КОРОТКІ АНАТОМО-ФІЗІОЛОГІЧНІ ДАНІ СЕРЦЕВО- СУДИННОЇ СИСТЕМИ

Серцево-судинна система - складне поєднання різнокаліберних судин, зібраних у замкнену систему, яка характеризується постійними та змінними параметрами життєдіяльності з високою адаптогенністю в нормі до внутрішніх змін та зовнішніх перебудов довкілля.

Серцево-судинна система забезпечує кровообіг організму, а значить живлення і дихання всіх органів. Ось чому захворювання серцево-судинної системи відображається на пониженні функціональної діяльності всього організму. Одночасно понижуються творчі здібності та працездатність людини.

Щоб глибше зрозуміти, які зміни виникають в організмі людини при патології серцево-судинної системи, а також методи та заходи спрямовані на запобігання цих тяжких недуг, необхідно передусім мати уявлення про будову та фізіологічні функції серцево-судинної системи.

Відомо, що для нормальної життєдіяльності людського організму необхідне постійне надходження до тканин і органів крові, яка приносить поживні речовини та кисень і забирає відпрацьовані продукти (шлаки). Постачання крові здійснюється органами кровообігу: серцем і судинами. Серцево-судинну систему схематично можна порівняти з замкнутою системою різного калібру трубок, по яких безперервно з різною швидкістю рухається 7

кров.

Вперше анатомічне зображення серця було зроблено 20 тисяч років тому. Невідомий художник на стіні печери Альтаміри намалював мамонта, його серце було зображено червоним.

Протягом життя серце здійснює 3 млрд ударів, за 24 години клапани серця відкриваються і закриваються біля 100 тисяч разів.

Серце - це порожнистий орган, що забезпечує рух крові судинами людського тіла. Воно складається з трьох шарів і оточене навколосерцевою сумкою (перикардом). Зовнішній шар - епікард, є відносно тонким і покриває серцевий м’яз ззовні. Найбільшим шаром є міокард - власне серцевий м’яз. Саме він забезпечує скорочення серця. Ендокард - внутрішній шар серця, який вистеляє його порожнини і утворює клапани, функція яких буде розглянута нижче.

Рис. 1. Стінка серця має три шари: внутрішній - ендокард, утворений клітинами епітелію; середній - міокард - м 'язовий і зовнішній - епікард

В серці є чотири порожнини, які прийнято називати камерами. Це - два передсердя (ліве та праве) і два шлуночки (лівий та правий). Передсердя розділені міжпередсердною перегородкою, а шлуночки - міжшлуночковою.

Рис. 2. Зовнішній вигляд серця ззаду та спереду:

а - вигляд ззаду: / - ліва загальна сонна артерія; 2 - плечо-головнии стовбур; 3 - дуга аорти; 4 - верхня порожниста вена; 5 - права легенева артерія; 6 - праві легеневі вени; 7 - праве передсердя; 8 - нижня порожниста вена; 9 - мала серцева вена; 10 - права вінцева артерія; 11 - заслінка вінцевої пазухи; 12 - вінцева пазуха; 13 - задні внутрішньошлуночкові гілки правої вінцевої артерії; 14 - правий шлуночок; 15 - середня серцева вена; 16 - верхівка серця; 17 - лівий шлуночок; 18 - задня ліва шлуночкова вена; 19 - огинальна гілка лівої вінцевої артерії; 20 - велика серцева вена; 21 - коса лівопередсердна вена; 22 - ліві легеневі вени; 23 - ліве передсердя; 24 - ліва легенева артерія; 25 - артеріальна зв 'язка; 26 - ліва підключична артерія;

б - вигляд спереду: 1 - ліва підключична артерія; 2 - дуга аорти; 3 - артеріальна зв'язка; 4 - ліва легенева артерія; 5 - легеневий стовбур; 6 - ліве вушко; 7 - ліва вінцева артерія; 8 - огинальна гілка лівої вінцевої артерії; 9 - міжшлуночкова гілка лівої вінцевої артерії; 10 - велика серцева вена; 11 - передня міжшлуночкова борозна; 12 - ліве передсердя; 13 - верхівка серця; 14 - праве передсердя; 15 - артеріальний конус; 16 - передня серцева вена; 17 - вінцева борозна; 18 - права вінцева артерія; 19 - права передсердне вушко; 20 - верхня порожниста вена; 21 - висхідна частина аорти; 22 - права легенева артерія; 23 - плечо-головний стовбур; 24 - ліва загальна сонна артерія

З правого передсердя (після його скорочення) через тристулковий клапан кров потрапляє до правого шлуночка, де й розпочинається мале коло кровообігу.

