8.3.2. Злоякісні пухлини слинних залоз

У слинній залозі найчастіше розвиваються епі­теліальні злоякісні пухлини: мукоепідермоїдна пух­лина, аденокістозна карцинома (циліндрома), аде­нокарцинома, епідермоїдна і недиференційована карцинома.

— 86 —

— 87 —

Клїнїка. Клініка злоякісних пухлин слинних залоз залежить від їх морфологічної структури. Однак спільними симптомами для всіх є болі, швидкі темпи росту, проростання в навколишні тканини та гілки лицевого нерва, що спричинює парез мімічної мускулатури обличчя.

Аденокарцинома. Найчастіше серед злоякіс­них пухлин слинних залоз трапляється аденокар­цинома. Вже на початкових стадіях розвитку їй властива обмежена рухомість. З ростом пухлини з'являється біль, інфільтруються прилеглі тканини. Поступово наростає параліч мімічної мускулатури. Для цієї пухлини характерним є метастазування в лімфатичні вузли шиї, легені, хребет.

Мукоепідермоїдна пухлина. Клінічний перебіг доброякісного варіанту мукоепідермоїдної пухли­ни нагадує перебіг поліморфної аденоми. Розріз­нити їх допомагає набряк і фіксація шкіри над пух­линою, обмежена рухомість, відсутність чіткої ме­жі. Злоякісні форми мукоепідермоїдної пухлини протікають з болями. Пухлини непорушні, щільні, болючі при пальпації, можливе утворення нориць.

Аденокістозна карцинома. Клінічна картина аденокістозної карциноми (циліндроми) дуже різ­номанітна. Циліндрома має щільну капсулу, інтим­но зростається з навколишніми тканинами. Слід за­уважити, що поліморфну аденому, циліндрому і му- коепідермоїдну карциному макроскопово практично неможливо розрізнити.

Плоскоклітинний рак. За клінічною картиною плоскоклітинний рак подібний до аденокарцино­ми слинних залоз.

Дiаностика. Діагностика базується на даних анамнезу, клінічного перебігу, рентгенологічних і морфологічних досліджень.

Лкування. Лікування переважно комбінова­не, передбачає передопераційне опромінення пу­хлини в дозі 45...50 Гр з подальшим оперативним втручанням. Якщо є регіонарні шийні метастази, в зону опромінення включається відповідний бік шиї.

— 88 —

Лікування раку привушної залози полягає в широкій паротидектомії з футлярно-фасціальним висіченням клітковини шиї з боку ураження. Пе­реважно операція супроводжується пересіченням лицевого нерва.

При раку підщелепної залози виконується фут- лярно-фасціальне висічення клітковини шиї разом з ураженою залозою.

Злоякісні пухлини малих слинних залоз висі­каються електроножем у межах здорових тканин.

Цитостатична терапія пухлин слинних залоз малоефективна. Інколи застосовуються комбінації доксорубіцину, 5-фторурацилу, циклофосфаміду, препарати платини.

Прогноз. Прогноз захворювання залежить від стадії, морфологічних особливостей пухлини і ло­калізації. Повне вилікування спостерігається лише в 20...25% хворих. Віддалені результати лікування пухлин підщелепної залози гірші, ніж результати лікування привушної залози.

ВіДновнє лікування. Радикальні операції на привушній слинній залозі з приводу злоякісних пу­хлин закінчуються пересіченням стовбура лицево­го нерва, наслідком чого є парез мімічної муску­латури відповідного боку обличчя. Ускладнення невиліковне, хоча дехто робить спроби пересад­ки інших черепно-мозкових нервів до основи мімічних м'язів. Ушкодження лише окремих гілок лицевого нерва при хірургічному лікуванні добро­якісних пухлин привушної слинної залози вимагає тривалого відновного лікування (терапія прозери- ном, фізіопроцедури).