ІНФЕКЦІЙНИЙ РИНОТРАХЕЇТ КОТІВ

Інфекційний ринотрахеїт (вірусний нежить, герпесвірусний ринотрахеїт) - гостре або хронічне контагіозне захворювання, що виникає у котів будь-якого віку; характеризується лихоманкою, катаральним запаленням верхніх дихальних шляхів і ураженням очей.

Збудник - ДНК-вмісний вірус родини Herpesviridae, має ліпопротеїнову оболонку (рис. 2).

Рис. 2. Вірус інфекційного ринот рахеїт у кот їв (фото з інт ернет -ресурсу)

Діаметр віріонів - 151-225 нм. Збудник вперше виділили в США та ідентифікували як герпесвірус Кранделл і Мауер (1957). Хворобу вперше описав у США в 1957 р. Фостьер. Вірус розмножується в культурі клітин нирки кошенят, людини і мавпи, ЦПД настає через 2-3 доби після зараження. Герпесвірус локалізується і розмножується в покривному епітелії глотки. Вірус зберігається при температурі 60-70 °С і рН 6-9 до року. Температура 56 °С інактивує збудника за 20 хвилин, 87 °С - за 4-10 діб, 22 °С - через 50 діб. Чутливий до дії хлороформу і ефіру. Розчини їдкого натру, формаліну і фенолу (1-2 %) інактивують збудник протягом 10 хвилин.

Епізоотологія. Герпесвірусні інфекції котів широко поширені серед представників родини котячих. Можуть хворіти коти всіх порід незалежно від віку, однак найбільш чутливими є кошенята від двох місяців до року, а також кошенята- сисуни, які іноді мають слабкий колостральний імунітет (рис. 3).

Рис. 3. Клінічні ознаки інфекційного ринот рахеїту у кошенят -сисунів

(фот о з інт ернет -ресурсу)

Дж ерелом збудника є хворі тварини і вірусоносії, які можуть виділяти вірус протягом двох років після одужання. У котів збудники респіраторних інфекцій можуть знаходитися на слизових оболонках дихальних шляхів у неактивному стані.

Патогенез. Потрапивши на слизові оболонки дихальних шляхів, вірус проникає в клітини епітелію, репродукується, викликаючи їх загибель і злущування. Надалі виникає запальна реакція, на поверхні слизової оболонки утворюються спочатку дрібні, а потім більші ділянки некрозу. Адсорбуючись на лейкоцитах, вірус потрапляє у кров і викликає вірусемію, загальне пригнічення і лихоманку. При проникненні вірусу через гематоенцефалічний і гематоплацентарний бар'єри виникає ураження мозку, плаценти, матки і плода. Патологічний процес при інфекційному ринотрахеїті суттєво залежить від ускладнень умовно-патогенною мікрофлорою, що проявляються розвитком бронхіту, пневмоній, гастриту та ентериту.

Клінічні ознаки. Інкубаційний період становить 2-10 діб. Перебіг гострий, підгострий, хронічний. При гострому перебігу клінічні ознаки залежать від шляхів проникнення вірусу в організм, фізіологічного стану, віку тварин. У котів реєструється підвищення температури тіла до 40 °С протягом 2-5 діб. Потім розвивається кон’юнктивіт і риніт (рис. 4).

Рис. 4. Гост рий перебіггерпесвірусноїінфекції

(фот о з інт ернет -ресурсу)

У перші дні хвороби відмічають інтенсивні серозно-слизові виділення з носової порожнини, що переходять у серозно-фібринозні (рідко з домішкою крові) і фібринозно-гнійні. Слизові оболонки носа, глотки, гортані різко набряклі, часто гіперемійовані («червоний ніс»). Розвивається задишка (тварини дихають відкритим ротом), спостерігається рясна салівація, хриплість голосу, кашель. На поверхні носа і на слизовій оболонці з'являються білий наліт, некротичні кірочки, під якими утворюються виразки. При натисканні на крила носа з ніздрів виділяється серозний секрет, з’являється пухирчасто-виразковий стоматит з ураженням слизової оболонки язика і губ. Досить інформативним є ураження очей: розвивається запалення слизової оболонки очей, вона сильно набрякає, очна щілина звужується, а повіки склеюються темно-сірим гнійним ексудатом (рис. 5-8).

