САЛЬМОНЕЛЬОЗ КОТІВ

Сальмонельоз - інфекційне захворювання всіх видів молодняка тварин (кошенят, телят, поросят, ягнят, хутрових звірів, лошат, птиці), яке перебігає із симптомами септицемії, токсемії, ураження травного каналу та респіраторних шляхів, суглобів; у дорослих тварин реєструють аборти.

Збудник - дрібні палички із заокругленими кінцями розміром (1-4)х(0,4- 0,8) мкм. Належать до роду Salmonella, що включає (за схемою Кауфмана - Уайта) 2017 сероварів, які за біохімічними властивостями поділені на підроди. Рухливі (за винятком S. gallinarumm, S. pullorum), спор і капсул не утворюють, фарбуються аніліновими барвниками, грамнегативні, ростуть на звичайних поживних середовищах (МПА, МПБ) та диференційних (Ендо, Плоскірєва, вісмут-сульфіт агар) при температурі 37 °С і рН 7,2-7,6 (рис. 44).

Рис. 44. Ріст збудника салмонельозу на вісмут-сульфіт агарі

Специфічний збудник для телят - S. dublin і S. enteritidis, свиней - S. cholerae suis, ягнят - S. abortus ovis, лошат - S. abortus equi. Рідше від тварин виділяють S. typhimurium, але захворювання може бути спричинене й іншими (неспецифічними для даного виду тварин) представниками роду.

Коти можуть заражатися будь-яким збудником, але найчастіше від них виділяють S. typhimurium.

Сальмонели досить довго зберігаються у навколишньому середовищі: в питній воді - 1-120 днів, ґрунті, фекаліях - 9-10 місяців, пилу - до 18 місяців, ковбасних виробах - 60-130 днів, замороженому м'ясі - 6-13 місяців, яйцях - до 13 місяців, заморожування витримують 3-4 місяці. Чутливі до дії високих температур: при 70-75 ^oC гинуть за 15-30 хвилин, кип'ятіння викликає миттєву загибель; чутливі до дії 3-5%-х гарячих розчинів гідроокису натрію, освітлених розчинів хлорного вапна з вмістом 3%-го активного хлору, 5%-го розчину формальдегіду, 20%-ої зависі свіжогашеного вапна.

Епізоотологія. Джерело збудника - хворі, реконвалесцентні та здорові тварини-бактеріоносії, які виділяють збудника з екскрементами й секретами. У деяких випадках джерелом збудника інфекції можуть бути люди-сальмонелоносії. Шляхи зараження - аліментарний, аерогенний, можливо, внутрішньоутробний. Фактори передачі збудника - контаміновані корми (в тому числі незбиране і збиране молоко), ґрунт, обладнання й предмети догляду за тваринами. Виникнення хвороби спричиняють порушення ветеринарно-санітарних правил утримання і годівлі, рівень групового імунітету (диспозиція) та умови навколишнього середовища (експозиція). На сальмонельоз хворіють телята у 10-60-денному віці, іноді старші, поросята з перших днів життя до 4-місячного віку, ягнята з перших днів життя, лошата в перший тиждень після народження.

Коти характеризуються низьким ступенем сприйнятливості до сальмонельозу і хворюють переважно в молодому віці. Сприяють розвитку захворювання порушення в утриманні та догляді, поїдання контамінованих кормів.

Коти заражаються сальмонельозом при поїданні м'яса і внутрішніх органів хворих на сальмонельоз тварин або сальмонелоносїїв, а також гризунів, при відвідуванні смітників, помийних ям. Особливо небезпечними є відходи м'ясокомбінатів і боєнь. У такому випадку захворювання перебігає гостро, за типом токсикоінфекції.

Часто причиною сальмонельозу котів є м’ясокісткове борошно або рибне борошно, що містить збудник сальмонельозу. Нерідко сальмонельоз передається котам від домашніх або диких птахів - сальмонелоносіїв: курей, качок, гусей, горобців, чайок, а також від мишоподібних гризунів. Носійство сальмонел широко поширене серед різних видів тварин і птиці.

Часто відбувається перезараження кошенят від матері - носія збудника. У такому випадку прояв захворювання відбувається після відлучення.

Зараження сальмонелами відбувається через травний тракт, а виділяються збудники в основному з фекаліями.

Патогенез. Сальмонели, що потрапили в організм тварини, адгезуються (прикріплюються) до епітеліальних клітин.

Клінічні ознаки. Інкубаційний період при сальмонельозі триває 2-12 днів. Розрізняють гострий, підгострий і хронічний перебіг хвороби. У котів, на відміну від інших видів тварин, клінічне захворювання перебігає по типу токсикоінфекції і нагадує отруєння. У кошенят і молодих котів хвороба зазвичай розвивається гостро, у дорослих - хронічно. Гострий прояв сальмонельозу у кошеняти або молодої кішки починається через 1-3 дні інкубаційного періоду з різкого підвищення температури (40-42 °С), яка зберігається до самого кінця хвороби. Кошеня відмовляється від їжі, не грається, весь час лежить у темних місцях. Очі западають у очні орбіти, пульс аритмічний - 110-150 ударів за одну хвилину. Розвивається адинамія, поверхневе дихання черевного типу, гіперемія кон'юнктиви, виділення серозного ексудату з ніздрів; діарею виявляють на другий день; фекалії рідкі, жовто-зеленого кольору з домішкою слизу та крові.

Підгострий перебіг хвороби триває 10-15 днів. Температура тіла підвищена, пронос чергується із запором, відмічають риніт, кон'юнктивіт, кашель і ознаки бронхопневмонії. Інколи гострий та підгострий перебіг хвороби переходить у хронічний, за якого уражуються легені, відмічають артрити, відставання у рості й розвитку. Такі тварини після одужання залишаються носіями збудника.

