9.3.2. Злоякісні пухлини глотки

Епідеміологія. У структурі онкологічних зах­ворювань злоякісні пухлини глотки становлять до 3% усіх злоякісних пухлин. Близько 50% пухлин глотки локалізується в носоглотці, майже 30% в ротоглотці, на гортаноглотку припадає не більше 25% пухлин.

Етіологія. Фактори, які призводять до роз­витку пухлин глотки, залишаються маловивченими.

— 107 —

Патологічна анатомія. Серед злоякісних пухлин глотки трапляються епітеліальні та сполуч­нотканинні пухлини. До першої групи зараховують плоскоклітинний рак, аденокарциному, недифе- ренційований рак. Другу групу утворюють різно­манітні саркоми: веретеноклітинна, лімфо-, рети- куло-, фібросаркоми.

Різновидом плоскоклітинного раку глотки є лімфоепітеліальна пухлина Шмінке, яка має вира­жені інфільтративні властивості та дає метастази.

Клініка. Клінічний перебіг злоякісних пухлин глотки залежить від локалізації та напрямку росту пухлини (рис. 9.2). Пухлини, розміщені в носо­глотці, порушують носове дихання, кровоточать. Проростання в основу черепа викликає порушен­ня функцій третьої, четвертої та шостої пар че­репно-мозкових нервів. Проростання бокової стінки глотки супроводжується болями у вусі, ос­лабленням слуху. Першими симптомами пухлини Шмінке можуть бути метастази в шийних лімфа­тичних вузлах. Серед злоякісних пухлин ротоглотки найчастіше спостерігаються пухлини мигдаликів. Для раку мигдалика характерний інфільтративний ріст, проростання суміжних структур. Саркома миг­далика росте екзофітно, метастазує в регіонарні лімфатичні вузли. Провідними скаргами є утруд­нення ковтання і порушення фонації. Пухлини гортаноглотки частіше розвиваються в жінок віком 4О...50 років. За своєю гістологічною структурою це переважно ракові пухлини. Вони локалізуються в ділянці грушоподібного синуса і викликають дис- фонію, а також відчуття стороннього тіла.

— 108 —

— 109 —

— 110 —

— 111 —

Діагностика. Встановлення діагнозу грунту­ється на даних інструментального, рентгено­логічного та морфологічного досліджень. Особ­ливо інформативною є комп'ютерна томографія. Для морфологічної верифікації діагнозу проводять біопсію.

Лікування. Внаслідок анатомічних особли­востей будови глотки застосування хірургічного лікування обмежене. Основним методом лікуван­ня є променевий спосіб. Ряд пухлин глотки вияв­ляє чутливість до цитостатичної терапії.

Хіміотерапія раків глотки найчастіше має за основу комбінацію цисплатину та 5-фторурацилу. Ефективність інших цитостатиків нижча.

Прогноз. При злоякісних пухлинах глотки прогноз назагал несприятливий.