Рис. 5. Виразка рогівки за інфекційного ринотрахеїту кота (фото Christine Heinrich)

Рис. 6. Герпесвірусна інфекція у кота. Змертвіння рогівки з набряком і поверхневою неоваскуляризацією (фото Dr. Sheila Crispin)

Рис. 7. Хронічний стромальнии кератит при герпесвірусніи інфекції у котів. Хронічне потовщення повік. Симблефарон - рубцеве зрощення кон 'юнктиви повіки з кон 'юнктивою очного яблука (фото Dr.

Рис. 8. Численні дендритні виразки рогівки, забарвлені флуоресцином за герпесвірусної інфекції у кота (фото Dr. Sheila Crispin)

Запальний процес може локалізуватися також в мигдаликах. За подальшого розвитку захворювання загальний стан тварини погіршується, підвищується температура тіла, розвивається запалення трахеї, бронхів і легень. Можлива двостороння протрузія третьої повіки, пронос (зазвичай, жовтувато-зеленого кольору). У вагітних тварин герпесвірусна інфекція призводить до абортів та/або народження мертвого приплоду.

За підгострого перебігу клінічні ознаки виражені не так яскраво, а хвороба продовжується до двох тижнів. Можливий безсимптомний перебіг хвороби: вірус переходить у латентну форму, проте згодом (після перенесеного стресу, лактації, хвороби, оперативних втручань, імуносупресії, застосування глюкокортикоїдів) може знову активізуватися. У результаті розвиваються симптоми ураження дихальних шляхів. Якщо перебіг хронічний, крім бронхіту і бронхопневмонії розвивається атонія кишківника, з’являються запори. Також реєструють виразковий кератит і виразковий дерматит шкіри. В окремих випадках виявляють герпесвірусний енцефаліт.

Патолого-анатомічні зміни. При розтині загиблих котів реєструють фібринозний ринотрахеїт (у носових ходах знаходять гнійно-фібринозний ексудат, що закриває всю порожнину носа, під ексудатом слизова оболонка шорстка, червоного кольору). Виявляють ознаки гострої пневмонії, тонзиліт, кон'юнктивіт, рідше - кератит та стоматит. Мигдалики збільшені, пронизані крововиливами. Заглоткові і підщелепні лімфатичні вузли збільшені, набряклі, забарвлені у червоний колір. Пневмонія реєструється у двох варіантах: при герпетичній формі переважають некротичні процеси і серозно-фібринозна ексудація. У частках легень знаходять численні ущільнені вогнища сіро-червоного кольору. З поверхні розрізу в цих ділянках легень виділяється мутна сірувато-червона рідина.

Діагностика. Діагноз встановлюють на підставі епізоотологічних, клінічних, патолого-анатомічних даних і результатів лабораторних досліджень (виявлення внутрішньоядерних включень у мазках із слизової оболонки ротової і носової порожнин, очей і виділення вірусу в культурі клітин). Для уточнення діагнозу проводять реакцію нейтралізації (РН) у культурі клітин нирки або легень кошенят. При диференційній діагностиці слід мати на увазі, що у котів причиною респіраторних уражень крім вірусу ринотрахеїту можуть бути пікорновіруси, реовіруси, мікоплазми, хламідії. Диференціюють хворобу від каліцівірозу і хламідіозу. За деякої схожості цих інфекцій для хламідіозу більш характерним є прояв у вигляді лише кон'юнктивіту, а для каліцівірозу - стоматиту. Часто ринотрахеїт котів виникає в асоціації з каліцівірусною інфекцією і панлейкопенією. На сьогоднішній день існують експрес-методи для діагностики панлейкопенії котів (CITO TEST FPV Ag). Даний тест є проточно-латеральним імунохроматографічним аналізом (рис. 9).

Рис. 9. Тест для експрес- діаіност ики панлейкопенії кот ів

Лікування. Лікування залежить від віку тварини, перебігу і форми хвороби, наявності ускладнень та асоціативної бактеріальної складової. Забезпечують котів оптимальними умовами утримання і повноцінними кормами м’якої консистенції. Призначають дієтичні корми рідкої консистенції у вигляді рибних і м’ясних бульйонів, сирих яєць, теплого молока, каш, протертих овочів, вареного курячого або рибного фаршу. Рекомендовано застосування імуномодуляторів: інтерферону, який закапують у ніс і в очі по 1-2 краплі 3-4 рази в день протягом тижня, а також анандин, тимоген, тималін. Можна застосовувати імуномодулятори циклоферон, камедон, фоспреніл, максидін.

