остра ниркова і нирково-печінкова недостатність

Гостра ниркова недостатність. При розвитку гострої ниркової недостатності необхідні постільний режим, зігрівання тіла, усунення причинного фактора, виведення зі стану гіповолемії та шоку, проводять інтенсивне лікування сепсису і т.д.

В показаних випадках проводять гемодіаліз і плазмаферез. Основне значення має відновлення мікроциркуляції в крові в нирках, боротьба з гіпергідратацією, ацидозом (лужні розчини внутрішньовенно, але не в суміші з допаміном!) і гіперкаліємією.

Чим раніше будуть застосовані гемодіаліз, інтенсивна терапія синдрому дисемінованого згортання крові, етіотропне лікування інфекції, видалення некротично змінених тканин і гнояків, обмінні трансфузії крові при гострому внутрішньосудинному гемолізі тощо, тим кращий результат лікування.

При стабілізації артеріального тиску можливе внутрішньовенне введення альфаадреноблокатора — фентоламіну по 5,0 мг в 1,0 % розчині повільно, крапельно. При недостатньому гіпокоагуляційному ефекті гепарину переливають свіжозаморожену плазму (по 300— 400 мл/добу з 10000—20000 ОД гепарину).

Нирково-печінкова недостатність, або гепаторенальный синдром

Невідкладна допомога така, як при гострій ниркові недостатності. Застосовують гепарин (по 30000—40000 ОД/добу і більше) разом з трансфузіями свіжозамороженої або нативної плазми (по 300,0 мл до 3 разів на добу), а також альбуміну (5,0 % розчин по 100,0—130,0 мл/добу).

При стабільній гемодинаміці й нормальному артеріальному тиску додатково можна вводити альфа-1-адреноблокатори, а при гіпотонії -дофамін, як зазначено вище.

При вираженій інтоксикації інколи проводять плазмаферез, видаляючи 500,0—1000,0 мл плазми з поверненням еритроцитів і частковим заміщенням виведеної рідини й білка плазмозамінниками, альбуміном і свіжозамороженою донорською плазмою. Доцільне чергування гемодіалізу і плазмаферезу, проведення оксигенобаротерапії.

Анурія

У хворих на преренальну секреторну анурію невідкладні заходи спрямовують на підтримку серцево-судинної діяльності. При судинній недостатності, колапсі вводять підшкірно 1,0—2,0 мл 10,0 % розчину кофеїну, внутрішньовенно — 20,0 мл 40,0 % розчину глюкози, прикладають теплі грілки до ніг. При шоку відновлюють нормальний рівень артеріального тиску. При великій крововтраті потрібно поповнюють об’єм циркулюючої крові, для стабілізації судинного тонусу, зокрема центрального венозного тиску, внутрішньовенно вводять 400,0—800,0 мл поліглюкіну, 300,0—500,0 мл неокомпенсану.

При обтураційній анурії хворому проводять екстрену цистоскопію, катетеризацію сечоводів, рентгенологічне обстеження, а потім оперують. Вид хірургічного втручання залежить від причини, що викликала порушення пасажу сечі через верхні сечові шляхи (видаляють конкремент, дренують миски нирки тощо).

При ренальній анурії, зумовленій отруєннями, сепсисом, гострою нирковою недостатністю, підключають апарат для перитонеального діалізу або “штучну нирку”. Аналогічна тактика при анурії, зумовленій хронічним туберкульозним захворюванням нирок, важкою серцевою недостатністю.