Рис. 3. Схема будови серця: 1 - аорта; 2 - легеневий стовбур; 3 - легеневі вени;

4 - ліве передсердя; 5 - клапан аорти; 6 - мітральний клапан; 7 - перегородка;

8 - перикард; 9 - міокард; 10 - лівий шлуночок; 11 - правий шлуночок; 12 - нижня порожниста вена; 13 - тристулковий клапан; 14 - клапан легеневого стовбура;

15 - ендокард; 16 - праве передсердя; 17 - легеневі вени; 18 - верхня порожниста вена

Автоматія серця (автоматизм) - це здатність серця ритмічно скорочуватися без зовнішніх подразнень під впливом біоелектричних імпульсів, які виникають у ньому самому.

Автоматія серця обумовлена збудженням, що періодично виникає в особливих клітинах серця (атипова посмугована м’язова тканина).

Структури провідної системи мають різний ступінь автоматизму. Встановлено так званий градієнт автоматії. Він проявляється в зниженні

здатності до автоматизму різних структур провідної системи в міру її віддалення від синусно-передсердного вузла. Так, якщо в синусно- передсердному вузлі кількість потенціалів дії в середньому складає 60-80 імп/хв, а в клітинах пучка Гіса - 30-40 імп/хв, то в волокнах Пуркін’є - менше 20 імп/хв. Градієнт автоматії обумовлений різною спонтанною проникністю мембрани клітин провідної системи до іонів Са2+. Виходячи з того, що синусно-передсердний вузол нав’язує свій ритм нижче лежачим відділам провідної системи його називають водієм ритму першого порядку або пейсмекером першого порядку. Водієм ритму другого порядку, є атріовентрикулярний вузол. Водієм ритму третього порядку є пучок Гіса і його розгалуження.

Групи клітин утворюють провідну систему серця. Провідна система нервово-м’язових вузлів забезпечує автоматичну роботу серця у випадку порушення проходження збуджуючих сигналів. Основна маса стінки серця - міокард. Типова серцева мускулатура має властивість скорочуватись. А типові волокна виконують функції утворення збудження у серці та його проведення від передсердь до шлуночків. Провідна система - скупчення клітин - вузли:

а) синусно-передсердний (місце впадіння синуса в порожнисті вени). Ці імпульси визначають ритм скорочення серця;

б) передсердно-шлуночковий - збудження розповсюджується з передсердь на шлуночки;

в) передсердно-шлуночковий пучок (Гіса).

Важливо зрозуміти, що таке серцевий цикл. Він складається із систоли (скорочення) та діастоли (розслаблення) серця і триває в середньому 0,8 с. За частоти серцевих скорочень 70 ударів за одну хв, діастола триває 0,4 с, систола передсердь - 0,1 с, а систола шлуночків - 0,3 с. Під час діастоли відбувається кровообіг в товщі серцевого м’яза. Варто наголосити на тому, що при збільшенні частоти серцевих скорочень тривалість кровопостачання серцевого м’яза зменшується.

Рис. 4. Автоматизм та провідна система серця

Серце об’єднує два кола кровообігу (велике і мале), які забезпечують кровообіг у нашому організмі. Велике коло починається в лівому шлуночку. Після його скорочення кров, збагачена киснем, потрапляє в аорту - найбільшу судину людського тіла. Згодом вона розтікається по дрібніших судинах і попадає в кожний орган. Там кров віддає кисень та інші поживні речовини, а забирає непотрібні продукти, зокрема вуглекислий газ. Після цього кров збирається у вени і повертається до серця, а саме до правого передсердя, де й закінчується велике коло кровообігу.

Важливими структурами в серці є клапани, які створюють перешкоду для зворотного току крові. В серці людини є чотири клапани:

1. Мітральний клапан - розташований між лівим передсердям і шлуночком.

2. Тристулковий клапан - розташований між правим передсердям та шлуночком і виконує подібну функцію.

3. Аортальний клапан - розташований між лівим шлуночком та аортою і перешкоджає поверненню крові у серце з аорти під час діастоли.

4. Клапан легеневого стовбура - розташований між правим шлуночком та легеневим стовбуром, не допускає повернення крові з легеневого стовбура в

шлуночок під час діастоли.

Рис. 5. Схема великого і малого кіл кровообігу:

1 - капіляри голови, верхніх відділів тулуба і верхніх кінцівок; 2 - ліва загальна сонна артерія; 3 - капіляри легень; 4 - легеневий стовбур; 5 - легеневі вени; 6 - верхня порожниста вена; 7 - аорта; 8 - ліве передсердя; 9 - праве передсердя; 10 - лівий шлуночок; 11 - правий шлуночок; 12 - черевний стовбур; 13 - лімфатична грудна протока; 14 - загальна печінкова артерія; 15 - ліва шлункова артерія; 16 - печінкові вени; 17 - селезінкова артерія; 18 - капіляри шлунку; 19 - капіляри печінки;

20 - капіляри селезінки; 21 - воротна вена; 22 - селезінкова вена; 23 - ниркова артерія; 24 - ниркова вена; 25 - капіляри нирки; 26 - брижова артерія; 27 - брижова вена; 28 - нижня порожниста вена; 29 - капіляри кишечника; 30 - капіляри нижніх відділів тулуба і нижніх кінцівок

Для того, щоб забезпечити потребу нашого організму в кисні та поживних речовинах, серце повинно скорочуватися у спокої до 60-80 разів за 1 хв, щоб перекачати близько 5 літрів крові. У разі фізичного чи психічного навантаження зростає потреба організму в поживних речовинах і серцю доводиться працювати ще швидше і з більшим навантаженням.