Тваринам, схильним до алергічних реакцій, призначають антигістамінні препарати: димедрол - внутрішньом’язово по 0,2-0,5 мл 2-3 рази на добу, тавегіл - по 0,1-0,5 мл 2-3 рази на добу. Також можна призначати супрастин, пипольфен, фенкарол й інші препарати згідно з інструкцією. Слід застосовувати симптоматичні засоби: препарати, що підтримують роботу серця, муколітичні і відхаркуючі засоби, протиблювотні, заспокійливі. В якості підтримуючих і зміцнювальних засобів - гамавіт, цамакс. При проносі - діаркан, Ветом-1.1.

Носову і ротову порожнину очищують від запального ексудату тампонами, зволоженими розчинами антисептиків (йодинол, розчин фурациліну, перманганату калія, борної кислоти) або настоями лікарських рослин (ромашки, череди, календули, звіробою). При необхідності використовують очні краплі "Декта-2", "Барс" або інші. Для боротьби із секундарною мікрофлорою парентерально вводять антибіотики: цефамезин, клафоран, ампіциллін, ампіокс, бензилпеніцилін натрію. Окрім антибактерійних засобів внутрішньо задають сульфаніламідні препарати - бісептол, гросептол, септрим, етазол, фталазол, сульфадимезин, норсульфазол, сульфален та інші. Усі антибактерійні засоби використовують з урахуванням чутливості до них секундарної мікрофлори.

При важкому клінічному перебігу котам підшкірно вводять 5-20 мл 5 % розчину глюкози, а також 0,9 % розчин хлориду натрію або розчин Рінгера-Локка (кожні 4-6 годин до клінічного одужання), вітаміни групи В і С, полівітамінні препарати.

Гомеопатичне лікування. «Енгістол» застосовується у вигляді спільних ін'єкцій з препаратом «Мукоза композитум». Лікарські засоби призначаються через день. Крім цього хороший результат можна отримати і від застосування препаратів «Траумель», «Ехінацея композитум», а для стимуляції внутрішньоклітинних обмінних процесів - «Коензим композитум». Фітопрепарат "Захист від інфекцій" - збір, що підвищує імунорезистентність, містить у своєму складі родіолу рожеву (коріння) 20 г, заманиху високу (коріння) 20 г, шипшину коричневу (плоди) 20 г, кропиву дводомну (трава) 15 г, глід (плоди) 15 г, звіробій продірявлений (трава) 10 р. Екстракт кореня солодки містить гліциризинову кислоту, що зупиняє розмноження вірусу герпесу та спричинює його інактивацію.

Профілактика. Загальна профілактика включає дотримання санітарних норм утримання тварин, повноцінну годівлю, регулярне проведення дегельмінтизації та боротьбу з ектопаразитами, виключення контакту з безпритульними тваринами. Потрібно за можливості уникати переохолодження та стресових ситуацій; регулярно проводити дезінфекцію приміщень і предметів догляду. За 5-7 днів до профілактичного щеплення проводять дегельмінтизацію. Для цього можна використовувати «Альбен», «Фебтал», «Поліверкан», «Дронцид» для котів. Специфічна профілактика передбачає застосування вакцин: «Мультіфел-3» проти панлейкопенії, ринотрахеїту, кальцівірусної інфекції; «Мультіфел-4» проти панлейкопенії, ринотрахеїту, кальцівірусної інфекції і хламідіозу котів. Вакцинації підлягають лише здорові тварини. Перший раз кошенят щеплюють у віці 8-12 тижнів, повторно - через 21-28 днів. Вакцину вводять підшкірно в ділянці лопатки кошенятам до 6-місячного віку в дозі 0,5 см³, старшим тваринам - 1 см³ незалежно від маси тіла і породи кішок. Місце ін’єкції дезрозчином не протирають. Дорослих котів щеплюють одноразово щорічно. Імунітет формується через 14 днів після другої імунізації і зберігається протягом одного року. Своєчасна вакцинація полівалентними вакцинами «Нобівак» (Nobivac Tricat) застосовується для захисту котів від вірусного ринотрахеїту, каліцівірозу і панлейкопенії. Ефективною є вакцинація субодиничною масляною вакциною проти герпесвірусу котів, що містить антигени глікопротеїнової оболонки вірусу і не містить капсидних білків ("Рон-Мер’є"). Завдяки цьому у вакцини відсутня залишкова вірулентність і не індукується реакція гіперчутливості.

1.2.