КОЛІБАКТЕРІОЗ КОШЕНЯТ

Колібактеріоз (Colibacteriosis, ешерихіоз, колібацильоз, колідіарея, колісепсис) - гостре захворювання молодняка тварин і птиці з перших днів (годин) після народження, що проявляється профузним проносом, зневодненням організму, ознаками тяжкої інтоксикації, іноді - септицемією.

Збудник хвороби - ентеропатогенна кишкова паличка Escherichia coli, що належать до родини Enterobacteriaceae, роду Escherichia і на відміну від непатогенних серотипів, які постійно перебувають у кишківнику тварин і людини, має адгезивні та токсигенні властивості. У морфологічному відношенні Е. coli являє собою досить товсту (0,5-0,7 мкм), коротку (2-4 мкм), грамнегативну паличку (рис. 45), окремі штами якої мають джгутики, які забезпечують їй рухливість.

Рис. 45. Е. coli (фарбування за Грамом)

(фото з інтернет-ресурсу)

Спор і капсул не утворює. Добре культивується на звичайних поживних середовищах, спричинюючи в МПБ інтенсивне помутніння та утворення осаду на дні пробірки. На поверхні МПА через 18-24 годин утворює невеликі вологі округлі опуклі колонії сіро-білого кольору.

Кишкова паличка досить стійка у зовнішньому середовищі: у фекаліях зберігається до 30 діб, у воді, ґрунті, гною та тваринницьких приміщеннях - кілька місяців. При нагріванні до 60 °С гине через 15 хв., до 75 °С - через 30 с, до 100 °С - миттєво. Швидко інактивується під дією дезінфекційних засобів у звичайних концентраціях. Просвітлений розчин їдкого натру, 2%-й розчин формаліну, 10%-ва емульсія дезінфекційного креоліну знищують кишкову паличку впродовж кількох хвилин.

Епізоотологія хвороби. Колібактеріоз уражає новонароджений молодняк усіх видів тварин: телят віком 2-7 днів (іноді до 30-денного віку), ягнят - з перших днів життя до 2-3-тижневого віку (іноді до 5-7-місячного віку), поросят - з перших днів життя до 20-денного віку, лошат - із перших днів життя, курчат - від 1- до 90- денного віку, а також у період яйцекладки, у кошенят - з першого дня життя до 30- ти діб, хутрових звірів - у віці 1-5 днів, значно рідше - у 6-10-денному віці.

У разі інфікування через травний канал розвивається ентеритна форма хвороби, при зараженні через слизові оболонки носа, лімфо-глоткове кільце, пупковий канал - септична форма. Спочатку хворіють слабкі тварини, а згодом, після підвищення вірулентності збудника в результаті його пасажів та кількісного збільшення внаслідок масових проносів, заражаються й міцні, добре розвинені тварини. У виникненні та перебігу колібактеріозу важливим фактором є низька резистентність новонародженого молодняку, що зумовлюється його своєрідним фізіологічним та імунобіологічним станом, пов'язаним із відсутністю в крові власних гамма-глобулінів і можливістю компенсації їх лише за рахунок своєчасного вживання молозива (не пізніше двох годин після народження). Це частіше спостерігають у чистопорідних тварин або в інбредних кошенят.

Сприятливим фактором виступає фізіологічна особливість новонародженого молодняку: слизова оболонка тонкого відділу кишок новонароджених тварин інтенсивно адсорбує і транспортує в кров усі білки, що надходять у нативному, не перетравленому стані, в тому числі й мікроорганізми.

Колібактеріоз не має сезонності, проявляється за наявності новонародженого молодняка; стаціонарність обумовлена пожиттевим носійством матерів та перехворілого молодняка. У разі спалаху хворіє весь приплід (помет), летальність коливається в межах 80-100 % цього помета. У разі первинного спалаху у розпліднику хворіють усі помети котів із високою летальністью, в стаціонарно неблагополучному розпліднику захворюваність знижується, захворювання реєструють в окремих пометах, але летальність залишаеться також високою.