Людське серце виконує дуже важку роботу і тому для нього надзвичайно важливим є безперебійне і повноцінне кровопостачання, якраз за це 13

відповідають вінцеві (коронарні) артерії, які забезпечують кровопостачання серцевого м’яза.

- обов’язкова умова для безперебійної роботи серця. Стан судин визначає тривалість життя людини. Якщо вінцеві артерії звужені і не забезпечують достатнього кровопостачання серцевого м’яза, то виникають загрудинні болі (стенокардія). У разі їх перекриття і припинення кровообігу є загроза розвитку інфаркту міокарда, або раптової смерті. Кровоносні судини, по яких кров тече від серця, називаються артеріями, а судини, по яких кров рухається до серця - венами. Артерії розгалужуються на дрібніші судини - артеріоли, які, дедалі зменшуючись у діаметрі, переходять у величезну кількість найдрібніших судин

- капілярів, діаметр яких приблизно відповідає діаметру людської волосини. Всі тканини і органи людини пронизані густою капілярною мережею. Загальна довжина кровоносних судин у людини близько 100000 км (у 2,5 рази більша за довжину екватора землі).

Стінка кровоносної судини має м’язовий шар, що складається з тонких волокнин, які постійно перебувають у певній фізіологічній напрузі - тонусі. Звідси походить і назва хвороби, слово «гіпертонія» складається з двох грецьких слів: «гіпер» (понад, надмірний) і «тонус» (напруга). Артеріальний тиск здорової людини залежить від сили скорочення серця, еластичності судин, скорочення дрібних артерій, діаметра артеріол внутрішніх органів. Тиск крові в артеріях завжди вищий, ніж у венах. Артеріальні судини також можуть скорочуватись і розслаблятись і тим самим впливати на рух крові. При ритмічному скороченні серцевого м’яза кров з лівого шлуночка виштовхується в аорту, а потім через артерії і артеріоли - у капілярну мережу. Тут вона віддає тканинам кисень і поживні речовини, що надійшли в організм з харчовими продуктами, забирає відпрацьовані шлаки і надходить у венозну капілярну мережу. Дрібні вени зливаються у дві великі: верхню і нижню порожнисті вени. З цих вен кров рухається в праве передсердя, а потім - у правий шлуночок і через легеневу артерію спрямовується в судинну систему легенів. У легенях кров звільняється від вуглекислого газу, збагачується киснем і тече у ліве передсердя, а потім виштовхується у лівий шлуночок.

Артеріальний тиск залежить не тільки від роботи серця. Всі органи, в тому числі серце і судини, перебувають під постійним контролем центральної нервової системи, зокрема судинно-рухового центру головного мозку, який впливає на тонус судин. Підвищення тонусу судин і прискорення роботи серця визначається симпатичною нервовою системою, а зниження тонусу судин, розширення їх діаметра і уповільнення серцевої діяльності - парасимпатичною нервовою системою, блукаючим нервом. Всім відомо, що під час хвилювання з’являється серцебиття, червоніє або блідне шкіра обличчя, підвищується артеріальний тиск.

Тиск змінюється і під дією гормонів - особливих речовин, що виробляються залозами внутрішньої секреції - надниркова залоза виробляє адреналін, гіпофіз - вазопресин, а щитовидна залоза - тиреоїдин. Ці гормони сприяють підвищенню артеріального тиску. Внаслідок погіршення кровопостачання нирки в ній може утворюватися особлива речовина ренін, яка також призводить до підвищення тиску.

Під час скорочення (систоли) шлуночка в судинах виникає найбільший тиск крові, який називають максимальним, або систолічним. У момент розслаблення (діастоли) серця реєструється найменший, тобто мінімальний, або діастолічний тиск. Для здорової людини середнього віку максимальний артеріальний тиск вважається нормальним, коли він перебуває в межах 110-139 мм рт. ст., а мінімальний - в межах 70-89 мм рт. ст. Величину артеріального тиску позначають дробом: у чисельнику - максимальний артеріальний тиск, а в знаменнику - мінімальний.

Фактори ризику серцево-судинних захворювань ділять на некоригуючі і коригуючі.

Некоригуючі - ті, яких уникнути не можна, але про які необхідно знати, щоб максимально застрахувати себе від захворювань, зокрема спадковість, стать, вік.

Коригуючі - ті, яких можна уникнути. Коригуючі фактори ризику

наступні: куріння, вживання алкоголю, стрес, нервово-емоційне

перенапруження, цукровий діабет, гіподинамія і стенокардія, нераціональне харчування і атеросклероз, надлишкова маса тіла, гіпертонічна хвороба.

1.1.