У дорослих котів хвороба перебігає, як правило, безсимптомно, або ж нехарактерні клінічні симптоми тварини власники пояснюють легкою формою отруєння в результаті під'їдання кішкою чого-небудь на вулиці.

За хронічного перебігу найбільш характерними є порушення роботи шлунково-кишкового тракту: запори чергуються з проносами. Це супроводжується анемією. Можливий розвиток бронхопневмонії, гнійного кон’юнктивіту та риніту. Загибель реєструють через три-чотири тижні після зараження.

У латентно хворих клінічні ознаки можуть тривалий час не проявлятися. У таких тварин сальмонели локалізуються у кишківнику, лімфатичних вузлах та внутрішніх органах. При стресових ситуаціях, несприятливих факторах зовнішнього середовища, що знижують опірність організму, збудник активується і хвороба проявляється клінічно.

Патолого-анатомічні зміни. За гострого перебігу сальмонельозу слизові оболонки шлунка, кишечнику набряклі, гіперемійовані, з крововиливами. Брижові лімфатичні вузли збільшені, соковиті, на розрізі видно крововиливи. Селезінка збільшена, з наявністю крововиливів під капсулою. За підгострого й хронічного перебігу трупи загиблих тварин виснажені.

Діагноз. Діагноз на сальмонельоз встановлюють на основі епізоотологічних даних, клінічної картини захворювання, патолого-анатомічних змін і результатів бактеріологічного та серологічного досліджень. Для бактеріологічної діагностики направляють свіжі трупи тварин або паренхіматозні органи (печінку з жовчним міхуром, нирки, селезінку, серце з кров'ю), трубчасту кістку, в разі підозри щодо хронічної форми сальмонельозу при абортах - свіжий плід із плодовими оболонками та навколоплідну рідину. Для зажиттєвої діагностики направляють фекалії, кров, виділення з матки при абортах, сироватку крові з метою серологічного дослідження. Для діагностики сальмонельозу за підгострого і хронічного перебігів та виявлення сальмонелоносіїв - сироватку крові.

Діагноз на сальмонельоз вважають установленим, якщо виділена культура має характерні для сальмонел морфологічні, культуральні та біохімічні властивості і дає чіткі результати в реакції аглютинації з відповідними аглютинувальними монорецепторними сироватками. У сумнівних випадках проводять біопробу на білих мишах, яким досліджувану культуру вводять підшкірно в дозі 0,2-0,3 мл у концентрації 50-100 млн мікробних тіл в 1 мл. Заражені миші гинуть упродовж 3­10 діб.

Лікування. Хворого кота ізолюють в окремій кімнаті. Особливо це важливо, якщо в будинку є маленькі діти. Необхідно терміново вжити всіх заходів, які здатні запобігти зневодненню організму. Якщо у тварини починається інтоксикація, необхідно дуже швидко провести курс детоксикації організму.

Для проведення антибактеріальної терапії застосовуються сульфаніламідні препарати, такі як бісептол або фуразолідон. Крім цих препаратів використовуються антибіотики: ампіцилін, левоміцетин і окситетрациклін. Перорально задають фталазол 0,1-0,5 гр (залежно від віку тварини) 3-4 рази на добу; сульгін - у тих же дозах двічі на день; фуразолідон - із кормом по 30 мг на 1 кг живої маси двічі на день, левоміцетин - 0,01-0,02 гр на 1 кг маси 3-4 рази на добу (синтомицин у подвійній дозі); хлортетрациклина гидрохлорат - 10-20 тис.

При проносі застосовують салол (у дозі 0,1-1,0 гр) і вісмут (у дозі 0,5-2,0) одночасно 2-3 рази на день.

За легеневої форми сальмонельозу, як правило, розвивається крупозна пневмонія. Тому рекомендується застосовувати антибіотики суворо за чутливістю, призначати серцеві препарати, обов’язково відхаркуючі та імуномодулятори.

При серцево-судинних порушеннях підшкірно вводять 0,2-5,0 мл 20%-го камфорного масла (залежно від розмірів тварини). При ентероспазмах застосовують кодеїн всередину в дозі 0,01-0,05 гр. На самому початку захворювання може бути ефективним введення підшкірно полівалентної гіперімунної сироватки проти сальмонельозу в дозі 10,0-15,0 мл і більше. Дуже важливо забезпечити дієтичне годування хворої кішки (свіже м’ясо, печінка дрібними шматочками, сухарі, ацидофільне молоко). Замість води дають пити розчин калія перманганату (1:1000).

Вологе прибирання потрібно проводити тільки з використанням хлорного вапна, хлораміну або інших дезінфектантів. Миски для їжі і води потрібно ретельно мити в дезрозчинах. Після спілкування з хворою кішкою слід вимити руки з милом.

Профілактика. Увагу слід приділяти вагітним і годуючим кішкам, а також маленьким кошенятам, нещодавно відученим. Їм необхідно давати в якості їжі рибну та м'ясну продукцію тільки якісного виробництва, а також молоко і яйця. Обов'язково слід включити в раціон зелень і овочі. Провітрювання приміщення повинно бути щоденним.

Дорослі коти не повинні контактувати з безпритульними тваринами. М'ясо- кісткове або рибокісткове борошно перед згодовуванням рекомендується прогрівати в духовій шафі при температурі 100 °С протягом однієї години. Змінювати корми та вводити у раціон нові продукти потрібно поступово.

4.2.