Патогенез. У разі надходження в організм аліментарним шляхом ешерихії, що мають адгезивний піл-антиген, прилипають до епітеліальних клітин ворсинок слизової оболонки тонкого відділу кишок, розмножуються в його передньому відділі та сичузі, спричинюють гостре запалення, що призводить до проносу та зневоднення організму. В цьому випадку збудник хвороби локалізується тільки в травному каналі і регіонарних лімфовузлах, зумовлюючи ентеритну форму колібактеріозу. У разі ентерального зараження високовірулентними ешерихіями після локальної інфекції збудник проникає в лімфатичну й кровоносну системи, де розмножується, спричинює септицемію і токсемію, що зумовлює розвиток ентеротоксемічної форми колібактеріозу і загибель тварини. В тих випадках, коли ешерихії потрапляють у кишки тварин, які своєчасно одержали молозиво, колостральні імуноглобуліни перешкоджають розмноженню збудника та прояву його адгезивних властивостей, і захворювання не настає.

Характерною ознакою колібактеріозу є висока захворюваність (50-75 %) і летальність (60-90 %) молодих тварин, а також постійне зростання кількості хворих і тяжкості клінічного прояву хвороби в міру розвитку ензоотії, що є наслідком накопичення збудника в приміщенні та підвищення його вірулентності за рахунок багаторазового пасажування через організм хворого молодняку. Під кінець спалаху інфекції спостерігається масове перезараження тварин незалежно від їх резистентності та інших захисних факторів організму.

Клінічні ознаки. Інкубаційний період триває від декількох годин до 3-5 днів. Блискавичний перебіг колібактеріозу у кошенят може не діагностуватися як інфекційна хвороба. Вони народжуються слабкими і нежиттєздатними, не мають смоктального рефлексу і гинуть протягом 2-8-ми годин, або народжуються з вадами, не сумісними з життям.

Якщо збудник потрапляє в організм тварин після народження у кошенят колибактеріоз перебігає гостро і характеризується ураженням кишківника. Спочатку відзначається загальне занепокоєння, тварини відмовляються від корму (не хочуть смоктати), жалібно повискують або пищать. Температура тіла підвищується, швидко розвивається пронос із виділенням рідкого калу, жовтувато- білого або зеленуватого, часто з домішками слизу і крові, просоченого бульбашками газів. Шкіра навколо ануса сильно забруднена рідкими випорожненнями. Хворі кошенята швидко худнуть та слабшають, іноді у них розвиваються нервові явища. Захворювання може тривати 3-5 днів і, як правило, закінчується загибеллю.

Патолого-анатомічні зміни. За ентеритної форми колібактеріозу на розтині виявляють виснаження, ознаки гострого катарального або катарально- геморагічного запалення тонкого, іноді й товстого відділу кишківника, гостре серозне запалення мезентеріальних лімфовузлів.

Діагноз установлюють на підставі епізоотологічних даних, клінічних ознак хвороби, патолого-анатомічних змін та результатів лабораторних досліджень.

Лабораторна діагностика передбачає виділення чистої культури ешерихій з патологічного матеріалу, визначення її патогенності, встановлення збільшення титрів аглютинінів у парних сироватках крові.

У лабораторію надсилають труп кошеняти, якого не лікували, не пізніше двох годин після загибелі. За септичної форми хвороби відбирають кров під час гарячки для виділення гемокультур. Проводять виділення чистої культури збудника та визначення его серопатогенності.

У лабораторії з патологічного матеріалу готують мазки-відбитки і фарбують за Грамом, а також антисироватками для визначення наявності термостабільних (ТС) і термолабільних (ТЛ) ентеротоксинів. Для дослідження у РІФ мазки забарвлюють специфічними імунофлуоресцентними сироватками. Бактеріологічні дослідження при септичній формі хвороби передбачають посіви на поживні середовища з крові серця та різних органів, а при ентеритній формі - із слизової оболонки тонкого відділу кишок, патологічно змінених лімфовузлів брижі, а також із фекалій. На елективному середовищі Ендо кишкова паличка формує характерні круглі, плоскі, соковиті малиново-червоні колонії з металевим блиском (рис. 46).

