться цілорічна біцилінопрофілактика протягом 3 років, а потім протягом 2 років сезонна профілактика біциліном і ацетилсаліциловою кислотою. Діти, що перехворіли на первинний ревмокардит з ураженням клапанів або на зворотний ревмокардит ( з пороком або без нього), малу хорею із затяжним або безперервно реціїдивуючим перебігом, одержують цілорічну біцилінопрофілактику протягом 5 років.

Профілактика ревматизму поділяється на первинну і вторинну.

Первинна профілактика - це профілактика виникнення ревматизму у ще здорової дитини. До неї входять заходи, спрямовані на підвищення природного імунітету (повноцінне харчування, правильне чергування праці і відпочинку, загартовування, достатнє перебування на свіжому і ювітрі, дозовані заняття фізкультурою і спортом, приймання аскорбінової кислоти і полівітамінів) і запобігання стрептококовому інфікуванню (оздоровлення осіб, що оточують дитину Ліквідація скупченості в дошкільному закладі, поліпшення житлових умов); своєчасне і повне іікування стреїттококових захворювань у дітей (ангіна, хронічний тонзиліт, хронічний фарингіт тощо).

Вторинна профілактика ревматизму — це профілактика рецидивів і прогресування ревматизму, який уже виник: 1) диспансерне спостереження за хворим на ревматизм; 2) біцилінопрофілактика; 3) своєчасне лікування вогнищ хронічної інфекції та інтеркурентних захворювань.

Анемія (недокрів’я) - патологічний стан, що характеризується зниженням кількості еритроцитів і гемоглобіну в крові. Розвивається внаслідок крововтрати, порушення процесів утворення гемоглобіну та еритроцитів, а також підвищеного руйнування еритроцитів.

Причиною анемії можуть бути інфекція, глистяна інвазія, інтоксикація, опромінення тощо.

Розрізняють три основні групи анемії:

1) анемія, що виникла після кровотечі (постгеморагічна);

2) анемія, зумовлена порушенням кровотворення (дефіцитна) та спустошенням кісткового мозку (гіпо- і апластична);

3) анемія, зумовлена підвищеним руйнуванням еритроцитів унаслідок скорочення їх життя (гемолітична).

У дітей найчастіше буває залізодефіцитна анемія, особливо у віці від 6 міс. до 3 років, атакож у підлітків. Як і білки, залізо є важливою складовою частиною кров’яного пігменту гемоглобіну, який переносить кисень з легенів до органів і тканин, а вуглекислоту, навпаки,—з органів і тканин до легенів. Зменшення кількості заліза в організмі дитини, атакож порушення його всмоктування спостерігаються у разі споживання продуктів харчування, що бідні на залізо, зміни бактеріальної мікрофлори кишечнику (дисбактеріоз), захворювань органів травлення, що супроводжуються проносом. Анемія часто спостерігається у дітей, хворих на рахіт.

Основними симптомами анемії є втрата апетиту, в’ялість, нестійкий настрій дитини, плаксивість, блідість шкіри та слизових оболонок ротової порожнини, затримка фізичного розвитку. Шкіра набуває воскоподібного відтінку, вушні раковини стають блідими та “прозорими”. Дитина скаржиться на мерзлякуватість, втому, задишку під час фізичного навантаження, прискорене серцебиття, головний біль, мерехтіння в очах, шум у вухах.

У разі недокрів’я тяжкого ступеня обличчя стає блідо-сірим, ніс загострюється. Можуть приєднатися такі симптоми, як гарячка, криваве блювання, водянка, непритомність.

У разі природженої апластичної анемії діти народжуються з малою масою тіла, відстають у психомоторному та фізичному розвитку, особливо затримується ріст. Вони бліді з народження, у них часто спостерігаються крововиливи в шкіру, кровотеча з носа та ясен.

Основними клінічними симптомами гемолітичної анемії є жовтяниця, блідість, сплсномсгалія (збільшення селезінки). Під час гемолітичного кризу наростають явища анемії та жовтяниці, можуть бути нудота, блювання.

Важливу роль у своєчасному виявленні анемії і попередження її тяжких форм відіграє огляд дітей педіатром у суворо визначені строки (диспансерне спостереження), регулярне проведення загального аналізу крові (перший раз — у три місяці, потім у рік, дальше - кожен рік, при наявності особливих показань - частіше).

Хворі на залізодефіцитну анемію передусім повинні раціонально харчуватися. їхній раціон має містити достатню кількість білків, вітамінів, солей кобальту і заліза. Найбільшу кількість заліза містить курага, сушена диня, шипшина, айва, шовковиця (особливо чорна), абрикоси.

Догляд за хворою дитиною полягає у дотриманні основних правил гігієни, правильній організації розпорядку дня, харчування та сну. будь-якої пори року дитина повинна гуляти на свіжому повітрі. Якщо причиною анемії є якесь захворювання, його треба лікувати. При анемії, спричиненій неправильним харчуванням, треба відкоригувати раціон. Грудну дитину вже з 2-5 міс потрібно підгодовувати яєчним жовтком, з 4-5 міс. у дієту вводити овочеві пюре.

При анемії корисні теплі ванни, обливання теплою водою, масаж, 11 кувальна гімнастика. При анемії загальний стан дитини може су ітєво не порушуватися. Попри це, не можна зволікати з лікуванням, * с кільки анемія ослаблює її організм, робить сприйнятливим до різних ахворювань, особливо інфекційних. На тлі анемії інші захворювання мають тяжчий перебіг.

Диспансерний нагляд проводиться протягом 6 місяців після нормалізації аналізу крові. Самолікування нерідко завдає дитині шкоди, адже засоби, які ефективні для одних, можуть бути шк ідливими для інших. Тому у разі появи перших симптомів анемії іреоа негайно порадитися з лікарем.

1. Які особливості серцево-судинної системи потрібно враховувати при вихованні дітей?

2.Які прояви і профілактика вроджених пороків серця у дітей ?

3.Які бувають причини, форми і прояви ревматизму?

4. Як проявляється ревматизм нервової системи - мала хорея?

5. Які профілактичні заходи проводяться при ревматизмі?

6. Як проявляється анемія у дітей?

Складіть план заходів з профілактики та корекції анемій у дітей раннього і дошкільного віку. Проведіть з батьками дітей прикріпленої групи бесіду на дану тему.

5.10.