Рис. 46. Ріст Escherichia coli на середовищі Ендо

На середовищі Левіна виростають невеликі округлі колонії чорного або темно-фіолетового кольору. Ентеропатогенні штами кишкової палички утворюють екзотоксин, який має нейротропні й некротизуючі властивості, та ендотоксин, що спричиняє дегенеративні зміни в кишківнику.

У разі підозри на ентеротоксимічну форму хворобу культури, отримані в посівах із брижових лімфовузлів та тонкого відділу кишок, пересівають на кров'яний агар у чашки Петрі для встановлення їх гемолітичних властивостей. Серогрупову належність виділених культур ешерихій визначають у РА з типоспецифічними аглютинувальними сироватками. Біопробу проводять на білих мишах, яким вводять 10%-ву суспензію патологічного матеріалу або добову бульйонну культуру ешерихій у дозі 0,1-0,2 мл інтраперітоніально.

Діагноз на колібактеріоз вважається встановленим у разі отримання одного з таких показників:

- виділення культур ешерихій із селезінки, кісткового або головного мозку без визначення їх серологічної належності та патогенності, а також при виділенні не менш, ніж з двох досліджуваних органів культур ешерихій, які є патогенними для білих мишей або належать до О-серогруп, визнаних патогенними для тварин, тобто тих, що типуються аглютинувальними О- колісиров атками;

- на коліентеротоксемію - виділення З-гемолітичних ешерихій та наявності

характерних патологічних змін без визначення патогенності й серологічної належності виділеної культури, а також при виділенні З-гемолітичних ешерихій, що спричинюють загибель не менш як двох заражених білих мишей, або ешерихій, що були віднесені до О-серогруп, визнаних патогенними для тварин (за умови відсутності характерних

патологоанатомічних змін);

- на коліентерит - виділення з фекалій ентеропатогенних серотипів ешерихій, що вірулентні для білих мишей і дають позитивну реакцію імунодифузії (РІД) між ентеротоксином нативних фекалій та антитоксичними сироватками проти ТС- і ТЛ-ентеротоксинів ешерихій або позитивну РІФ у мазках із фекалій і мазках-відбитках з органів за умови специфічного світіння більш як 50 % мікробних тіл.

Лікування. Частіше вього лікування не ефективне через стрімкий розвиток захворювання (якщо кошенята заразилися у 5-10-денному віці у них хвороба перебігає в септичній або в кишковій формах). Тому небхідно проводити комплекс деінтоксикації (глюкоза 5% розчин, витамін С, дюфалайт і т. п.), давати серцеві препарати, антибіотики суворо за чутливістю; після курсу антибіотиків необхідно задавати нормальну мікрофлору.

За кишкової форми антибіотики можна не застосовувати, а відразу задавати нормальну мікрофлору (біфідокомплекс, лактобактерії, інші).

Профілактика. Необхідно дотримуватися правил утримання і годівлі тварин, особливо кішок у період вагітності, забезпечувати підготовку належних умов під час окоту та вигодовування молодняка. Вилучати з племінного разведеня кішок- носіїв серопатогенних штамів кишкової палички. У розплідниках потрібно проводити планову профілактичну дезінфекцію перед кожними пологами тварин, а також після відлучення кошенят. Для дезінфекції пропонується застосовувати УФ- опромінення з експозиціею 3-4 години без присутності тварин. У разі використання хімічних дезінфектантів застосовують препарати без різких запахів, у зв'язку високою чутливістю котів. Після проведення дезінфекції організовують біологічний відпочинок приміщення протягом 3-7 діб.

Заходи боротьби. У разі спалаху колібактеріозу всіх хворих лікують, припиняють прийом пологів у цьому приміщенні (в розплідниках), усіх вагітних тварин ізолюють. Тварин у пешому триместрі вагітності обробляють антибіотиками за чутливістю до кішечної паличкі. Проводят вимушену дезінфекцію у розпліднику.